18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Вольтер – Орлеанська діва (страница 73)

18
Не забарив жорстокої відплати, Він забожився (лихо чи добро — Англієць завжди скаже вам: їй-богу) I те відсік у ворога свойого, Що Малхові святий одтяв Петро. Картина ця, осла деручі крики, І стук мечів, і галас превеликий Посіяли тривогу в небесах. Крізь Божу браму, наче дивний птах, Архангел грізний вилетів, Гаврило, Він у просторах лине бистрокрило, Лозину ту тримаючи в руці, Що виросла на Нілові-ріці, А Моїсей узяв її в правицю, Коли топив царя та колісницю І рать ворожу в глибині морській. «Це що таке? — гукнув він. — У гидкій Борні стялися два отці шановні, Як діти праху, ниці та гріховні? Лишіть, лишіте дурням та жінкам Ці пристрасті, — вони не личать вам! Облиште смертним це ганебне діло — Калічити один одному тіло, Рубать носи, роковані на смерть! Безсмертя чашу, виповнену вщерть, Вам подано у небі не для того! Ніс! Вухо! Та побійтеся ж ви Бога! Вам казано людський гасити гнів І злагоду та спокій засівати, А ви, ви для якихось королів Роздмухуєте полум’я прокляте? Чи з небом попрощайтеся святим, А чи словам скорітеся моїм! Хай буде мир! Георгію! Ану-бо, Візьміть це вухо лагідненько й любо, Денисові подайте. А Денис Одрубаний нехай подасть вам ніс — І все на місце вернеться належне». Денис тоді склонився обережний І носа супротивцеві подав. Денисові подав Георгій вухо, І кожен з них «Хай славиться» шептав Гаврилові, благого повен духу. На місці вухо; зчервонілий ніс Там, де годиться, тобто серед виду Без жодного утруднення приріс; Спинилась кров, од ран немає й сліду... Таке-то тіло сильне та міцне Святим дає приречення ясне. Тоді Гаврило президентським тоном Обнятися наказує бійцям; Денис, христовим пройнятий законом, Обійми перший простягає сам. Але Георгій, хоч і теж скорився, Мурмоче: «Ще помщусь, як не помстився!» По тих обіймах Гавриїл узяв Святих за руки, тихих та слухняних, І з ними в небеса попрямував, Де ллється нектар для гостей жаданих. Читачу, головою не хитай: Чи то ж не так під стіни Іліона Боги злітали, роз’ярілі вкрай, — Нелюбим жах, а любим оборона? Або згадайте, як старий Мільтон Нам ангелів малює легіон6,