Йон Колфер – Артеміс Фаул. Останній хранитель (страница 27)

«Він посланий, щоб принести з корабля зброю, жодних сумнівів».

Опал підняла очі на п’ятнадцять градусів, щоб побачити шаттл. Її магічна сила витягнулася й обігнула фюзеляж «Купідона», як жирна змія. Ця витрата енергії не допоможе відімкнути другий замок, зате дозволить наочно продемонструвати її колосальну міць.

Опал витягла свою руку з каменю, що повільно поколихувався, і склала пальці в кулак, змушуючи молекули притягувати будь-яку енергію всередині «Купідона». Енергія огорнула шаттл мерехтливим серпанком, зім’яла його і підкинула в повітря на очах уражених берсерків.

— Дивіться, що може ваша королева! — вигукнула Опал, виблискуючи очима. Її тонкі пальці стиснулися, збираючи енергію в гострий клин, який вона направила під землю, до того місця, де копошився гном. Пролунав глухий удар, у небо злетіли бруд і каміння, і в землі утворився кратер.

Опал знову перенесла свою увагу на другий замок.

— Ти бачиш гнома? — запитала вона Оро, який підійшов до краю ями.— Бачу одну ногу і трохи крові.

Кров пульсує, отже, він ще живий. Я спущуся і витягну його.

— Ні,— сказала Опал.— Матуся не хоче втрачати тебе. Відправ земних істот убити його.

Якби воля Оро була намертво скута чарами піксі, він засудив би Опал за те, що вона раз у раз нешанобливо ставиться до старших за неї, і дає їм принизливі завдання. Як завжди, за свої нешанобливі думки на адресу королеви він був покараний страшенно болісними спазмами у шлунку.

Коли біль ущух, він підніс до губ два пальці, щоб викликати свистом своїх діггерів. Оро виявив, що не так-то просто свиснути, коли в тебе не свої власні пальці. Замість свисту у нього вийшло якесь булькання, і з рота потекла слина.

— Не розумію цього сигналу, командире,— сказав Йезві Хан, що був колись неперевершеним гномом у володінні бойовою сокирою. — Перерва на сніданок?

— Ні! — закричав Оро. — Мені потрібні мої діггери. Підійдіть сюди.

Дюжина кроликів спритно вмостилися біля його ніг. їхні короткі вусики тремтіли від нетерпіння — берсерки знемагали від бажання зайнятися нарешті чимось вартим.

— Дістаньте гнома,— наказав Оро.— Я міг би сказати «притягніть його живим», але знаю, що вам це було б не до вподоби.

На знак згоди кролики дружно вдарили задніми лапами.

— Тому,— з ноткою жалю продовжив Оро,— просто наказую: вбийте його!

Кролики купою кинулися в яму, люто риючи землю лапами і прямуючи до пораненого гнома.

«Смерть від кролика, — подумав Оро. — Чи не найкращий спосіб покинути назавжди цей світ».

Дивитися на те, що станеться далі, Оро не хотілося, і він відвернувся. Гноми були частиною підземного народу і за інших обставин могли стати співвітчизниками. За його спиною пролунали хрускіт кісток і стукіт грудок землі, що обсипалася.

Оро пересмикнуло.

Стоячи на підвищенні. Опал відчула, що в неї відлягло від серця, коли прийняв смерть ще один її ворог.

«Незабаром прийде і Твоя черга, Фоулі,— подумала вона.— Тільки твоя смерть буде не такою легкою. Можливо, ти вже страждаєш. Може, твоя прегарна дружина вже відкрила подарунок, який послали їй мої маленькі гноми».

І Опал заспівала, працюючи над другим замком:

Хей, хей, хей, Ось і день настає, І як хочу все іде.

Оро не був твердо впевнений у цьому, але йому подобалася ця пісенька з серіалу про Піпа й Кіпа.

ГЛАВА 12: БАНДА НЕДОУМКІВ

СПРАВИ у Небесному місті були жахливі, як ніколи. Навіть ельфи-емпати, які були здатні чітко сприймати залишкові образи минулого тисячоліття і любили розповідати ельфам-школярам про те, наскільки жахливим було минуле життя в порівнянні з нинішнім, визнавали, що настав найбільш похмурий день в історії Небесного міста.

Жителі міста занурилися в безпросвітну ніч у буквальному сенсі цього слова, оскільки за відсутності електрики єдиними вогнями в місті залишалися тільки аварійні лампочки, що живилися від старих геотермальних генераторів. Світна слина від гномів несподівано стала дуже цінним товаром, тому чимало родичів Мульча штовхалися біля табору біженців, розбитого біля статуї гілки папороті, де вони продавали банки зі світною слиною за. кілька злитків золота.

Підземна поліція робила все, на що була спроможна, зазнаючи величезних труднощів на своєму шляху. Головною проблемою була координація дій. Мережа камер спостереження і комунікаторів, підвішених на тонких кабелях-павутинках під стелею печери, три роки тому була переобладнана лінзами, виробленими в лабораторіях Кобой. Уся мережа була охоплена полум’ям і немов дощем обсипалася на голови мешканців Небесного міста, і тіла багатьох уже вкрили опіки.

Це означало, що із засобів зв’язку у ЛЕП залишилися тільки стародавні радіостанції для переговорів. Деякі молоді офіцери поліції ніколи ще не виходили на чергування без своїх чудових шоломів і тепер, без інформації, що постійно надходила з Поліцейської Плази, відчували себе майже голими.

П’ятдесят відсотків ЛЕП кинули на боротьбу з гігантською пожежею в лабораторіях Кобой, які увійшли до складу автомобільної компанії «Кром». Вибух і пожежа, що виникла за ним, обрушили значну частину покрівлі підземної печери, постійно зростаючий тиск породи намагалися стримувати за допомогою пластігелевих гармат. Загони ЛЕП розгрібали бульдозерами щебінь і підпирали покрівлю пневматичними колонами, але вогонь продовжував розплавляти металеві розпірки. Територію кількох фабрик поблизу, де спостерігався витік із балонів з токсичними газами, було обгороджено.

Ще десять відсотків офіцерів Поліцейської Плази проводили облави на ув’язнених, які втекли з в’язниці Хоулер Пік. У в’язниці, де поки що не було зруйновано захисне поле, утримувалися більшість ватажків гоблінської мафії, що стояла за злочинними синдикатами Небесного міста, а також наймані вбивці та рекетири.

Тепер ці гобліни розсіялися по глухих вуличках гоблінського кварталу, а вживлені їм під шкіру контрольні чіпи перестали відгукуватися на сигнали, що невпинно надходили з поліцейського управління. Деяким порівняно недавно ув’язненим гоблінам пощастило менше. Їм вживили контрольні чіпи нового покоління, і ті вибухнули, проробивши в гоблінських головах дірки, недостатньо великі, щоб крізь неї пройшла монетка, але достатні, щоб виявитися смертельними для цих холоднокровних створінь.

Більшість офіцерів ЛЕП були по самі вуха зайняті у рятувальних операціях — вони підтримували порядок у місті, а також переслідували мародерів і злочинців, число яких збільшувалося з катастрофічною швидкістю.

Решта ельфів-поліцейських виявилися виведені з ладу мобільними телефонами, що вибухнули у них у руках. Ці телефони поліцейські отримали зовсім недавно як подарунок за перемогу у змаганнях, хоча й не могли пригадати, що брали в них участь. Безсумнівно, це була акція, розпочата поплічниками Опал. Подібним чином злісна піксі вивела з ладу велику частину членів Ради, практично паралізувавши роботу уряду в цей надзвичайний для міста час.

Фоулі з групою своїх високочолих розумників залишився на Поліцейській Плазі, намагаючись якимось чином оживити комунікаційну мережу, згорілу в буквальному сенсі цього слова. Майор Кельп на секунду затримався, виходячи з дверей, щоб віддати розпорядження кентаврові.

— Накажіть усім працювати,— сказав він, пристібаючи до ременя четверту кобуру.— І якомога швидше.

— Ви не розумієте! — заперечив Фоулі.

Трабл обірвав його різким помахом руки.

— Я ніколи нічого не розумію. Тому ми і платимо вам і вашій банді недоумків.

— Вони не недоумки! — знову заперечив Фоулі.

Трабл знайшов, нарешті, на ремені місце для ще однієї кобури.

— Справді? Он той хлопець щодня приходить на роботу в якомусь безглуздому дідовому капелюсі. А твій племінник, Мейн, говорить виключно по-єдинорозьки.

— Вони не всі недоумки,— поправив себе Фоулі.

— Просто зробіть так, щоб міські мережі знов запрацювали,— сказав Трабл.— Це життєво важливо.

Фоулі загородив командору дорогу.

— Ви хоча б розумієте, що стара комунікаційна мережа просто-напросто випарувалася? Ви даєте мені свободу дій і відбуваєтеся загальними фразами. Скажіть конкретно, що я повинен зробити?

— Робіть усе, що вважаєте за потрібне,— відповів Трабл, відсуваючи кентавра вбік.

Фоулі посміхнувся.

— Усе, що я вважаю за потрібне!

Фоулі знав, що найкраще продається товар, для якого зуміли придумати відповідну назву. Помітна назва приваблює інвесторів, викликає цікавість у покупців і допомагає товару розкрутитися на ринку. А товар, назва якого складається з ряду цифр і букв, викликає у покупця тільки позіхання, і такий товар ніколи не буде користуватися попитом.

Робоча назва нового винаходу Фоулі звучала так: «Повітряний радіокодуючий світлочутливий прилад спостереження Птерігота 2.0». Кентавр розумів, що такою громіздкою назвою цікавість інвесторів не розпалити. Багата людина ніколи не стане вкладати свої гроші в товар, назву якого не зможе ані правильно вимовити, ані запам’ятати з першого разу. Тому Фоулі придумав для свого приладу ефектне прізвисько — АРК-лайтс.

АРК-лайтс були останньою новинкою в серії експериментальних біомеханічних організмів, за

якими, як був переконаний Фоулі, майбутнє технології. Кентавр зустрів суттєвий опір з боку Ради, що вважала неетичним з’єднання технології з живими організмами, хоча у відповідь Фоулі нагадав, що більшість офіцерів ЛЕП уже мають уживлені в їхній мозочок маленькі чіпи, що допомагають поліцейським управляти своїми шоломами. Як контраргумент Рада давила на те, що кожен офіцер має право вирішувати: встановлювати йому ці Імпланти чи ні, причому саме тому, що чіпи були вирощені Фоулі саме таким способом.