18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Вольтер – Орлеанська діва (страница 89)

18
Посвистуючи, несучись високо. Трімуйля він коханку привітав І поглядає з того й того боку, А далі й сам за нею ззаду став Навколішки, та не шептав, лукавий, Ні Pater noster, ні Maria, ave. Заглиблена у молитовний лад, Гнучка та чарівлива, як лілея, Лежала на долівці Доротея, Чоло схиливши і піднявши зад. Спідниця, вгору збившись ненароком, Перед Шандоса виявляла оком Дві круглі, ніби точені, ноги, Що сам Амур створив їх для жаги, Такі ото, які колись Діана Явила Актеонові в гаю. Про душу й не гадаючи свою, Шептав англієць: «Красна! пожадана!» Ну що йому до вівтаря пошана? Він під спідничкою, розпусти раб, Рукою білий мацає єдваб. Ні-ні, не можу олівцем цинічним, Забувши сором і побожний жах, Шандоса у блюзнірстві героїчнім Нарисувати читачам на страх. Та Ля Трімуйль, шукаючи, де мила, Теж до каплиці вбогої зайшов... Куди лише нас не заводить сила Божка-Ерота — пристрасть і любов! Тоді пустельник саме одвернувся, А бритт до спини повної нагнувся, В очах жадоба блиснула палка — І Доротея скрикнула струнка. Хотів би я, панове, подивиться, Як пензлі сьогочасних малярів Намалювали б дивування й гнів Тих чотирьох, що стрілися в каплиці. Пуатевинець гучно: «Як ти смів, Ти, рицарю без честі і пошани, Сквернити, блуд свій тішачи поганий, Цей тихий храм божественних чуттів?» Шандос на те, пихи страшної повний, Одказує, ступивши до дверей: «А що тобі? Ішов би геть з очей! Чи, може, ти тут староста церковний?» «Що староста! — француз відповіда. — Моя тут наречена молода! За честь її, порочену так часто, Я мушу битись, голову покласти!» «Ну, — каже бритт, — як так, то до борні! Як ви, я вдачу маю старовинну: Я можу в інших розглядати спину, Але свою показувати — ні!» По тих словах, від запалу червоні, Велять вони свої подати коні, А слуги їм для гідної мети Списи дають і точені щити. Вони на коні, як орли, спадають, Арену ширять, битву зачинають. Дарма убивчу зупинити гру Слізьми та криком хоче Доротея, — Трімуйль одно: «Хоч захищу тебе я Від плям ганебних, мила, — хоч умру!» Та ба! В борні за Францію й кохання Не він досяг гучного подолання.