18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Вольтер – Орлеанська діва (страница 91)

18
Англійську силу потоптав ногами!6 О Зевсові бастарди осяйні! Пошліть ви силу й сміливість мені, Щоб я за вас помстився і за себе! Так честь велить, таке веління неба!» Молитва непристойна ця була, Та що ж робить: французького орла Міфічні більше надили подання, Як житія або святе писання. Тож золотими острогами стис Герой коня, на ворога рушає, — І враз ясний, міцного гарту спис Шандосові шолома пробиває. Не піддається завзятущий бритт! Блискуча сталь ударила об щит, Відскочила, в повітрі задзвеніла... Все ближче й ближче Марсові сини, Зростає гнів, а з ним росте і сила, — І враз на землю падають вони, Один одного тиснучи рукою. Величні коні рушили ступою На волі пастись, де який хотів. Два камені, що котяться з верхів, Як землетрус у горах загуляє, І от один одного здоганяє, І разом линуть, стогнуть та гримлять, — Це порівняння можемо ми взять, Щоб мужнє одноборство змалювати. Луну зефір підхоплює крилатий, Зітхають німфи, стогне далечінь. Як того дня, коли з ясних твердинь Летів на землю бог війни кривавий У зброї Гніву та в одежі Слави, Рятуючи Скамандра береги, Що люті облягли їх вороги, Коли Паллада, щитоносна діва, Єднала сотню Греції царів, — Так цілий світ от постраху тремтів, І хвиля там гойдалася бурхлива, Де плине попідземний Ахерон, І в царстві мертвих сам дрижав Плутон7. Герої встали, блиснули очима, Один одного поглядом печуть, І вдарили мечами замашними, До тіла в криці прорубавши путь. Струмуючи, як води з-під каміння, Кров багрянить їх рицарські одіння. Круг них, у коло збившися тісне, Німі, недвижні глядачі стояли, Дивились пильно, віддих тамували, А навіть оком жоден не змигне. На людях смерть здається нестрашною, Стороннє око — подвигів рушій. Це тільки був іще пролог легкий Отого вікопомного двобою. Ахілл, Патрокл і всі напівбоги, І гренадери, що за них страшніші, Леви, за всіх героїв одважніші, Не показали б їхньої жаги, Завзяття, гніву, запалу та сили. Француз нарешті, спритний та умілий, За руку супротивника вхопив, Ногою дуже влучно підчепив, І впав Шандос на мураву зелену, Та за собою й другого потяг,