Ян Флеминг – Кульова блискавка (страница 26)

— А в трюмі теж каюти?

— Тільки вантажний відсік. І, звісно, баки з пальним. Яхта — задоволення не з дешевих, нам треба возити зі собою кілька тонн. На суднах цього типу важливо дотримуватися правильного баласту. Коли ніс задирається, паливо переміщується на корму, тому нам потрібні довгі бортові баки, — пояснюючи технічні деталі зі знанням справи, Ларго повів їх назад правим бортом. Проходячи повз радіорубку, Джеймс запитав:

— Ви сказали, що у вас телефонний зв’язок із берегом. А яке ще обладнання маєте? Стандартна марконієвська приймально-передавальна станція? Можна подивитися? Радіо — моя слабкість.

— Якось іншим разом, — увічливо відповів Ларго, — якщо ви не проти. Радист зайнятий опрацюванням метеоданих. Нам зараз дуже важливо стежити за погодою.

— Розумію.

Вони піднялись у закриту рубку капітанського містка, де Ларго стисло пояснив особливості керування яхтою, а відтак вивів їх на вузьку палубу.

— Ось така моя «Диско Воланте», або «Літаюче блюдце». Вона і справді літає, можете повірити. Сподіваюся, ви з містером Ларкіним зможете днями приєднатися до нас на коротку морську прогулянку. Але трохи згодом, — він посміхнувся, немов ділився таємницею. — Тепер, як ви чули, ми зайняті.

— Пошук скарбів — захоплива справа. Ви високо оцінюєте свої шанси?

— Хочеться вірити, — відповів Ларго. — Бажаю розказати вам більше, — він винувато махнув рукою, — але, як мовиться, мої вуста запечатані. Сподіваюся, ви мене розумієте.

— Авжеж. У вас зобов’язання перед компаньйонами. Хотів би я мати змогу взяти участь у вашій експедиції. Може, знайдеться місце для ще одного інвестора?

— На жаль, ні. Розміщення акцій — завершено. Шкода, що не можу вас узяти, — Ларго простягнув руку. — Я помітив, що містер Ларкін під час нашої екскурсії раз у раз поглядав на годинник. Не варто зловживати терпінням містера Крісті. Було дуже приємно з вами познайомитися, містере Бонд. І з вами, містере Ларкін.

Розпрощавшись, вони спустилися в катер, що чекав, і відбули. Ларго востаннє махнув рукою і зник у люці капітанського містка.

Бонд із Лейтером сіли на кормі подалі від рульового. Лейтер похитав головою.

— Результат негативний. Стрілка показала активність у моторному відділенні та біля радіорубки, але це цілком нормально. Абсолютно ніяких відхилень. А в тебе яке враження склалося?

— Як і в тебе — усе цілком нормально. Він поводиться природно, членів екіпажу ми бачили небагато, і вони — люди або цілком звичайні, або першокласні актори. Але дві деталі я все ж таки зафіксував. По-перше, я не помітив сходів у трюм, хоча десь під килимом в одному з коридорів може бути прихований люк. Але як тоді вони завантажують туди припаси, про які він балакав? До того ж навіть на погляд абсолютно нетямущого в корабельній архітектурі той вантажний відсік страшенно об’ємний. Треба через митників поцікавитися на верфі, скільки пального бере яхта.

По-друге, дивним є те, що ми не зустріли жодного компаньйона. На яхту ми прибули близько третьої, коли у нормальних людей час сієсти. Але не вірю, що відразу в усіх дев’ятнадцяти. Чим вони в тих кабінах займаються?

Ще одна маленька деталь: ти помітив, що Ларго не палить і на борту не чути запаху тютюну? Дивно. На яхті сорок чоловіків — і жодного курящого? За інших обставин я би сказав, що це не випадковий збіг, а дисципліна. Справжні професіонали не палять і не п’ють. Визнаю: припущення безпідставне. Ти помітив, що у них установлені система Декка-навігації та луносонар? Страшенно дорогі іграшки. Звісно, вони цілком органічно виглядають на великій яхті, проте я очікував, що Ларго не промине похвалитися ними, коли запросив на капітанський місток. Багатії зазвичай пишаються своїми іграшками. Але я, звісно, хапаюся за соломинку. На мій погляд, тут комар носа не підточить, підозру викликає хіба що трюм, який нам не показали. А всі ті балачки про паливо й паливні баки — повна маячня. Що скажеш? — запитав Бонд, висловивши свої арґументи.

— Не можу не погодитися. Ми не побачили щонайменше половину корабля. Але тому є нормальне пояснення. Може, у нього в трюмі є таємне спорядження, потрібне для пошуків скарбів, яке він не бажає показувати. Пам’ятаєш випадок з торговельним кораблем біля Гібралтару в часи війни? Італійські водолази використовували його як свою базу. В корпусі під ватерлінією виявився таємний люк. Може, й у них є щось подібне?

Бонд пильно подивився на Лейтера.

— Аякже, пам’ятаю. «Ольтерра»[96]. Одна з прикрих помилок нашої розвідки за всю війну, — він помовчав. — «Диско» стоїть на якорях на глибині сорока футів. А якщо припустити, що бомби закопані в пісок під яхтою? Лічильник Гейгера засік би їх?

— Дуже сумніваюсь. У мене є підводний лічильник, можемо попливти туди, коли потемнішає. Але чи не здається тобі, Джеймсе, — Лейтер насупив лоба, — що ми трохи згущуємо барви і шукаємо грабіжників у себе під ліжком? Проти Ларго нема жодних доказів, хіба що виглядає він по-піратськи і, напевне, жінкам проходу не дає. У нас нічого нема. Ти відправив запит до архіву на нього та компаньйонів, а також на членів його команди?

— Відправив перелік усіх прізвищ через Дім уряду під грифом «нагально». Маємо отримати відповідь сьогодні увечері. Але подивись з іншого боку, Феліксе, — в голосі Бонда забриніли уперті нотки. — Тут є до біса швидкий корабель з гідропланом та сорока нікому не відомими чоловіками на борту. Довкола — жодної групи чи одинака, який виглядав би хоча б віддалено підозріло. Згоден, їхнє обладнання повністю відповідає запропонованій версії, але припустимо, що усе це вигадка — ідеально продумана, як і має бути в такого роду операції. Проте у нас купа збігів. Так звані компаньйони-акціонери прибувають сюди до третього червня. Тієї ж ночі «Диско» виходить у море і повертається лише вранці. А якщо припустити, що вони вирушили на рандеву з літаком десь на мілководді, підібрали бомби і десь заховали їх, хоча б у пісок під кораблем? Чи в іншому місці — надійному та зручному. Як тобі така версія?

— На мій погляд, це лайно собаче, Джеймсе, — Лейтер похмуро знизав плечима. — Звісно, можемо розробити твою версію, але я скоріше застрелюся, — він сардонічно хмикнув, — ніж викладу її у своєму рапорті. Якщо клеїти дурня, то краще робити це подалі від начальства. Гаразд, чим займемося далі?

— Поки ти встановлюватимеш зв’язок, я з’їжджу на верф. Потім зателефонуємо тій Доміно — напросимося на випивку, а заразом перевіримо наземну базу Ларго — віллу «Пальміра». Опісля відвідаємо казино і подивимося на пайовиків Ларго. Ну, а наостанок, — Бонд із викликом поглянув на Лейтера, — візьму собі в комісаріаті надійного помічника, натягну акваланг і поплаваю довкола «Диско» з твоїм лічильником Гейгера.

— Овва! Дестрі знову в сідлі[97]! Поїдемо разом, Джеймсе. Тільки заради нашої старої дружби. Але благаю — будь акуратним і не наступи на морського їжака, бо я побачив у нашому готелі оголошення про безоплатні уроки «ча-ча-ча». Треба бути у формі, а то, носом чую, в щоденнику і згадати не буде про що.

У готелі на Бонда чекав кур’єр з Дому уряду. Він браво відсалютував, вручив конверт із штемпелем «На Службі Її Величності» замість поштової марки, а Джеймс розписався про отримання. Всередині була каблограма з Колоніального офісу з позначкою «Особисто для губернатора» та приміткою «для Бонда».

«ЩОДО ОСІБ У ВАШОМУ ЗАПИТІ 1107 НЕ ЗНАЙДЕНО НІЧОГО ПОВТОРЮЮ НІЧОГО КРП ЖОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ВІД НАШИХ ВІДДІЛІВ СТОСОВНО ОПЕРАЦІЇ КУЛЬОВА БЛИСКАВКА КРП ЧЕКАЄМО НА ВАШЕ ПОВІДОМЛЕННЯ».

Підписано: «ПРИЗМА», що означало: повідомлення схвалив М.

Бонд простягнув телеграму Лейтерові.

Той прочитав і прокоментував:

— Ну що я казав? Ми на хибному шляху, і нема чого робити, крім як груші обтрушувати. Зустрінемось в Ананасному барі на сухий мартіні з оливками завбільшки як кулак. А до Вашингтона я надійшлю листівку з проханням відрядити нам на підмогу парочку дівчат-резервісток. Треба ж якось час гаяти.

ГІРКИЙ ПРИСМАК МАРТІНІ

На ділі перша частина плану Бонда пішла коту під хвіст. Доміно Віталі телефоном повідомила, що нині невдалий день для огляду будинку. Її опікун та його друзі збираються зійти на берег. Так, а зустрітись увечері в казино цілком можливо. Вона вечерятиме на борту, а потім «Диско» підійде і стане на якір біля казино. Але як їй упізнати Бонда серед натовпу в казино — в неї препогана пам’ять на обличчя? Може, він хоч квітку встромить у петличку?

Джеймс, розсміявшись, пообіцяв, що так і зробить. А її він упізнає по чудових блакитних очах, бо забути їх неможливо. До них ідеально підійде блакитна фарба для волосся. І поклав слухавку, почувши стримане, дуже збуджувальне хихикання. Джеймс подумав, що йому захотілося конче побачити дівчину.

Переміщення судна внесло корективи у первісний план — тепер набагато простіше його оглянути: і пливти менше, і пірнати доведеться під прикриттям поліцейського причалу. А ще — без проблем обстежити місце попередньої стоянки. Але, якщо Ларго так запросто пересуває яхту, хіба може він залишити там бомби? Якщо вони на дні, то «Диско» має їх охороняти. Бонд залишив ці запитання без відповідей, принаймні до моменту огляду корпусу корабля.

Він замкнувся у номері й написав рапорт. Потім перечитав. Що поробиш — доводиться надсилати песимістичний сигнал шефу. Може, натякнути, яку версію розробляє? Зарано. Поки жодних фактів. Видавати бажане за дійсне тільки щоб догодити начальству — найнебезпечніший вчинок, який може здійснити аґент. Бонд легко міг уявити реакцію в штабі операції «Кульова блискавка» у Вайтхолі, де готові будуть вхопитися за соломинку, обережні слова М. «у нас є припущення, що ми натрапили на слід на Багамах. Поки що нічого конкретного, але цей аґент рідко помиляється. Звісно, ми все ретельно перевіримо і чекатимемо на додаткову інформацію». Далі підніметься хвиля: «М. на щось натрапив. Його аґент вважає, що вийшов на слід. Так, на Багамах. Треба повідомити прем’єр-міністра».