Вольтер – Орлеанська діва (страница 74)

Що небо синє кров’ю заливають, Стрясають світом, горами вергають І — найдивніше — гучно б’ють з гармат! Адже й Михайло, Гавриїлів брат, Колись із сатаною борюкався!.. Тож зовсім ти даремне здивувався, Що у Дениса з Юрієм святим Дійшло до бійки на кону земнім. У небі мир і спокій розіллявся, Та не було спокою на землі, Де за корону бились королі, Де добрий Карл, що до кохання вдався, За милою своєю побивався. Одважна Жанна зброю піднесла І тне Вортона в теє грішне тіло, Що на блюзнірство піднялося сміло... Той пада... Кров із рани потекла, А дух його у безвість одлітає І всіх святих навсебіч проклинає. Черниці всі, побачивши в ногах У героїні труп його кривавий, Побожним ходом проказали «Ave» І додали: «Ти справедливий шлях Обрала, Діво, для свого удару: Хто чим грішив, на тім прийняв і кару». Благочестива Ребонді-сестра, Зґвалтована у вівтарі святому, По кривдникові плаче молодому Та молиться, та скоса позира На те, що бритт згубив уже навіки: «Ой гріх же, гріх! Та ще який великий!»

Пісня дванадцята

Я обіцяв покинути розмови Про се, про те, найбільше про мораль, — Та що робити з тим божком любові? Зворушуючи радощі й печаль, Заводить він, примхливий, балакучий, На манівці перо моє скрипуче. Дівчата, дами, вдови молоді, Кого під прапор пишний він єднає І милих обирати дозволяє, — Признайтеся: що вам бува тоді, Коли два хлопці, рівні і красою, І вдачею, й будовою міцною, Лицяються однаково до вас, До раювання надять повсякчас, І що один, те й другий вам шепоче? Тяжке тоді становище жіноче? До речі б тут історія була З дитинства нам відомого осла. Дві в’язки сіна, цілковито схожі, Покладено йому при огорожі, Обабіч морди, в відстані одній. Не знаючи, котру обрать, якій Для снідання з них перевагу дати, Від голоду сконав мудрець вухатий. Ой, стережіться, щоб філософ цей Взірцем не став недобрим перед вами! Коли обидва красні для очей, Того й того кохайте, любі дами. За кілька гін од монастирських брам, Що ними хижі увійшли блюзніри, А дівчина, підпора трону й віри, Їх заплатити змусила життям, Був замок гарний, з баштами, з садами,