Ян Флеминг – Кульова блискавка (страница 15)

— Якщо ви праві, сер, — перебив Бонд, — то якого біса СПЕКТР надіслав листа не президентові США, а британському прем’єрові?

— Щоб нагнати побільше туману та змусити робити те, чим ми й зайнялися — нишпорити по всьому світу замість того, щоб зосередитися на одній конкретній його частині. А також для заподіяння максимальної шкоди. СПЕКТР розраховував, що лист зі загрозами у розпал інциденту із зникненням бомбардувальника ударить нас під дих. Думаю, вони сподівалися, що це допоможе витрусити з нас гроші без особливих зусиль. Адже наступний етап операції — атака на ціль № 1 зіграє проти них і так чи інакше розкриє їхнє місцеперебування. Вони воліли б забрати гроші й закінчити операцію якомога швидше. Саме на цьому ми і зіграємо. Нам треба підвести їх якомога ближче до кінця терміну використання першої бомби, сподіваючись, що вони якимось чином викриють себе в наступні шість із трьома четвертями днів. Шанс мізерний, але є. Тож я ставлю на своє передчуття, — М. розвернувся в кріслі до столу, — і на вас, нуль-нуль-сьомий. Отже, — М. поглянув на Бонда, — питання є? Якщо ні, починайте негайно. Ми забронювали для вас квитки до Нью-Йорка на всі рейси до дванадцятої ночі. Звідти — рейсом ВОАС. Я подумав, було, надати вам літак ВПС «Канберра», але він приверне зайву увагу. Леґенда така: ви заможна людина, яка підшукує собі житло. Це стане виправданням вашому переміщенню островами. Зрозуміло?

— Зрозуміло, сер, — Бонд підвівся. — Хоч я радше вирушив би у цікаві міста — за Залізну завісу, наприклад. Мене не залишає відчуття, що ця операція завелика для маленької групи. Чує моє серце, що без росіян тут не обійшлося. Вони отримують новітній літак, та ще з бомбами, а потім забивають нам баки якимось СПЕКТРом. Якщо СМЕРШ усе ще у справі, я готовий закластися: вони до цього долучилися. Знайомий почерк. Гадаю, наші східні резидентури можуть на щось натрапити, якщо триматимуть напоготові очі та вуха. Гаразд, сер, з ким мені зв’язатися в Нассау?

— Губернатор у курсі вашого завдання. Можете опертися на місцеву поліцію — вона там добре вимуштрувана. ЦРУ надсилає свого аґента, сподіваюсь, одного з найкращих. Разом з комунікаційним обладнанням, воно у них краще за наше. Візьміть шифрувальний апарат з потрійним шифруванням — мені потрібні усі деталі. Доповідати будете мені особисто. Зрозуміло?

— Зрозуміло, сер, — Джеймс попрямував до дверей. Коментарі були зайвими. Контора отримала найважливіше за весь час свого існування завдання, а його, Бонда, відсунули на останній ряд, як нестаранного учня, і доручили перевірити чергову забаганку шефа. А, до біса — хоча б засмагне та спостерігатиме за спектаклем із гальорки.

Коли Джеймс залишив будинок, тримаючи через плече акуратну шкіряну сумку зі шифрувальною машинкою, яка нагадувала радше дорогу відеокамеру, чоловік у бежевому «фольксвагені» припинив чухати під сорочкою струпи від опіків, поправив, напевне, в десятий раз, довгоствольний пістолет сорок п’ятого калібру, що висів під пахвою в кобурі, запустив двигун й увімкнув передачу. «Фольксваген» був припаркований за двадцять ярдів позаду бондівського «бентлі». Чоловік гадки не мав, що то за будинок такий, він просто, тільки-но виписавшись із брайтонівського шпиталю, довідався в реєстратурі «Чагарникового раю» домашню адресу Бонда й обережно за ним стежив. Машину він узяв напрокат під вигадане ім’я. Коли вчинить задумане — прямцем до лондонського аеропорту і геть із країни першим же літаком на континент. Ґраф Ліппе був оптимістично налаштований, і справа ця — особистого характеру — не становила для нього жодної проблеми. Людиною він був безжалісною та мстивою і за своє життя усунув багатенько людей буйних, а часто-густо й небезпечних. Він сподівався: якщо в СПЕКТРі про це й дізнаються, то не докорятимуть. Підслухана телефонна розмова довела, що його прикриття розкрито, хоч і частково, й була імовірність, що через членство в тонгу «Червоної блискавки» його теоретично можуть відстежити до СПЕКТРу. Але оперативник «Г» знав: якщо вже прикриття почало сипатися, воно розлізеться, мов стара панчоха. Опріч цього, кривдникові слід відплатити, адже образ ґраф Ліппе не пробачав.

Бонд сів у машину, грюкнув дверцятами. Оперативник «Г» подивився, як вихлопні труби випустили сизий дим, і рушив слідом.

На іншому боці вулиці за сто ярдів позаду «фольксвагена» Шостий номер СПЕКТРу опустив на очі мотоциклетні окуляри, завів п’ятисоткубиковий «тріумф» і рвонув з місця, хвацько вписавшись у рух машин — адже деякий час після війни чоловік працював гонщиком у «Д.К.В.»[64] — і прилаштувався футів за десять позаду «фольксвагена» так, щоб перебувати в мертвій зоні для водія. Він не знав, навіщо аґенту «Г» переслідувати «бентлі» та хто за кермом. Він мав завдання ліквідувати водія «фольксвагена». Чоловік засунув руку в шкіряну сумку, перекинуту через плече, витягнув важку гранату — вдвічі більшу за звичайну бойову — і прикинув план відходу.

Агент «Г» також спостерігав за дорожнім рухом, намічаючи свій план відходу. Він зміряв поглядом відстань між дорожніми ліхтарями на тротуарі на випадок, якщо його машину заблокують і доведеться з’їхати з дороги. Рух порідшав. Ґраф Ліппе вдавив педаль газу в підлогу і, тримаючи кермо однією рукою, правою дістав «кольт». Порівнявся із заднім бампером «бентлі» й почав обганяти. Темний нерухомий силует був відмінною мішенню. Ґраф швидко поглянув на дорогу й підняв зброю.

Саме надсадне торохкотіння автівки поруч змусило Бонда повернути голову — і ця раптова зміна площі мішені врятувала йому щелепу. Якби він натиснув на газ, то точно отримав би другу кулю, але, підкоряючись якомусь невідомому інстинктові, Джеймс чомусь ударив по гальмах і водночас пірнув головою вперед так, що вдарився підборіддям об кермо і на мить відрубався. Майже одночасно замість третього пострілу пролунав гучний вибух, і решки вітрового скла, вже потрощеного, обсипали Бонда градом уламків. «Бентлі» зупинився, двигун заглух. Заверещали гальма. З усіх боків лунали крики, несамовито волали клаксони. Бонд струснув головою та обережно висунувся. «Фольсваген» лежав на боці попереду «бентлі», одне колесо все ще оберталося, дах був майже повністю зірваний. У салоні та поруч на дорозі було суцільне криваве слизьке місиво. Язики полум’я лизали фарбу на покорченому металі. Почали збиратися перехожі. Джеймс опанував себе й вибрався з машини.

— Назад! — гаркнув. — Бак зараз вибухне!

Не встиг він це вимовити, як прогримів глухий вибух, повалили клуби чорного диму, пробивались язики полум’я. Здалеку завили сирени. Бонд протиснувся крізь натовп і швидко пішов назад до Контори. В голові юрмилися думки.

Довідки, які довелося наводити Джеймсу, змусили його пропустити два літаки до Нью-Йорка. Поліціянти погасили пожежу, забрали рештки чоловіка до морґу та прибрали спотворену машину. Було зрозуміло, що у них «на руках» нема нічого, крім пари черевиків, номера пістолета, шмаття від одягу та рештки авто. В бюро прокату пригадали чоловіка в темних окулярах, з водійським посвідченням на ім’я Джонстона і пачкою п’ятірок в руках. Автомобіль він узяв на тиждень три дні тому. Багато свідків стверджували, що бачили мотоцикліста, але, здається, заднього номера не було. Той промчав, як летюча миша, в напрямку Бейкер-стріт. Був у мотоциклетних окулярах. Середньої статури. Більше нічого...

Бонд небагато чим міг допомогти. Водія «фольксвагена» він не бачив — дах машини низький, лише руку та зблиск сталі.

Секретна служба попросила у поліції копію звіту, який М. розпорядився передати до штабу «Кульової блискавки». Він іще раз переговорив з Бондом — доволі дражливо, до речі, — немов Бонд був причиною аварії. Наприкінці сказав Джеймсу не перейматися — ймовірно, це «хвіст» минулих справ, похмілля, так би мовити. Поліція з’ясує. А зараз треба зосередити увагу на операції «Кульова блискавка», і Бонду пора рухатися.

Коли Джеймс удруге вийшов з Контори, почав накрапати дощик. Механік з гаража установи зробив, що встиг, — витягнув рештки з вітрового скла «бентлі» і як міг почистив салон, але поки Бонд до ланчу дошкандибав на побитій машині додому, то змокрів до нитки. Залишивши «бентлі» в гаражі неподалік, він зателефонував до «Роллс» та страхової компанії (надто близько під’їхав до вантажівки, що перевозила металевий пруток, скоріш за все — для армованого бетону. Ні, на жаль, я не запам’ятав номер вантажівки. Пробачте, самі знаєте, як несподівано трапляються такі випадки), дістався дому, прийняв душ і перевдягнувся в темно-синій тропічний камвольний костюм. Відтак ретельно склав велику валізу й саквояж з підводним знаряддям і зайшов на кухню.

Мей виглядала зажуреною і готова була вибухнути ще одним спічем. Але Бонд завбачливо підняв руку.

— Не треба, Мей, ви абсолютно праві. Я не спроможний виконувати роботу тільки на морквяному соці. За годину від’їду, і мені потрібна нормальна їжа. Тож будьте ангелом і приготуйте мені яєчню, як ви вмієте... з чотирьох яєць. Із чотирма добрячими шматками американського копченого бекону, якщо він ще залишився, і гарячі тости з нормального хліба з маслом. А ще велику каву — міцну, подвійну. І принесіть, будь ласка, тацю з напоями.