Вольтер – Орлеанська діва (страница 55)
«Ох, ох, стегно!» — заскреготав один,
«Ох, шия! Плечі!» — другий обізвався.
Дух героїчний, що в людських серцях
Ламає кволість і спиняє жах, —
Шкода! На полі бою він зостався!
Обидва стогнуть, плачуть, як малі,
З зусиллями тяжкі волочать ноги
І падають, нарешті, край дороги,
Червону кров розливши по землі,
Їх зброєносці вслід за лиходієм,
Як то вже нам відомо, подались,
І рицарі нещасні зостались,
«Прощай» сказавши і своїм надіям,
І грошикам. Та щастя враз тоді їм
Допомогло: під хвилю ту лиху
Стара бабуся на своїм шляху
Знайшла героїв ранених та голих,
Звеліла їх у свій однести дім, —
І незабаром з двох слабих і кволих
Став знову кожен сильним і міцним.
Бабусю ту в околицях Анкони
Святою люди звикли називать.
І справді, ні для кого благодать
Яснішої не вилила корони,
Нікого сяйвом не вкрива таким.
Вона пророчить і годину, й грім,
І сніг, і дощ; вона лікує рани;
Вона (тихенько гомонять селяни)
Вертає віру грішникам тяжким.
Усе їй паладини розказали
І ради у старої попрохали.
Помовчала сивенька, а тоді
Звернулась до заступниці в біді,
Марії Діви, і сказала тихо:
«Рушайте з Богом, хай мине вас лихо,
Любіть собі укоханих своїх,
Але не треба битись через них.
Ох, тим обранкам вашої любові
Судилися великі муки й страх!..
Сідлайте ж коні — і вперед, панове,
Та не блудіть, на певний ставши шлях!
Господь мені вам доручив сказати:
Щоб їх найти, повинні ви шукати!»
Баронові до серця річ така
Припала сильно, — а британець мовив:
«Я вірю вам; та як візьмусь до ловів
На злодія, бандита, хижака,
Не маючи одежі, хоч лихої,
Ні коней, ні припасів, ані зброї?»
Стара ж йому: «Не клопочіться тим».
І дійсно: став тут у пригоді їм
Потомок Ісаака чи Іуди —
На цьому світі єсть же добрі люди —
Із гаманцем чималим і товстим.
Цей чесний муж з любові до чужинців
Позичив їм дві тисячі червінців,
Процентів сорок беручи на рік:
Ще ж Моїсей такий закон прирік.
Прибутками від добрості такої
Він поділився з бабкою святою.
Пісня дев’ята
Два рицарі, що відбули двобій
Хоч на коні, хоч пішою ногою,
Чи шаблею махаючи кривою,
Чи спис піднявши у руці міцній, 
