Ян Флеминг – Кульова блискавка (страница 17)

Цвірінькання припинилося. Петаччі підвівся поглянути на радар. При кожному оберті стрілки на екрані висвітлювалися цяточки літаків, що летіли нижче. Чи помітять з них його проліт коридором? Навряд. Радари комерційних літаків мають обмежене поле зору, спрямоване вперед за курсом. «Віндікатор» помітять не раніше, ніж той перетне лінію системи раннього виявлення, але й та, найімовірніше, сприйме його за комерційний лайнер, який трохи відхилився від курсу.

Петаччі повернувся у крісло і поглянув на прилади. Потім узяв штурвал і м’яко хитнув убік, щоб відчути, як машина слухається керма. Позаду, в хвості, глухо перекочувалися тіла. Літак відреагував чудово, як слухняний автомобіль. На думку сплив «мазераті». Який колір вибрати? Напевне, краще відмовитися від білого, котрий завжди йому подобався, чи якогось яскравого. Темно-синій із тоненькою червоною стрічкою вздовж корпусу. Скромно та респектабельно — це якнайкраще відповідатиме його новій особистості. Треба буде спробувати авто в дорожніх перегонах, може, навіть у мексиканському «2000»[70]. Ні, це необачно. Припустимо, він виграє і фото потрапить до газет! Ні, час зав’язувати з нерозумними вчинками. Він ганятиме тільки тоді, коли захоче охмурити нову дівчину. Дівчата просто умлівають в таких авто. Чому? Може, їх заводить думка віддатися в автівці чоловікові, чиї сильні, засмаглі руки тримають кермо? Хтозна — достатньо промчати десять хвилин зі швидкістю сто п’ятдесят — і можна звертати до лісу, а потім витягувати дівку з машини і розкладати на моху, бо руки та ноги її вже не слухаються.

Петаччі струсонув головою, щоб відігнати марення, і звірився з годинником. «Віндікатор» летів чотири години. При швидкості шістсот миль на годину літак покрив пристойну відстань, і вже наближався до американського берега. Петаччі підвівся з крісла подивитися. Так і є — за п’ятсот миль далі чіткий контур узбережжя з’явився на екрані: виступ — це Бостон, а сріблявий струмок — ріка Гудзон. Можна не перевіряти позицію через погодні кораблі «Дельта» чи «Ехо», які зараз десь унизу, — літак впевнено дотримувався курсу, і незабаром можна виходити з коридору «схід-захід».

Петаччі повернувся у крісло, зжував ще одну піґулку бензедрину і звірився з мапою, тримаючи руки на штурвалі у примарному мерехтінні гірокомпаса. Зараз! Він повернув штурвал, описавши круту дугу, вирівняв машину, ліг на новий курс й увімкнув «Джорджа». Тепер летів строго на південь, якихось три години — і все! Пора починати перейматися посадкою.

Петаччі витягнув записник. «Пильнуйте за вогнями Ґранд Багами по лівому борту та Палм-Біч — по правому. Тільки-но вловите навіґаційний сигнал з яхти Першого: крапка-крапка-тире, крапка-крапка-тире, — скидайте пальне, знижуйтеся до висоти тисячі футів на останній чверті години, гасіть швидкість і втрачайте висоту. Як побачите червоний проблисковий маяк, готуйтеся приводнятися. Закрилки опускайте тільки на перевіреній висоті на швидкості не більше 140 вузлів. Глибина моря в цьому місці — 40 футів. У вас буде вдосталь часу, щоб вибратися через аварійний люк. Вас піднімуть на борт яхти номера Першого, де відпочините до рейсу з Багамів до Маямі — о пів на дев’яту ранку; звідти «Браніфом» чи «Ріел Ервейз» до пункту призначення. Перший видасть вам гроші в тисячодоларових купюрах чи дорожніми чеками, а також передасть паспорт на ім’я Енріко Валлі, директора компанії».

Петаччі перевірив координати, курс та швидкість. Залишалася година польоту. Зараз була третя ранку за Гринвічем, дев’ята вечора у Нассау. Вийшов повний місяць, а килим з хмар за десять тисяч футів унизу виглядав, як засніжена пустеля. Петаччі вимкнув габаритні вогні на кінцівках крил та фюзеляжі, перевірив пальне — дві тисячі галонів, разом із резервними баками. Йому знадобиться не більше п’ятисот, щоб подолати чотири сотні миль. Він натиснув випускний клапан і скинув тисячу галонів. Звільнившись од вантажу, літак почав повільно набирати висоту, Петаччі повернув його на 32 тисячі футів. Минуло ще двадцять хвилин — пора починати плавне зниження.

Літак пішов униз крізь шар хмар; на фоні сріблявого сяйва місяця, що відбивалося на гладкій поверхні океану, мерехтіли розрізнені вогники Північного та Південного Біміні. Жодних білих гребінців. Цього разу метеорологічний прогноз із американського Веро-біч, який він прослухав по «Радіо Насау» крізь шум перешкод, виявився точним — повний штиль, слабкий бриз, видимість чудова, жодної ймовірності зміни погоди. Океан виглядав гладким та щільним, немов сталь. Усе буде добре. Петаччі вибрав канал 67 на командирському радіоприймачі й пошукав навіґаційний маяк яхти Першого. Не натрапивши на маяк одразу, піддався легкій паніці, але раптом пробилося слабке, та впевнене: крапка-крапка-тире, крапка-крапка-тире. Пора знижуватись. Італієць почав гальмувати, зменшив тягу — літак пішов круто вниз. Радіоальтиметр загрозливо заверещав. Петаччі спостерігав, як на нього насувається сріблява, наче ртуть, поверхня океану. На мить він утратив лінію горизонту — море виблискувало сріблом, як і небо — а потім пролетів над маленьким темним острівцем. Упевнившись, що висота, як показує стрілка альтиметра, насправді дві тисячі футів, італієць зітхнув вільніше, вирівняв літак і перейшов на планерування.

Тепер позивний радіомаяка яхти Першого лунав чисто і ясно. Скоро він має побачити червоний проблисковий сигнал. Ось він, миль за п’ять попереду. Петаччі нахилив ніс величезної машини — контакт може статися будь-якої миті. Усе має відбутися гладко! Він ніжно пробіг пальцями по закругленнях штурвалу, немов то були дівочі стегна. П’ять сотень футів, чотири, три, дві... Попереду з’явився бляклий силует яхти, вогні погашені; точно за курсом блимав червоний проблисковий сигнал. Зіткнеться чи мине? Спокійно, ніс донизу, потроху. Не забути відразу ж вимкнути двигуни. Літак черевом торкнувся води — ніс догори! Удар! Літак підскочив угору, а потім... ще удар! Петаччі відняв занімілі руки від штурвалу й очманіло подивився у вікно, за яким пінилися короткі хвилі. Святий Боже, він це зробив! Йому, Джузеппе Петаччі, вдалося! Де оплески? Де приз?

Літак повільно осідав, розігріті турбіни зашипіли при контакті з водою. Позаду скреготав покалічений метал — хвостовий відсік відірвало при посадці. Петаччі вийшов з кабіни, вода у салоні плескалася по щиколотку. Мертвенне сяйво місяця виблискувало на обличчі одного з пілотів, хвилі обмивали тіла. Італієць розбив плексиглас на рукоятці аварійного виходу і потягнув її униз. Дверцята вивалилися назовні, Петаччі ступив на крило. Чотиривесловий ял порівнявся з літаком — у шлюпці було шестеро чоловіків. Петаччі помахав рукою і радісно загорлав. Один мляво підняв руку на знак привітання. Обличчя чоловіків — молочно-білі під місяцем — дивилися на нього безстрасно. Петаччі подумав: це люди серйозні, ділові, й поводитися з ними треба стримано. Він відкинув ейфорію і прибрав серйозну міну.

Шлюпка пришвартувалася до крила, через яке перекочувалися хвилі, чоловік вибрався з неї на крило й пішов назустріч. Невисокий на зріст, повнуватий, він пильно дивився на Петаччі. Товстун крокував по мокрому крилу обережно, широко розставляючи ноги, коліна напівзі-гнені. Ліву руку тримав за поясом.Петаччі радісно мовив:

— Добрий вечір! Добрий вечір вам. Доставка одного літака в непоганому стані. (Італієць придумав цей жарт заздалегідь.) Розпишіться ось тут, — і простягнув руку.

Чоловік зі шлюпки міцно схопив простягнену руку, відхилився й різко потягнув на себе. Від ривка голова Петаччі відкинулася, він востаннє побачив над собою повний місяць, оскільки тонкий стилет проштрикнув його незахищене горло, пройшов крізь підборіддя і через основу язика уп’явся в мозок. Петаччі встиг здивуватися, відчув гострий біль, а потім у мозку вибухнув яскравий спалах.

Убивця ще трохи потримав ніж у рані, тильною стороною долоні відчуваючи щетину підборіддя італійця, потім обережно опустив тіло на крило й витягнув ножа. Промив його морською водою, витер об спину небіжчика і сховав у кишеню. Відтягнувши тіло по крилу до аварійного люка, зіштовхнув труп у воду.

Відтак обережно повернувся по крилу до шлюпки і мовчки підняв великий палець. Четвірка в шлюпці встигла натягнути акваланги. Припасувавши губні трубки, вони один за одним незграбно перекидалися через борт човна, що розгойдувався, і зникали у піні маленьких бульбашок. Коли останній чоловік зник за бортом, рульовий на кормі обережно опустив у воду величезний підводний прожектор і потравив кабель. Тоді увімкнув світло — і море, разом з велетенським літаком, що тонув, осяяло люмінесцентне сяйво. Рульовий додав газу двигунові, що працював на холостих обертах, і дав задній хід, розмотуючи кабель. Відійшовши на двадцять ярдів од літака, за межі клекоту вирви, зупинився, вимкнув двигун, заліз рукою в кишеню комбінезона і витягнув пачку «кемелу». Запропонував сигарету вбивці — той узяв, акуратно відірвав половинку, засунув її за вухо, а іншу запалив. Убивця намагався боротися з поганими звичками.

“DISCO VOLANTE”[71]

На борту яхти Перший зняв окуляри нічного бачення, витягнув із нагрудної кишені білого, блискучого, як акуляча шкіра, піджака носовичок від «Шарве» і витер лоб та скроні. Війнуло мускусним ароматом «Скіапареллі Снаф»[72] — запах, що нагадував про зовсім інший бік життя, про Домінетту, яка зараз сідає обідати (а іспанські традиції в Нассау поважають свято — коктейлі мають закінчити до десятої) з непутящим, але веселим подружжям Сомюрів та їхніми не менш легковажними гостями; нагадав про велику гру, яка, напевне, щойно розпочалась у казино; нагадав пісні «каліпсо», що лунають уночі з усіх барів та нічних клубів на Бей-стріт. Перший поклав носовичок до кишені. Треба визнати — операція розвивається успішно. Усе за розкладом! Він поглянув на годинник — чверть на одинадцяту. Літак запізнився на майже тридцять хвилин — довелося чекати клятих пів години, але посадка на воду відбулася блискуче. Варгас, треба віддати йому належне, на відмінно обробив італійця — як його там? Тепер вони відстають від графіка лише на чверть години. Якщо пошуковій групі не доведеться зрізати бомби ацетиленовими різаками — навернуть час. Ніхто й не очікував, що все пройде гладко. У них залишається добрих вісім годин до світанку. Впевненість, методичність, результативність — саме у такій послідовності. Впевненість, методичність, результативність.