Що свій народ веде на діло праве,
І все лихе від тої відганяй,
Кому оддав він серце нелукаве.
За них молю я, божество яскраве!
За Жанну д’Арк тим часом не молю,
Бо тут знайшла б ти сильні перешкоди:
Денис боронить ніжне їй «люблю»,
Дівоцтва захищаючи клейноди.
Своїм блискучим берлом осіни
Трімуйля та звабливу Доротею,
Нехай живуть у злагоді вони,
Нехай не знає він розлуки з нею,
Хай вороги, що мучили її,
Забудуть чорні заміри свої.
Ти ж, Комосе, дай пишну нагороду2
Бонно, який на цеє заслужив,
Коли по-хитромудрому зложив
Шандоса з Карлом мирову угоду.
Зумів він хитро пакта досягти,
Що кожен має супокійно йти,
Не вдаючись у сутички та свари,
По праву руч і ліву руч Луари.
Англійських він зачарував вояк,
Подавши їм, під їхній лад і смак,
Великий ростбіф, жирний та червоний,
Плумпудинги та вина з-над Гаронни3, —
А для французів, Карла і дівчат
Тонкі рагу, сочисті та рожеві,
І запашних куріпок у підлеві
Приготував дотепний дипломат.
Напившися, наївшися, в дорогу
Шандос рушає з почетом гучним
І чортові клянеться, потім Богу,
Що правом скористає ще своїм.
На те ждучи, скористався з пажа він.
А Дюнуа по цей бік їде, славен,
І Жанна поруч з рицарем ясним.
Король французький на чолі загону —
Агнеса обіч, ззаду духівник —
Досяг до тиховодого затону
Луари, наймилішої з-між рік,
Що серед квітів чистий ллє потік.
Підтримуваний ветхими човнами,
Благенький міст лежав між берегами.
Каплиця там стояла на краю,
Була неділя, і пустельник сивий,
З хлоп’ям удвох, у бідності щасливий,
Там правив месу нескладну свою.
Наш добрий Карл, лаштуючися в мандри,
Уже прослухав месу у Кютандра,
Та Доротея, пильна в цих речах,
Відколи в інквізиції руках
На муках та тортурах постраждала,
За день один дві меси відбувала,
Бастарда споминавши в молитвах.
Вона зійшла, підкасує спідницю,
Тихесенько відходить у каплицю,
Навколішки до долу припада
І клониться, прекрасна й молода.
Старий пустельник, остовпівши з дива,
Не міг до тями аніяк дійти,
І там, де слід: «Молітеся, брати»,
Гукнув: «Брати, яка ж вона вродлива!»
Знічев’я більше, ніж для молитов,
Туди ж таки і Жан Шандос зайшов,
