Йон Колфер – Артеміс Фаул. Останній хранитель (страница 28)

Як наслідок Фоулі не дозволили офіційно проводити свої випробування, однак це не означає, що він залишив свою мрію. Фоулі не демонстрував свої дивовижні АРК-лайтс, це дійсно так, але правильно, що на маєток Фаулів заборона Ради не поширюється.

Увесь проект АРК-лайтс був захований від сторонніх очей в одному старенькому ящику для польових випробувань, що непомітно притулився на дальній полиці в лабораторії. Зараз Фоулі встав дибки, щоб дістати цей ящик, і з гуркотом звалив його на свій робочий стіл.

Племінник кентавра, Мейн, підійшов ближче, щоб подивитися, що відбувається.

— Данг Наварр, Онкле? — сказав він.

— Не говори сьогодні єдинорозькою, Мейне,— попросив Фоулі, влазячи у свою модифіковану офісну упряж.— У мене немає часу.

— Єдинороги — наші кузени, дядько,— склав на грудях руки Мейн.— Ми повинні поважати їхню мову.

Фоулі присунувся ближче до ящика, щоб сканер міг ідентифікувати його і розблокувати замки.

— Я дуже поважаю єдинорогів, Мейне, але справжні єдинороги не говорять. Цю нісенітницю ти підчепив із дешевих серіалів.

— Сценарії яких писали емпати,— вагомо підкреслив Мейн.

— Послухай, племіннику,— сказав Фоулі, відкриваючи ящик.— Якщо хочеш відростити рога на лобі та ходити по суботах у гості до єдинорога — твоє діло. Але сьогодні ти мені потрібен у цьому світі. Зрозуміло?

— Зрозуміло,— сердито буркнув Мейн, але відразу ж повеселішав, побачивши, що було в ящику.— Це Кріттер?

— Ні,— відповів Фоулі.— Кріттер — це мікроорганізми. А це АРК-лайтс. Наступне покоління.

Мейн примружився, пригадуючи.

— Ті самі, над якими тобі заборонили продовжувати досліди?

Фоулі неймовірно дратувало те, що такий геніальний кентавр, як він, мусить виправдовуватися перед якимось помічником тільки тому, що той — родич його сестри.

— Я щойно отримав дозвіл від командора Келпа. Це зафіксовано на відео.

— Bay! — зрадів Мейн.— У такому разі давай подивимося на цих маленьких приятелів у ділі.

«Може, він не такий уже й поганий»,— подумав про племінника Фоулі, вводячи код активації на старомодній клавіатурі ящика.

Як тільки був уведений код, ящик синхронізувався з настінним екраном лабораторії, який відразу ж розділився на дюжину порожніх екранчиків. У цьому не було нічого особливого, і це нікого не змусило би плескати в долоні і кричати «Ооо!» А ось чому всі аплодуватимуть і чим будуть захоплюватися, так це роєм мініатюрних генетично модифікованих метеликів усередині ящика. Комахи прокидалися — вони трясли своїми головками, розправляли крильця, а потім злетіли в повітря і зависли в абсолютно чіткому строю на рівні очей Фоулі.

— Ух ти! — сказав Мейн і плеснув у долоні.

— Почекай трохи,— вимовив Фоулі, активуючи сенсори маленьких метеликів.— І приготуйся дивуватися по-справжньому.

Хмарка метеликів затріпотіла, немов нею пробіг електричний розряд, і їхні крихітні оченята спалахнули зеленими вогниками. На одинадцяти з дванадцяти екранчиків з’явилося об’ємне зображення Фоулі — під різними кутами, так, як його бачила кожна з комах. Метелики могли бачити не тільки в помітному спектрі, а й в інфрачервоному, ультрафіолетовому і тепловому діапазонах. На екранчиках постійно оновлювалася інформація щодо частоти пульсу Фоулі, його кров'яного тиску, тепло- і газообміну його тіла.

— Ці малятка можуть проникати всюди і бачити буквально все. Вони здатні зчитати інформацію навіть із кожного мікроба. А ззовні всі бачитимуть тільки зграйку метеликів. Мої маленькі АРК-лайтс можуть пролетіти крізь контрольні рентгенівські датчики в аеропорту, і ніхто не виявить, що це біомеханізми. Вони полетять, куди я їх пошлю, і будуть стежити за тим, кого я їм укажу.

— Цей блок порожній,— сказав Мейн, указуючи на кут екрана.

— Я проводив проби в маєтку Фаулів,— гмикнув Фоулі.— І Артеміс якимось чином зміг виявити те, що фактично неможливо розпізнати. Я вважаю, що мої малятка, які відповідають за цей екран, лежать зараз розібраними на шматочки під електронним мікроскопом у його лабораторії.

— Я ніде не читав про це в твоїх доповідних записках.

— Так. Я забув згадати про це. Той досвід не увінчався повним успіхом, це правда, але цього разу все має вийти.

Пальці Фоулі запурхали по клавіатурі.

— Зараз я запрограмую завдання, а потім за лічені хвилини мої АРК-лайтс установлять спостереження за всім містом.

Фоулі наказав одному метелику опуститися на його палець.

— Тобі, малюче, особливе завдання. Ти підеш до мене додому, щоб я міг переконатися в тому, що з моєю дорогою Кабалліною все гаразд.

Мейн нахилився, щоб трохи краще розгледіти комаху.

— І ти дійсно можеш зробити це?

Фоулі хитнув пальцем, метелик відразу звівся в повітря і миттю зник у вентиляційному отворі лабораторії.

— Я можу зробити все що забажаю. Вони навіть закодовані на мої голосові команди. Дивись.— Фоулі відкинувся у кріслі і прокашлявся.— АРК-лайтс активаційний код альфа один. Я Фоулі. Моє ім’я Фоулі. Терміново перебазуватися на нижній рівень Небесного міста. Сценарій номер три. Усі секції. Глобальна катастрофа в місті. Летіть, мої крихітки, летіть.

АРК-лайтс синхронно пронеслися повітрям, немов зграйка сріблястих рибок, потім перегрупувалися в щільний циліндр і вилетіли через вентиляційний отвір. їхні крила пронеслися впритул зі стіною, відображаючи на екранах інформацію про кожний їхній сантиметр.

Театральність видовища дуже імпонувала любителю коміксів Мейну.

— Летіть, крихітки, летіть. Відмінно. Ти думаєш, вони впораються?

Фоулі почав аналізувати інформацію, що потоком хлинула на екрани від його АРК-лайтс.

— Абсолютно,— сказав він.— Фоулі завжди тримає своє слово.

АРК-лайтс можна було керувати вручну, а, перебуваючи в автономному режимі, вони самі прямували до заздалегідь заданих точок на покрівлі міської печери. Крихітні біомеханічні комахи працювали відмінно, і вже через кілька хвилин у Фоулі малася функціонуюча, підвішена над Небесним містом комунікаційна мережа, якою можна було керувати за допомогою слів або жестів.

— Тепер, Мейне,— сказав Фоулі своєму племіннику.— я хочу, щоб ти тимчасово зайняв моє місце і поставляв майорові Кельпу інформацію,— тут він мимоволі поморщився,— по радіо. А я ненадовго піду, щоб поглянути на твою тітоньку Кабалліну.

— Макдак Джибао, Онкле,— відповів Мейн, салютуючи. Ніяк інакше справжній єдиноріг просто не міг відповісти.

У людей є приказка «Краса є в очах того, хто дивиться». Загалом це означає, що якщо ти вважаєш щось красивим, то, значить, воно дійсно красиве. Ельфійський аналог цієї приказки був залишений нащадкам великим поетом на ім'я Б. О. Селекта, який сказав: «Навіть найнікчемніша нікчемність може удостоїтися царства». Є схожа приказка і у гномів: «Якщо не надто смердить — одружуйся». Звучить не так романтично, але по суті те ж саме. Фоулі не були потрібні такі приказки, оскільки для нього втіленням краси була його дружина, Кабалліна. Якщо хто-небудь коли-небудь просив Фоулі дати визначення краси, він просто опускав погляд на своє зап’ястя, а потім активував убудований у його наручний комп’ютер кристал з голограмою, який умить створював у повітрі об’ємне зображення Кабалліни.

Фоулі настільки любив свою дружину, що зітхав щоразу, коли згадував про неї, а траплялося це по кілька разів на годину. Як би кентавр не був поглинений своїми справами, він зумів знайти свою другу половинку.

Любов піймала Фоулі у свої мережі досить пізно.

Коли всі інші кентаври-ровесники пустували на штучних пасовищах, розбризкували копитами бруд, писали смс-ки гарненьким юним кобилкам і посилали їм у подарунок зацукровані морквини, Фоулі по самі пахви був занурений у лабораторні досліди, намагаючись утілити в життя божевільні винаходи, що переповнювали його голову. До того часу, коли він раптом зрозумів, що любов може пройти повз нього, вона насправді вже зникла за горизонтом. Тоді кентавр переконав самого себе, що ніхто йому і не потрібен, і що головне в житті — це вірні друзі та цікава робота.

Потім, коли Холлі Шорт загубилася в іншому вимірі, він зустрів у поліцейському управлінні Кабалліну. Принаймні, саме так розповідав усім він сам. Але дієслово «зустріти» тут доведеться, мабуть, визнати недоречним, оскільки він мав на увазі, що їхня зустріч відбулася в приємній або, принаймні, не надто похмурій обстановці. Насправді одна із створених Фоулі програм фейс-контролю в одній з банківських камер спостереження дала збій, ідентифікувавши Кабалліну як гоблінську грабіжницю банків. Кабалліна була негайно схоплена накачаними піксі-охоронцями, які потім сіли на неї верхи і пригнали на Поліцейську Плазу. А слід зауважити, що, сідаючи верхи на кентавра, ви смертельно його кривдите.

До того часу, коли із плутаниною навколо програмного збою розібралися, Кабалліна встигла провести за ґратами понад три години. Вона пропустила урочисте чаювання на дні народженні своєї матері й готова була придушити того, хто заварив усю цю кашу. Майор Кельп викликав Фоулі і в зовсім непарламентських виразах наказав йому спуститися в підвал з камерами і особисто просити вибачення у потерпілої.

І Фоулі знехотя зацокотів у підвал, бурмочучи про себе набір стандартних вибачень, але всі вони вмить вилетіли у нього з голови, тільки-но він побачив Кабалліну. Такої красуні він не зустрічав ніколи: з великими карими очима, сильним широким носом і блискучою, що звисає до талії, гривою.