реклама
Бургер менюБургер меню

Вольтер – Орлеанська діва (страница 7)

18
І милої вже не побачу знов!» А президент Луве12, якого всюди За мудрого вважали добрі люди, Сказав: «Парламент має все списать Про ворогів, що Францію гнітять, І скласти акт належний, по закону, Ім’ям отчизни і святого трону». Був пан Луве юристом хоч куди, Але своєї він не знав біди, А то б складати акта мав причини Проти своєї власної дружини: Тальбот, англійський ватажок страшний, Її кохав і був до серця їй. Луве об тім не чув, на жаль, нічого; Лиш Франція на язику у нього! Тож силу гарних, благородних слів На раді воїнів та мудреців Почули стіни. Надто у Ля Гіра Промова вийшла запальна та щира, Хоч довгою назвать її не гріх... Та що слова? Користі мало з них! Хто зна, коли скінчилася б та мова, Але поява дивна й загадкова Ораторам уста замкнула вмить: З височини небесної летить На промені струмисто-золотому Нежданий гість у сяєві ясному, Як блискавка прорізавши блакить. Висока митра із двома верхами На голові полискує вогнями, Далматик у повітрі майорить, Чоло сіяє в чистім ореолі, В руці, як символ божеської волі, Той жезл чудовний, що колись по нім Авгура пізнавав поганський Рим14. Ще линув гість над натовпом людським, А вже Трімуйль, упавши на коліна, Молитви шепче, як мала дитина. Рішмон, відомий світові блюзнір, Кричить, що пекла таємнича сила Люцифера на землю відрядила Звістити людям хоч війну, хоч мир, І всім пора побачити наспіла На власні очі, що воно за звір. Луве біжить квапливою ходою По горщик із свяченою водою. Ля Гір, Потон і Дюнуа стоять, Порозкривали очі і мовчать. Додолу всі попадали лакеї. А гість із патерицею своєю, На промені, мов на коні вояк, Кладе усім хреста священний знак — I кожен пада, сам перехрестившись. На зляканих ласкаво подивившись, Він каже: «Встаньте, сповнені надій! Таж я Денис, а з ремесла — святий15. Я в Галлії посіяв зерна віри, Тепер же тим засмучений без міри, Що юний Карл, коханий мій унук, Коли отчизна стогне серед мук, Не б’ється, ради з мудрими не радить, А повні перса без утоми гладить. От я й наважився, панове, сам Допомогти намореним бійцям, Скінчити лихоліття це велике