Эрнест Клайн – Першому гравцеві приготуватися (страница 66)
— Вау! — сказав Шото. — Це неймовірно. — Він подивився на мене. — Як, чорт забирай, ти втік з «ІОІ» з усім цим?
— Надзвичайно хитрим способом.
— Ейч має рацію, — сказала Арт3міда, хитаючи головою. — Ти точно втратив глузд. — Вона завагалася на секунду, а тоді додала: — Дякую за попередження, Зі. Я тепер у боргу.
Я відкрив рот, щоб сказати «будь ласка», але не зміг вимовити і слова.
— Так, — сказав Шото. — Як і я. Дякую.
— Немає за що, друзі.
— Ну? — сказав Ейч. — Кажи вже погані новини. Наскільки близькі «шістки» до проходження Третіх воріт?
— А як тобі це, — сказав я, посміхаючись. —
Арт3міда і Шото дивилися на мене з недовірою. Ейч широко усміхнувся, почав махати головою, звівши долоні до неба, наче танцював під нечутну для нас музику.
— О, так! О, так! — проспівав він.
— Ти жартуєш? — запитав Шото.
Я похитав головою.
— Ти
— Так було з двома першими воротами, — відповів я. — Але Треті ворота інші. — Я відкрив у повітрі біля себе велике вікно з відео. — Самі гляньте. Це з відеоархіву «шісток». Їхня перша спроба відкрити ворота.
Я натиснув «грати». Відео починалось зі зображення аватара Сорренто, який стояв перед вхідними воротами Замку Анорака. Вхід замку, який був неприступний роками, відчинився перед ним, наче автоматичні двері у супермаркеті.
— Вхід до замку відкривається аватару, який тримає Кришталевий ключ, — пояснив я. — Якщо аватар не має копії ключа, він не зможе перетнути поріг і зайти в замок, навіть якщо двері вже відкриті.
Ми всі спостерігали, як Сорренто пройшов через вхід до великого золотого фойє, перетнув його і опинився біля великих Кришталевих воріт у північній стіні. В самому центрі була замкова щілина, а безпосередньо над нею — три блискучі слова: «Любов. Надія. Віра.»
Сорренто ступив уперед, тримаючи копію Кришталевого ключа, вставив його у замкову щілину і повернув. Нічого не сталося.
Сорренто подивився на три надруковані слова.
— Любов, надія, віра, — проказав він уголос.
Знову ж таки, нічого не сталося.
Сорренто витяг ключ, ще раз проказав слова, потім знову вставив ключ і повернув його. Знову нічого.
Я вивчав реакцію Ейча, Арт3міди і Шото. Їхні хвилювання і цікавість тепер змінились на концентрацію, адже вони намагалися вирішити загадку. Я зупинив відео.
— Коли Сорренто в системі, за кожним його кроком спостерігає команда консультантів і дослідників, — сказав я. — Можна почути їхні голоси на деяких відео, дають пропозиції та поради через комлінк. Досі з них було мало користі. Дивіться…
На відео Сорренто робив ще одну спробу відкрити ворота. Він зробив все точно так, як і раніше, але цього разу повернув Кришталевий ключ проти годинникової стрілки, а не за нею.
— Вони спробують кожну дурну річ, яку тільки можна уявити, — продовжив я. — Сорренто повторюватиме слова латинською. Ельфійською. Клінгонською. Потім почне декламувати Перше Послання до Коринтян 13:13, біблійний вірш зі словами «любов, надія і віра». Судячи з усього, «любов, надія і віра» також є іменами трьох убитих католицьких святих. Останні кілька днів «шістки» намагаються знайти в цьому якийсь сенс.
— Ідіоти, — сказав Ейч. — Галлідей був атеїстом.
— Вони впадають у відчай, — сказав я. — Сорренто перепробував усе, крім як опуститись на коліна, виконати невеликий танець і засунути у замкову щілину мізинець.
— Напевно, це наступний пункт на порядку денному, — посміхаючись сказав Шото.
— Любов, надія, віра, — сказала Арт3міда, вимовляючи слова повільно. Вона повернулася до мене. — Звідки я це знаю?
— Так, — сказав Ейч. — Ці слова
— Мені теж знадобився час, щоб все зрозуміти, — сказав я.
Вони подивилися на мене очікувально.
— Прокажіть їх у зворотному порядку, — запропонував я. — Або ще краще,
Арт3міда глянула підозріло.
Потім повторила їх кілька разів і з ще більшим розумінням. Тоді проспівала:
— Віра
Ейч підхопив наступний рядок:
— Серце і мозок і тіло…
— Разом три… магічне число! — переможно завершив Шото.
— Бачите? Я знав, що ви зрозумієте. Ви розумна зграя.
— «Три — магічне число», музика і слова Боба Доро, — продекламувала Арт3міда, наче витягнула інформацію з ментальної енциклопедії. — Написана в 1973 році.
Я посміхнувся їй.
— У мене є теорія. Я думаю, що це спосіб Галлідея сказати нам, скільки ключів необхідно, щоб відкрити Треті ворота.
Арт3міда посміхнулася, а потім заспівала:
Я вийняв свою копію Кришталевого ключа і підняв угору. Решта зробили те ж саме.
— У нас є чотири копії ключа. Якщо хоча б троє з нас досягнуть воріт, ми зможемо їх відкрити.
— Що тоді? — запитав Ейч. — Ми зайдемо всі одночасно?
— А якщо тільки один з нас зможе зайти у ворота, коли вони відчиняться? — сказала Арт3міда.
— Я сумніваюся, що Галлідей все так налаштував, — сказав я.
— Хто знає, про що цей божевільний старий думав? — сказала Арт3міда. — Він грав з нами на кожному кроці шляху, і зараз знову це робить. Інакше навіщо б йому було потрібно три копії Кришталевого ключа, щоб відкрити останні ворота?
— Можливо, він хотів змусити нас працювати разом? — запропонував я.
— Або він просто хотів закінчити змагання великим драматичним фіналом, — запропонував Ейч. — Подумайте. Якщо три аватари увійдуть у той самий час, то це вже перегони — хто перший пройде ворота, той знайде яйце.
— Галлідей був божевільним садистським виродком, — пробурмотіла Арт3міда.
— Так, — сказав Ейч, киваючи. — Ти маєш рацію.
— Подивіться на це так, — сказав Шото. — Якби Галлідей не налаштував Треті ворота так, щоб вони вимагали три ключі… «шістки», можливо, вже б знайшли яйце. — Але у «шісток» є десятки аватарів з копіями Кришталевого ключа, — сказав Ейч. — Вони могли б відкрити ворота прямо зараз, якби були досить розумними.
— Дилетанти, — сказала Арт3міда. — Як можна не знати всі тексти «Шкільного року!» напам’ять. Як ці дурні взагалі зайшли так далеко?
— Обманом, — сказав я. — Пам’ятаєш?
— О, так, правильно. Я завжди забуваю. — Вона посміхнулася мені, і ноги раптом стали ватяними.