Або запийте: теж воно годиться.
Коли б же то у випадку такім
Прелат, що збожеволів од кохання
І люблену послав на катування,
Був перейнявся поглядом моїм!
Пан Дюнуа ласкавими словами
Вернув нещасну дівчину до тями,
Але ж доконче треба знать було,
Від чого лихо склалось і пішло.
«Мій ангеле! — вона заговорила, —
Ви неба справедливий посланець,
Тож, певне, вічний вам сказав Отець,
Що я нічим йому не завинила».
«Я смертний, — каже рицар, — як і ви,
Хоч і прибув з небесного простору.
Людському я не вірю поговору,
Я кару вам одвів од голови,
Бо серце в вас невинне почуваю, —
Та розкажіть усе мені до краю».
Красуня, сльози витерши рясні,
Відповіла: «Пекучі в серці рани
Любов моя зоставила мені.
Ви Ля Трімуйля знаєте, мосьпане?»
«Так, — мовив рицар, — то мій побратим,
Герой шляхетний і вояка грізний,
Слуга найкращий короля й отчизни,
Найбільший ворог бриттам навісним.
Усіх жінок достойний він любові».
«Ах, так, це він! Які слова чудові! —
Озвалась панна. — Хай же знає пан,
Що рік уже, як кинув він Мілан,
Але присягся — і йому я вірю,
Що збереже чуття до мене щирі,
Бо зрадити ганебно, без жалю —
Ні, він не може! Я ж його люблю!»
«Так, — рицар каже, — не страшна й розлука:
Тому вродливість ваша запорука.
Ні короля, ні милу паладин
Повік не зрадить. Я такий, як він».
Тоді вона: «Це все я рада чути.
Ох, чи ж мені про день отой забути,
Коли його побачила я вид,
Коли відчула крізь дівочий стид,
Що погляд мій до нього лиш прикутий!
Я ще не знала, що мені таке, —
А серце божеволіло палке!
Як я зраділа — виповісти годі! —
Коли в архієпископа в господі
Він, він, окраса рицарів усіх,
Любов свою мені поклав до ніг!
Язик мій занімів од раювання,
Рожева хмара очі залягла;
Не відаючи, що бува з кохання,
Я навіть... навіть їсти не могла!
На другий день він завітав до мене,
Та не надовго. Вийшов за поріг —
I серце вслід помчалося, шалене,
За владарем дівочих мрій моїх.
На третій день зустрілися ми знову,
Та дуже гречну мали з ним розмову;
Четвертий день йому надію дав:
Два поцілунки в мене він украв.
На п’ятий день, окрилений жагою,
Присягся він побратися зо мною.
На шостий день ще далі він ступив,
