Зумів хвилину слушную впіймати:
Агнеса билась, плакала, — дарма!
Брутально він нещасну обійма,
Хоч раювання повного нема,
Як не єднає ніжність обопільна
Істоти дві: любов тоді свавільна
Свій одвертає вид ясний од них.
І справді, хто б радіти з того міг,
Що мила жінка губи лиш стискає
І слізьми білу постіль обливає?
Щоб радощі по-гідному приймать,
Їх треба вміти, панство, і давать.
Але ченцеві — що йому до того?
Він осідлав, немов коня шпаркого,
Красуню, переможену в борні,
І не пита, приємно їй чи ні.
Хороший паж, що в юнім нетерпінні
Був полетів, неначе бистрий птах,
Усячини шукати по хатах
Для милої, для німфи, для богині,
Вернувсь нарешті. Ох! Нещасний він!
Найгірша з-поміж гемонських личин,
Той хижий птах, чернець той любострасний
Уже вхопив Агнеси тіло красне
І здобич пожадану шматував.
Монроз на нього з шпагою напав,
Не даючи і вгору подивитись,
І мусив нечестивий боронитись.
Він скочив з ліжка, ухопив кийка,
Та й ну крутити, як мечем разючим...
Вояк наскочив тут на вояка,
Одважний стрівся, бачите, з могучим.
Монроз любов’ю й вірністю горів,
Монах од люті та жаги тремтів.
Щасливі, миролюбні хлібороби,
Природи благодатної сини,
Частенько бачать: сповнений жадоби
Виходить вовк з німої глушини,
Овечку рве злостиво й нетерпляче,
І випиває крові плин гарячий.
Коли ж на нього вдарить, як стріла,
Вівчарський пес, хоробрий і завзятий,
Тоді тварина випускає зла
Нещасну жертву, бо життя продати
Не хоче за абияку ціну —
І починають вороги війну,
В криваву масу сплівшися одну,
А бідна, недотерзана ще здобич
На мураві лежить тихенько обіч
І прагне, крізь несвітський переляк,
Для вовка смерті, честі для собак.
Отож і тут лучилось саме так:
Тупий чернець, що демоном здавався,
Від юнака Монроза захищався,
Дрючка в страшний затиснувши кулак,
І тут же — переможцю нагорода —
Лежала дивна на постелі врода.
Хазяйка з чоловіком, служники,
Всі діти до найменшої дочки
На гамір збіглися, пажа стрункого
Боронять від напасника товстого,
Бо завжди, як відомо читачам,
Краса і юність до вподоби нам
І в нас палку прихильність викликають.
Нарешті всі Монроза залишають
