Ян Флеминг – Шпигун, який мене кохав (страница 9)

Курт детально розповів мені про свій роман, переклав листи Труде, обговорив зі мною, скільки дітей вони планують завести, а також поцікавився моїми рекомендаціями щодо оздоблення квартири, яку вони планували придбати в Гамбурзі, коли закінчиться його трирічний контракт у Лондоні й він назбирає достатньо грошей на весілля. Я стала свого роду тітонькою для них обох і вважала би свою роль безглуздою, якби це не здавалося мені цілком природним та кумедним — немов у мене були дві великі ляльки, з якими я граюсь у «весілля». Курт навіть сексуальне життя планував скрупульозно і в деталях, якими він наполегливо та з якоюсь маніакальною завзятістю бажав поділитися зі мною. Спочатку мене це бентежило, але потім, зважаючи на його науковий підхід, здалося мені навіть повчальним.

Упродовж медового місяця у Венеції (адже всі німці вирушають до Італії у свій медовий місяць) вони, звісно, будуть займатися сексом щоночі, але вельми важливо, за словами Курта, щоб кожен «акт» був технічно досконалим, а щоб досягти цієї довершеності — потрібна практика. Тому вони мають обмежитися легким обідом, оскільки на повний шлунок кохатися небажано, і спати лягатимуть не пізніше одинадцятої, оскільки вельми важливо спати не менше восьми годин, «щоб зарядити батареї». У Труде, за його словами, сексуальність іще не пробуджена, тож вона поводитиметься стримано, хоча темперамент у неї палкий. Знадобиться тривала прелюдія задля того, щоби криві їхньої пристрасті хоча б трохи наблизились одна до одної. Це потребуватиме стриманості з його боку, і тут йому доведеться проявити твердість, оскільки, з його слів, щасливий шлюб ґрунтується на оргазмі, до якого обоє партнерів наближаються одночасно. А тільки таким чином хвилюючі вершини Ekstase стають в однаковому ступені надбанням пари.

Після медового місяця вони спатимуть разом по середах та суботах. Якщо робити це частіше, «батареї» ослабнуть, і це позначиться на ефективності праці. Усі викладки Курт пояснював точними науковими термінами і навіть ілюстрував діаграмами, які малював виделкою на скатертині. Ці лекції, а кращого терміна не підібрати, переконали мене, що Курт — надзвичайно витончений коханець, і, на своє здивування, мала визнати, що відчуваю деяку заздрість стосовно таких ретельно продуманих та цілком здорових утіх, підготовлених для Труде. Немало ночей я жадала зазнати чогось подібного і щоб у мене з’явився той, хто поводився б зі мною, за висловом Курта, «як великий скрипаль обходиться із своїм інструментом». Гадаю, неминучим було те, що у своїх мріях саме Курт приходив до мене в тій ролі — такий надійний, такий ніжний, який розуміє потреби жінки.

Минали місяці, й із часом модальність і частота листів Труде почала змінюватися. Саме я помітила це першою, але промовчала. Труде частіше та різкіше скаржилася на те, що період очікування затягнувся, а пасажі ніжності ставали дедалі поверховішими, а про задоволення від літньої відпустки на Тегернзее, де Труде познайомилася з «розвеселою компанією», після першого палкого опису вона більше чомусь не згадувала, і мені це здалося підозрілим. А потім, після тритижневої паузи з її боку, Курт одного вечора ввалився до мене — увесь білий, в очах сльози. Я лежала на дивані й читала, коли він упав на коліна поруч і схилив голову мені на груди. «Все кінчено, — сказав між риданнями. — Вона зустріла іншого, це сталося, звісно, на Тегернзее, якогось лікаря з Мюнхена, він удівець. Той зробив пропозицію, і вона її прийняла...» Це кохання з першого погляду, продовжив Курт, і він мусить її зрозуміти, бо таке в житті дівчини трапляється лише раз. Мусить її простити й відпустити. Вона недостатньо гарна для нього. (О, знову ця нікчемна фраза!) Вони залишаться друзями. Весілля Труде й лікаря призначене на наступний місяць. Курт має побажати їй щастя. Прощавай, жалюгідна Труде!

Курт відчайдушно обійняв мене, немов схопився за рятівний круг.

— Тепер у мене є тільки ти, — мовив крізь рюмсання, — будь зі мною доброю. Утіш мене.

Я по-материнськи гладила його по голові, а сама думала, як мені вивільнитися від його обіймів, та водночас була розчулена відчаєм цього сильного чоловіка і тим, як сильно він залежав од мене. Спробувала надати голосу ділового відтінку:

— Що ж, на мій погляд, ти легко здихався. Жодна дівчина, якщо вона така легковажна, як ця, не зможе стати гарною дружиною. У Німеччині багато дівчат, кращих за неї. Заспокойся, Курте! — я спробувала сісти. — Давай сходимо до ресторану та в кіно. Це дасть змогу відволіктися. Сльозами горю не зарадиш. Годі! — Я нарешті вивільнилась, і ми підвелися.

Курт похитав головою.

— Ти така добра до мене, Вів. Друга пізнаєш у біді — eine echte Kameradin[39]. І ти права — я не маю розкисати. Ти будеш мене соромитись, а я цього не витерплю, — він криво посміхнувся посмішкою мученика, пішов до дверей і вийшов з квартири.

Ми стали коханцями лише через два тижні. Це було неминучим. Я була впевнена, що це раніше чи пізніше станеться, але не зробила нічого, щоб викрутитись. Я не була у нього закохана, але ми стали такими близькими в усіх інших відношеннях, що наступний крок — спати разом — був невблаганно неминучим. Подробиці доволі прозаїчні. Випадковий дружній поцілунок у щічку з кожним разом наближався до губ і одного разу став поцілунком в губи. Потім у цій кампанії сталася перерва, допоки я не почала сприймати такі поцілунки як звичайне явище, опісля настала черга м’якої атаки на мої груди, а згодом і на решту тіла — й це було приємно, спокійно, без жодного драматизму. Відтак одного вечора в моїй вітальні він узявся повільно роздягати мене, бо мав «подивитись, яка ти красива», мої слабкі, мляві протести, а потім — ті наукові маніпуляції, підготовлені для Труде. Але як же приємно це було, в чудових інтимних умовах власної квартири. Усе сталося безпечно, без метушні та з усіма пересторогами. Курт був сильним та ніжним, а усе, пов’язане з коханням, — божественно витончене! Квітка після кожного акта, прибирання кімнати після бурхливого любовного екстазу, нарочита коректність в офісі й у присутності інших людей, жодного грубого чи непристойного слова — усе це нагадувало серію витончених маніпуляцій досвідченого хірурга з найкращими у світі манерами догляду за хворими. Звісно, все відбувалося доволі безпристрасно. Але мені подобалося. Трохи відсторонений, без пристрасті, але й без страху, той секс був чудовою кульмінацією денної рутини, який залишав мене вдоволеною і заспокоєною, як розпещену кицьку.

Я мала усвідомити чи хоча б здогадатися, що принаймні нормальна жінка, якщо вона не проститутка, не може задовольнятися тільки фізичною близькістю, без емоційної складової, протягом тривалого періоду. Фізична близькість — лише половина шляху до любові; поневолення є другою її половиною. Правду кажучи, ні розум, ані інстинкти я в наші стосунки не допускала, вони залишалися сплячими, у блаженному невіданні. Але мої дні та ночі були настільки насичені тим чоловіком, а я так сильно залежала від нього більшу частину доби, що знадобились би надлюдські зусилля, аби не закохатись. Я безперестанно товкмачила собі, що у нього нема почуття гумору, що він невиразний, незаповзятий, незграбний і, нарешті, надто німецький, але це не заважало мені прислухатися до його кроків на сходах, шанувати тепло та владу його тіла і радіти можливості готувати для нього їжу чи ладнати його речі. Я мала визнати, що стаю якимось овочем, слухняною Hausfrau, яка, в моїй уяві, дріботіла вулицею за шість кроків позаду чоловіка, на кшталт туземців-носильників, але разом з тим мала також визнати, що була щаслива, задоволена та безтурботна й іншого життя собі насправді не бажаю.

Траплялися моменти, коли я прагнула зламати цей спокійний, врівноважений порядок, загорлати чи заспівати, коротше, здійснити ґвалт, але вмовляла себе, що подібні вибрики антисоціальні, нежіночі, хаотичні та психічно неврівноважені. Курт навчив мене розумітися на такому. Для нього симетрія, розмірений ритм, речі кожна на своєму місці, спокійний голос, розсудливість, кохання по середах та суботах (після легкого обіду!) були необхідними умовами щастя, на відміну від того, що він називав «анархічним синдромом», до якого відносив паління, алкоголь, фенобарбітал, джаз, безладні статеві стосунки, швидкі машини, схуднення через дієти, негрів та їхні новостворенї держави, гомосексуалізм, скасування смертної кари, а також купу інших відхилень, які визначав одним словом — Naturmenschlichkeit, що можна передати реченням — спосіб життя мурах та бджіл.

Що ж, мені це подобалося. Виховання, котре я отримала, підготувало мене до простого життя, і я була щаслива повернутися до нього, насолодившись коротким періодом розгульності з відвідуванням пабів Челсі, зайняттям облудною журналістикою, не кажучи вже про повну драматизму любовну історію з Дереком. Отже, схоже на те, що я тихенько закохалася в Курта.

А потім, як водиться, дещо сталося.

Невдовзі після того, як ми почали регулярно кохатися, Курт скерував мене до надійного жіночого лікаря, яка прочитала мені лекцію про протизаплідні засоби і продала деякі з них. Але попередила, що такі запобіжні заходи не завжди спрацьовують. Що і сталося. Сподіваючись, що все владнається, спочатку я нічого не сказала Курту, але потім, напевне, під впливом кінематографа чи просто через неспроможність тримати це в таємниці та плекаючи хибку надію, що він буде у захваті й запросить мене вийти за нього, усе розказала. Я гадки не мала, яку реакцію це викличе, але в будь-якому разі очікувала ніжності, співчуття та принаймні видимого прояву любові. Ми стояли у дверях моєї спальні, готові побажати одне одному на добраніч. На мені не було і клаптика одягу, а Курт був повністю вдягнений. Коли я закінчила говорити, він мовчки розчепив руки, якими я обійняла його за шию, оглянув мене згори донизу поглядом, в якому я помітила суміш люті та презирства, і потягнувся до дверної ручки.