Вольтер – Орлеанська діва (страница 80)
І хоче поновити всі права
Закоханих, а королів найпаче.
На теє паж здригається від мук,
Щось зачепив, лунає грюк і стук...
Король підбіг, лапнув його рукою
І скрикнув: «О Франциску пресвятий!
Святий Жермоне! Чорте з сатаною!..»
Він ревнощі і страх відчув такий,
Що у тривозі відірвав серпанок...
Агнеси нещасливої коханок,
Природи найлюбішеє дитя,
Злякавшися за честь і за життя,
Від сорому являє королеві
Ті молоді округлості рожеві,
Що Цезар їх, мов сорому й не мав,
Стрункому Нікомеду показав7,
Частину ту, яку в Гефестіона
Цар Олександр понад усе любив,
Що Адріан окрасу Пантеона
Із неї, повен захвату, зробив...8
Ох, що й казати! Золота корона
Гріха не відганяє від царів!
Тепер згадай, читачу мій ласкавий,
Як Жанна, повна гордим почуттям,
Лілеї три, знак Франції та слави,
Намалювала чітко саме там,
Де у пажа розпочинались ноги.
На цю картину з подиву й тривоги
Гукає Карл: «О Боже, борони!
Це витівки самого Сатани!»
Агнеса люба в каятті, в одчаї,
Таке почувши, нагло зомліває,
А вінценосець: «Гей, сюди, сюди!
Сам чорт сховавсь у милої моєї!»
Тут Боніфацій надбіга блідий,
Од страви відірвавшися своєї,
Товстий Бонно аж падає, біжить...
Прокинулась і Жанна войовнича.
Бере меча, свою одвагу кличе,
Готова завжди ворога крушить...
Лише Кютандр, хазяїн в тій господі,
Хропе собі, що й розбудити годі.
Пісня тринадцята
Була пора, що любо надить очі,
Коли блискуче сонце в небесах,
Без поспіху верстаючи свій шлях,
Для дня години забирає в ночі
І наші виноградники й лани
Привітно огляда з височини.
Твоє це свято, наш великий Жане1,
Ораторе в пустелі кам’яній,
Що кликав люд, святої повен шани,
Рівнять дороги радості новій!
Тобі, предтечо, мій уклін низький!
А другий Жан, як каже віршописець,
Удвох з Астольфом мандрував на Місяць
I розум паладинові вернув,
Що Анжеліці завжди вірний був2.
Верни й мені, ласкавий Жане другий!
Таж ти тому співцеві помагав,
Який під хвилю роздуму чи туги
Сеньйорство у Феррарі звеселяв,
І вибачив йому ти без вагання
До тебе надто сміливі звертання.
Стань же в пригоді, батьку, і мені! 
