Вже раз і двічі спис його тяжкий
Шандосу панцир проколов міцний,
Уже, здавалось, близько перемога,
Та кінь упав — і чорним копитом,
Пробивши позолочений шолом,
Поранив тяжко вершника свойого.
Кров бризнула з чола його ясного!
Підбіг пустельник, думає — вмира! —
І каже: «Сповідатися пора!»
А Доротея, бідна Доротея!
Як над дітьми нещасна Ніобея,
Вона над любим клониться своїм
І промовляє в розпачі тяжкім:
«Єдиний мій! Це ж я тебе убила!
Навіщо я, навіщо залишила
Тебе, мій світе, радосте життя,
Я, віддана тобі без вороття!
Ах, наша згуба — вбога ця каплиця!
Я зрадила Трімуйля і любов,
Подвійних зажадавши молитов!» —
І сліз бездонна розлилась криниця.
А бритт пихатий на глузливий тон:
«Лежи ж тепер із славою своєю,
Французький гордий рицарю! В полон
Беру тебе й красуню Доротею:
Такий дуелі нашої закон.
Агнесу вашу легко міг я взяти
І Жанну, переможену в бою...
Ну, тут не вийшло, я не потаю,
Але свої ще поверну я втрати,
Панянко, вірна Богу й небесам.
Пан Ля Трімуйль суддею буде нам».
Пустельник, панна й рицар задрижали,
Почувши вихваляння те зухвале.
Так іноді, заплакана, бліда,
Пастушка руки в розпачі ламає,
А хижий вовк овечку розриває,
І труситься від жаху череда.
Хоч небо і не любить поспішати, —
Цього вже не могло подарувати
Шандосові, що стільки зґвалтував
Дівчат і хлопців (смак подвійний мав)
І вкрив себе блюзнірством нечестивим.
Тож ангел смерті, повний правим гнівом,
Усе на вірні кинув терези.
Страшну борню, подібну до грози,
Пан Дюнуа здаля постерігає.
Він бачить — друг подоланий лежить,
Над ним коханка плаче і ридає,
Пустельник щось безтямно бубонить
І походжа, як півень, ворог клятий...
Пан Дюнуа туди летить, завзятий!
Всі речі звати іменем своїм
Тоді англійці мали давню звичку.
Мостом убогим лине через річку
Герой, що все кориться перед ним,
А переможець грубими словами
Стріча його: «Діждались байстрюка ми!»4
«Так, я байстрюк, — на те йому француз, —
Такі були і славлені від муз
Алкід могутній, Діоніс натхненний,
Великий Ромул та Персей огненний5,
Що очищали землю від падлюк,
Їх іменем і я зроблю те саме.
Згадай-но, як з Нормандії байстрюк
