18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Вольтер – Орлеанська діва (страница 96)

18
Так, зринувши над гір тяжку громаду, Де виникає Рейн або Дунай, Орел ясний ширяє з краю в край, І падає з блискучими очима, З розширеними кігтями міцними На сокола, що з-під небес ясних Нещасну чаплю, ніби грім, настиг. Та як леви, хоробрі б’ються бритти, Вершать одваги славної дива: Так прут сталевий, на ковадлі битий, Нової сили в гарті набува. Погляньте на героїв з Альбіона І на бійців нащадка Клодіона! Сп’янив їх крові ненаситний хміль, Вони летять, неначе вихор смерті, Стинаються — і вже стоять, уперті, Мов скелі, непохитні серед хвиль. Нога з ногою і рука з рукою — Тіла бійців напружено сплелись, І падають, подолані юрбою, Облиті кров’ю, страшно кленучись. О, чом не можу в віршах я величних Подати список дій тих героїчних? Це право тільки Греції рапсод Собі здобув — поважно і розлого Сотати довге плетиво пригод, Удари всі лічити до одного І подвиги, що Гектор їх вершив, Доточувать на тисячу ладів. Подобатись — це дуже певний спосіб, Та ба! Тоді зректися довелося б Про іншу вам пригоду повісти, Що сталася з Агнесою, брати, Як друг її в кривавім бився бої На березі Луари голубої. У парі з Боніфацієм вона Верстала путь. Розмова не нудна Точилась про спокусника лихого, Що всі гріхи і вся біда від нього, І панотець в історійках своїх Не додавав напучувань гірких. Неподаль до красуні Доротеї Трімуйль обличчя ніжно нахиляв І про родинне вогнище шептав, Про чистий храм любові однієї. Дорога їхня густо поросла Трави буйної килимом зеленим: Така, мабуть, поляна та була, Де бігла Аталанта з Гіппоменом. На той квітучий знадившися пух, До них Агнеса приєднала рух, А сповідач у тім гурті четвертий. Зайшло у них про поле слави й смерті, Про Англію, про любощі, про те, Як сила скрізь диявольська росте, — Та мила враз урвалася розмова: Під землю кінь спочатку порина, А там їздець, і скрізь лише шовкова Колишеться і сріблиться трава. Всі зникли, наче й звіку не бувало! Так в опері поета-кардинала, Що слухачі бояться, наче мук, — Хто не боїться опери нудної? — Провалюються раз у раз герої Під землю, в пекло крізь таємний люк.