Один одному не відмовлять шани
За сміливість високу, без догани,
А надто як остигне гнів палкий.
Коли ж іще притичини сумної,
Якоїсь несподіванки лихої
Зазнати доведеться їм обом, —
Тоді за зло вони не платять злом,
Стають братами вороги-герої.
Отож у спосіб миряться такий
Суворий бритт і Ля Трімуйль сумний.
Англієць, син холодної Півночі,
До жалощів був зовсім неохочий,
Але француз печаллю щирих слів
Йому залізне серце розм’якшив
І сам (я в тому дивного не бачу,
Трімуйлеву пригадуючи вдачу)
До приязні зробив рішучий крок.
«Ах, — одірвавшись од сумних думок,
Промовив він, — яка ж то серед лиха
У другуванні щирому потіха!
Я певен: ви поможете мені
Знайти, хоч і в далекій стороні,
Мою красуню, страхом оповиту,
А я за вами в пекло, у вогонь
Ладен піти, щоб підійняти бронь
За любу вашу Розамор Юдіту!»
По слові доброзичливім такім
Вони, як з побратимом побратим,
У шлях-дорогу рушили моторно,
Та схибили, узявши на Ліворно:
Подався злодій зовсім в інший бік,
І марне друзі піддались надіям...
Гай, гай! Далеко і надовго зник
Їх скарб найкращий разом з лиходієм.
Красунь нещасних, змучених від сліз,
Нахаба той у замок свій одвіз
Приморський, між Гаєттою і Римом:
То був вертеп, де, мов отруйним димом,
Укрите все пороком, зіпсуттям,
Де ліку темним не знайти гріхам —
Пияцтву, лакомству, лінивству, блуду,
Кривавим чварам і гидкому бруду,
Усе-бо те являє людський рід,
Коли його не загнуздать як слід
І дати волю диким пориванням,
Таємним, хитро схованим жаданням.
Так от яка насправді ти з лиця,
Ясна подобо вічного Творця!
Прибувши в замок, Мартінгер той клятий
До столу сів між паннами двома
І взявся не на жарт бенкетувати.
Вкінці він повний кубок підійма
І мовить: «Ну-бо, кралечки, скажіте,
З которою я перебуду ніч?
Однаковісінька для мене річ —
Худа чи повна, чорна чи русява,
Англійка пишна, італійка жвава,
Хрещена чи нехрещена — пусте!
Смикнім-но чарку!» — Міркування те,
Неначе грім, прибило Доротею;
Захмарився прекрасний зір у неї
І струмом сльози потекли рясні
На ніс, якого лінії ясні
Були достойні чарівної феї,
На підборіддя, що зліпив Ерот...
