Ян Флеминг – Кульова блискавка (страница 14)

Якщо працює та сама група, до них треба ставитися серйозно, про що я і сказав П-М. Але проблема в іншому. Так, літак зник, разом із двома бомбами, як і зазначено в листі. Усі факти викладено правильно. «Віндікатор» справді виконував тренувальний політ за програмою НАТО над південною Ірландією з розворотом над Атлантикою. — М. підсунув до себе пухку папку і перегорнув кілька сторінок, поки не знайшов, що шукав. — Ось. Шестигодинний навчальний політ з аеродрому Боскомб Даун, початок о восьмій вечора, закінчення — о другій ночі. Борт пілотував екіпаж з п’яти льотчиків королівських ВПС та одного спостерігача НАТО, італійця на прізвище Петаччі, Джузеппе Петаччі, командира ескадрильї італійських ВПС, відрядженого до НАТО. Чудовий офіцер; тепер перевіряють його досьє. Потрапив до нас після стандартної ротації персоналу. Зазвичай НАТО відправляє найкращих пілотів потренуватися на «Віндікаторі», щоб вони освоїли техніку бомбометання. Цей літак НАТО збирається використовувати як ударну силу дальнього радіуса. Коротше... — М. перегорнув сторінку, — літак відображався на екранах, усе тривало, як зазвичай, допоки він не дістався західного краю Ірландії. Там, на висоті сорока тисяч футів, літак несподівано змінив маршрут, знизився до тридцяти і загубився у трансатлантичному повітряному русі. Командування бомбардувальної авіації спробувало налагодити зв’язок, але на радіоконтакт вони більше не виходили. Спочатку думали, що «Віндікатор» зіткнувся з одним із трансатлантичних цивільних літаків, тож здійнялася паніка. Але жодна з авіакомпаній не повідомила про аварію, більше того, військового літака ніхто не побачив. — М. поглянув на Бонда. — Власне, це все. Літак просто зник.

— Невже американці нічого не засікли? — спитав Бонд. — У них є «Дью»[62] — система раннього виявлення.

— У тому-то й питання. Від американців ми отримали хоч якесь пояснення. У них є дані, що за п’ятсот миль на схід від Бостона літак вийшов із смуги руху напрямком на Айдлвайлд і повернув на південь. Але там простягається інша велика траса — з Монреаля і Гандері в напрямку Бермудів, Багамів та Південної Америки. Отже, оператори «Дью» просто подумали, що це літак або ВОАС, або Транс-Канади.

— Виглядає так, що вони продумали план до дрібниць, розраховуючи сховатись у щільному русі. А міг той літак посеред Атлантики повернути на північ і полетіти до Росії?

— Міг на північ. Або на південь. Посеред океану є здоровецька площина, рівновіддалена на п’ятсот миль від обох берегів, тобто за межами дії радарів. Гірше того, він навіть міг розвернутись і своїми слідами повернутися до Європи, скориставшись двома-трьома повітряними трасами. Та що казати, тепер він може перебувати будь-де. В цьому-то і проблема.

— Але ж це величезна махина, йому потрібна особлива посадкова смуга, інфраструктура тощо. Неможливо сховати літак такої величини.

— Саме так. Це — очевидно. Тому вчора до півночі наші ВПС перевірили усі аеропорти до останнього — результат нуль. У Службі безпеки руху натякають, що він міг розбитися хоч у Сахарі, хоч в океані, на якійсь мілині.

— А бомби при цьому не вибухнуть?

— Ні. Вони абсолютно безпечні, допоки не озброєні. Навіть пряме падіння, як той випадок з В-47 у Північній Кароліні в 1958-му[63], призведе до підриву лише тротилової начинки, але не плутонію.

— А як же той СПЕКТР планує їх підірвати?

М. розвів руками.

— Вояки пояснили це на засіданні Військового кабінету, але я ні чорта не второпав. Зрозуміло одне — принцип дії атомної бомби такий самий, як і звичайної. Тільки носова частина набита тротилом, а у хвостовій міститься плутоній. Між двома відділеннями є отвір, в який вкручують детонатор на кшталт корка. Коли бомба ударяється об землю, тротил підпалює детонатор, а той підриває плутоній.

— Отже, їм доведеться ту бомбу скинути, щоб вона вибухнула?

— Не обов’язково. Достатньо знайти толкового фізика, який розуміється на такому. Все, що потрібно, — це розґвинтити носову частину бомби і замість звичайного детонатора, котрий підриває тротил, установити, наприклад, годинниковий механізм, який підірве тротил без удару об землю. Бомба вибухне. Сама собою вона невелика. Можна запхати в сумку, вдвічі більшу за ґольферську. Звісно, тягати її буде важкувато, але можна покласти у багажник автівки, пригнати машину в місто, залишити на стоянці й запустити годинниковий механізм. Дати собі фори години зо дві, щоб від’їхати миль на сто — і діло зроблено.

Бонд потягнувся в кишеню за новою сигаретою. Важко повірити, але це правда. Саме цього Секретна служба та інші розвідслужби світу мріяли уникнути. Непоказний чолов’яга у плащі з важкою валізою або сумкою для ґольфу — на ваш вибір. Камера схову, припаркована машина або просто густі кущі у центральному парку великого міста. Жодні контрзаходи тут не допоможуть. А в недалекому майбутньому, якщо вірити експертам, ситуація стане зовсім неконтрольованою. Навіть найзадрипаніша країна зможе клепати атомні бомби на своєму, так би мовити, задньому дворі. Бомба перестала бути таємницею, важко було лише з прототипами, як трапилося з порохом, кулеметом чи танком. А сьогодні вони є в усіх, як той лук зі стрілами. Завтра чи післязавтра таким луком зі стрілами стануть атомні бомби. Отже, маємо перший випадок шантажу. Якщо СПЕКТР не зупинити, піде розголос, і дуже скоро злочинні генії почнуть камстролити бомби з дитячих конструкторів та металобрухту. Якщо не зупинити їх вчасно, доведеться платити. Останню думку Джеймс промовив уголос.

— Саме так, — відгукнувся М. — З будь-якого погляду, охоплюючи і політичний аспект, гроші не є проблемою. Але ні П-М, ані Президент не протримаються і п’яти хвилин, якщо піде щось не за планом. Заплатимо ми чи ні — наслідків не уникнути, і всі вони будуть препоганими. Саме тому конче необхідно зробити усе, щоб знайти цих мерзотників та літак до закінчення терміну. В цьому питанні між прем’єр-міністром та президентом досягнуто повне порозуміння. Розвідники в усьому світі — наші, американські та дружні до нас будуть залучені до цієї операції — операції «Кульова блискавка», як її назвали. Літаки, кораблі, підводні човни, а також, звісно, гроші не становлять проблеми. Можемо претендувати на будь-що в будь-який час. Кабінет обладнав центр командування і задіяв спеціалістів. Уся інформація має надходити туди. Американці організували аналогічний центр у себе. Звісно, витоку інформації не уникнути. Версія така — цей переполох, а він справді є, незважаючи на політичні наслідки, зчинився через зникнення «Віндікатора» разом з бомбами. Тільки лист є абсолютною таємницею. Уся рутинна детективна робота — відбитки пальців, Брайтон, писальний папір — нею займатимуться Скотланд-Ярд, ФБР, Інтерпол, а також усі розвідпідрозділи НАТО. Їм буде переданий фраґмент паперу з невинною фразою. Вони не матимуть жодного стосунку до пошуків літака, це — завдання розвідки. Буде два абсолютно окремих розслідування. МІ-5 займеться досьє членів екіпажу та італійського спостерігача, що стане частиною загального плану. Наша служба працюватиме в парі з ЦРУ. Ален Даллес кинув на завдання усіх своїх кращих людей, і я збираюся зробити те саме. Тому і протрубив загальний збір. Тепер залишається тільки сидіти й чекати.

Бонд запалив нову сигарету — гріховну третю за останню годину. Відкинувся в кріслі та, намагаючись приховати тривогу в голосі, спитав:

— Що ви доручите мені, сер?

М. спантеличено подивився на Джеймса, немов бачив того вперше у житті. Потім розвернувся в кріслі та втупився невидючим оком у вікно. Нарешті заговорив тихим голосом:

— Я вже порушив обіцянку, яку дав прем’єр-міністру, — розказав вам усе, нуль-нуль-сьомий. Але у мене є одна думка, догадка, яку, хочу, щоб перевірила... — він зам’явся, — довірена людина. На мій погляд, єдиним раціональним зерном у пошуках літака є інформація від радарної системи «Дью» — так, визнаю, ідея сумнівна — стосовно того літака, що звернув над Атлантикою з повітряного маршруту «схід-захід» на південь у напрямку Бермудських і Багамських островів. Я вирішив перевірити цей слід, хоча й він не викликав жодної зацікавленості. Деякий час вивчав карти Західної Атлантики і спробував поставити себе на місце СПЕКТРу, точніше, на місце того кримінального розуму, який стоїть за цією організацією, мого колеґи, так би мовити. І дійшов певних висновків: логічно припустити, що мішенню для бомби № 1, а якщо до цього дійде, то і бомби № 2 стане Америка, а не Європа. По-перше, американці вразливіші до бомб, аніж європейці, й легше підуть на поступки, якщо погрозити їм бомбою № 2. По-друге, стосовно об’єктів, вартістю сто мільйонів фунтів, які можуть стати мішенями для бомби № 1, то їх значно більше в Америці. І, по-третє, припускаючи, що СПЕКТР — це європейська організація, а такий висновок можна зробити, проаналізувавши стиль листа і папір, який, до речі, є голландським, та беручи до уваги кровожерність плану, мішені на американському боці здаються мені ймовірнішими. Підсумовуючи сказане, а також припускаючи, що літак не міг приземлитися ні в Америці, ні в її прибережних водах — де його відразу засік би радар — я розглянув майданчики по сусідству. І, — М. окинув Бонда поглядом і знову втупився у вікно, — зупинився на Багамах. Місце зручне — група островів, більшість із яких безлюдні, оточені мілководдям з піщаним дном, а також з однією-єдиною радарною станцією, до того ж вона завантажена по вуха цивільним рухом і нею керують місцеві цивільні. Південний напрямок — Куба, Ямайка, Карибські острови — достойними мішенями вважати не можна. Та й вони далеко від узбережжя Америки. На північ — лише Багами з такими самими недоліками. А от найближчий острів з багамської групи лежить лише за дві сотні миль, тобто за якихось шість-сім годин ходу на швидкісному катері або яхті, від американського берега.