Покинув він палац розкішний свій
I завітав до мене у гостину...
Краса моя, що через неї гину, —
Фатальний дар, причина мук тяжких, —
В ньому збудила рій бажань палких.
Признався він. Здивована над міру,
Я про святий йому казала сан,
Про пута кревні, про шанобу щиру,
Що має він серед парафіян,
Про те, що хоче він образить віру, —
Дарма! Що більше тратила я слів,
То він жагою більшою горів.
Він виплекав собі солодку мрію,
Що я любові ще не розумію,
I тим-то й легко полонить мене,
Що я нічого в серці ще не крию,
I зразу він свойого досягне!
Та якось, умиваючись гіркими,
Читала я від милого листа,
Аж дядько надійшов... Хвилина та
Мене довіку, як огонь, пектиме!
Він вихопив жорстоко, без жалю,
Листок, де квітнула моя надія,
I зрозумів, до кого уві сні я
Шепчу жагуче, пристрасне: люблю!
Од ревності мій дядько стратив розум,
Благання поступилися погрозам, —
А тут ще незабаром він знайшов
Мого синочка, плоть мою і кров,
Що годувала я від нього потай.
Проте йому не туга, не скорбота, —
Жага ще більша серце облягла.
«А! — скрикнув він: — Зі мною ти плела
Про Божу кару, про ясні чесноти,
А вже вінок дівочості давно ти
Гульвісі, шахраєві оддала!
Як? І тепер свого я не доб’юся?
Подумай-но: тобі я честь роблю,
Коли тебе, негідницю, люблю,
А за непослух страшно я помщуся!»
Я на коліна впала перед ним,
Благальними сльозами залилася, —
Та леле! У становищі такім
Йому ще принаднішою здалася!
Він повалив мене додолу враз,
Я б’юся, вириваюсь, челядь кличу...
Тоді — о верховина всіх образ! —
Мене мій дядько вдарив по обличчю!
Тут люди збіглись, гомонять, — а він
По злочинах зробив іще один.
Він крикнув: «Братія! Мою небогу
В перелюбі виную я гидкім:
З єретиком зійшовшися страшним,
Вона дитину привела від нього.
Такого правий не дарує Бог!
Від церкви нечестиву відлучаю,
На суд інквізиційний посилаю
Дитину й матір, проклятих обох!»
Він до Мілана полетів, як вітер,
I зараз же великий інквізитор
На мене виказ голосний дістав.
Написано суворих кілька літер, —
I я в темниці, всіх позбувшись прав.
Хліб та вода, замішана сльозами, —
Ось чим у мороці бридкої ями
