Залитий кров’ю дикий розум бриттів.
Йому здалось, що дівчина, мовляв,
Сама шукає, хто б її обняв.
До неї він — а та з усього маху
Мечем в обличчя вдарила бідаху.
Він покотився, кленучися тим
Французьким словом дивним, чарівним,
Яке про втіху говорити має,
Але, на жаль, і лайкою буває.
На нього наступивши, Жанна так
Промовила до лютих розбишак:
«Спиніться, кляті! Годі, окаянні!
Не опирайтесь Господеві й Жанні!»
Та бузувіри, наче й не до них,
Черничок засідлавши молодих,
Дедалі все завзятіше працюють.
Так іноді уперті віслюки
Скубуть і топчуть запашні квітки,
Хоч як пани та слуги лементують.
Скипіло в Жанни серце запальне!
Іменням Божим гучно кленучися
І знаючи, що поруч — Діонісій,
Вона мечем рубає, коле, тне
По спинах, по потилицях, по шиях
Англійців, щоб од ґвалту відтягти їх.
Один своє якраз-но починав,
Той пильний труд от-от уже кінчав,
Та всіх вона, не розбиравши, косить, —
І кожен бритт без сповіді кона,
Солодкого не випивши до дна,
І душі їхні в пекло чорт відносить.
Ісак Вортон один з-між вояків
Свою ганебну справу закінчив,
Бо найпалкіший серед них удався.
Він од черниці раптом одірвався
I, позу відміняючи свою,
Шолом та панцир, вірні у бою,
Почав на себе сквапно надягати,
Щоб мужню відсіч гордій Жанні дати.
Ласкавче наш, Денисе пресвятий,
Що свідком був баталії страшній,
Дай музі скромній соколині крила,
Щоб розказать, що дівчина вчинила!
Найперше подив охопив її:
«Святий Денисе, — закричала Діва, —
Мій обладунок! О! Скарби мої
Прикрашують це тіло нечестиве!
Так! Мій шолом! Мій панцир! Дивина!»
Таки не помилилася вона:
З Агнеси, бачте, що вояцьку справу
Замісто сукні мусила надіть,
Шандос ізняв усе те вельми жваво,
Аби своє бажання вдовольнить.
Ісак Вортон, слуга його комонний,
Нагяг на себе одяг пишнодзвонний.
О Жанно д’Арк, о цвіте героїнь,
Ти билася за богоданну зброю,
За короля з лілеєю ясною,
За честь і славу попраних святинь
I за черниць, що шанувати треба,
Бо сам Денис благословляв їх з неба.
Тепер він обіч дівчини стоїть
І дивиться у захваті святому,
Як меч її то власний щит крушить,
То креше іскри з власного шолому.
