Грандьє Юрбен (Grandier Urbain, 1590—1634) — справжньою причиною його засудження було обвинувачення у складанні памфлетів проти Рішельє.
Медічі Марія (Medici Maria, 1573—1642) — дочка великого герцога Тосканського Франциска І. Королева Франції, дружина Генріха IV. Після смерті чоловіка, через малоліття Людовіка XIII, була регентшею. В 1631 р. змушена була, через сутички з Рішельє, покинути Францію.
Кончіні Кончіно (Concini Concino, пом. 1617) — флорентинець, син нотаріуса, фаворит Марії Медічі; після смерті Генріха IV став першим міністром, дістав титул маркіза і звання маршала Франції. Був убитий з наказу молодого Людовіка XIII, який його ненавидів.
Постанова парламенту, що забороняла піддавати критиці вчення Арістотеля, була ухвалена 4 вересня 1724 р. В ній говорилось: «Забороняється під страхом смерті підтримувати і викладати будь-яке вчення, спрямоване проти стародавніх письменників, що дістали схвалення».
«Gallia Christiana» — історія монастирів та єпархій у Франції; почали її брати Сент-Март. Перші 4 томи вийшли в 1656 p., потім її відновив і продовжив у XVIII ст. їх троюрідний племінник Дені де-Сент-Март (перші 3 томи вийшли 1715—1725 pp.); після смерті Дені де-Сент-Март орден бенедиктинців узяв видання до своїх рук.
Менферм (Mainferme Jean de la, 1643—1693) — монах-бенедиктинець, у 1684 р. надрукував «Clypeus ordinis Fontebraldensis» («Щит Фонтебральдинського ордену») — богословський твір, в якому захищав орден та його засновника, доводячи, що Роберт Дарбріссель не відступив від церковних правил, поставивши на чолі ордену жінку, а також запевняв, що в ордені панує виняткова чистота моралі.
Вольтер має на оці безстрашну войовницю Клорінду, героїню рицарської поеми Торквато Тассо (1544—1595) «Визволений Єрусалим», та прекрасну Анжеліку, коханку Роланда (Аріосто, 1474—1533, «Шалений Роланд»).
By god — їй-богу. God damn mel — буквально: Бог засудить мене; blood — кров. Sacramente — чорт забирай! Vota a Dios — їй-богу (точний переклад: даю обіцянку Богові).
У розд. VIII першої книги роману «Гаргантюа» Рабле міркує про брагети і каже, що він написав спеціальну книгу на тему: «Цінність брагет». Цим же міркуванням присвячений розділ VIII з книги «Пантагрюеля», названий — «Чому брагети — найважливіша частина зброї вояка».
До Пісні четвертої
Це лиш тепер розумних час настав. — Натяк на перебування Вольтера в Англії від 1726 до 1729 p., коли він познайомився s багатьма видатними людьми.
Так в давні дні над голубим Євфратом. — Євфрат — річка в Maлій Азії, згадувана в найдавніших літературних пам’ятниках.
Тож Дюнуа, усіх бастардів цвіт. — Бастард (bastard) — незаконна дитина, зокрема позашлюбна дитина владущих осіб, що визнана ними і має у визначенні бастард, як у своєрідному титулі, вказівку на знатність походження. Дюнуа називав себе в офіціальних документах «Bastard d’Orléans», бо був позашлюбним сином Людовіка, герцога Орлеанського.
Чаклун і некромант — некромант (necromant) той, що викликає духів, чарівник.
Інкуб йому. — Інкуб — за народним повір’ям, демон, що одвідує деяких жінок.
Коли Назона вірити словам. — Назон Публій Овідій (Publius Ovidius Naso, 43 р. до. н. е. — 7 р. н. е.) — римський поет. Йому належить, опрацювання стародавніх міфів у «Метаморфозах».
З Європою, з Данаєю удвох. — Європа — дочка фінікійського царя. За легендами, була вкрадена Зевсом і мала від нього дітей. Даная — дочка аргосського царя, кохана Зевса.
Їх подають Аглая, Єфрозіна і Талія. — Аглая, Єфрозіна і Талія — за старогрецькою міфологією, дочки Вакха і Венери, що уособлюють собою радість життя.
Нектар кипить у Гебиних руках. — Геба (грецька міф.) — богиня юності; була виночерпієм у богів.
До Дюнуа вона щось прошептала — і наш герой уперше затремтів. — До оповідань Гільома Ваде включено віршований епізод «Що подобається дамам» (Ce qui plait aux dames); його герой Роберт має стати чоловіком феї. Розгортання подій нагадує пригоду Дюнуа в замку Гермафродита.
До приміток Вольтера
Флавій Іосиф (37—97) — єврейський історик, його перу належить «Історія війни євреїв проти римлян» та «Історія євреїв»; в останній Флавій охоплює період від легендарного створення світу до повстання євреїв проти римлян у І ст. н. е. при Нероні.
Отець Кальме (dom Augustin Calmet, 1672—1754) — бенедиктинський монах, що тлумачив священне писання і залишив ряд праць, з яких найважливіші: «Біблія латинською і французькою мовами з літературними і критичними коментарями» та «Історичний і критичний словник Біблії».
Олександр-Євтихій — в 933 р. був обраний патріархом Александрії. Вольтер дав йому друге ім’я Олександр, очевидно, через співзвучність з цим іменем назви міста Александрії.
Бекан (Johannes Goropius Becarius, 1518—1572) — бельгійський вчений і лікар. Облишивши медицину, вивчав античний світ, мови й мистецтво. На конференції в Льєжі Бекан намагався довести, що Адам розмовляв фламандською або тевтонською мовою (Indoscythiса «Origines Antwerpianae», Anvers, 1569).
Ганнібал (247—182 до н. е.) — полководець Карфагена, що провадив на протязі 39 років війни з римлянами і завдавав їм не раз поразки, поки нарешті в бою під Замом (202 р. до н. е.) був сам розбитий ними; проте і після цього продовжував боротьбу, входячи в спілку з різними державами.
Сціпіон (P. Cornelius Scipiо; 235—184 до н. е.) — названий Африканським — римський полководець, провадив боротьбу з карфагенянами, переміг Ганнібала під Замом.
Полібій (коло 205—123 до н. е.) — історик, грек з походження, сприяв охороні грецьких міст від пограбування; водночас був прибічником і уславлювачем Риму.
Фолар (Chevalier de Folard, 1669—1752) видатний французький учений у питаннях тактики і стратегії. Учасник воєн кінця царювання Людовіка XIV. Йому належать праці з військової справи та коментарі до історії Полібія.
Помпей (Gnejus Pompeius Magnus, 106—47 до н. е.) — римський полководець і державний діяч.
Франциск Ксаверій (François-Xavier, 1506—1552) — друг Ігнатія Лойоли, проповідник християнства в Індії, дістав прізвисько «апостола Індії».
Паскаль (Pascal Blaise, 1623—1662) — відомий філософ, письменник і геометр. Автор «Думок» (Pensées), «Листів до провінціала» (Lettres provinciales) і ряду математичних праць. У своїх філософських висловлюваннях відійшов від раціоналізму Декарта, стверджуючи пріоритет віри над розумом.
Апокаліпсис — остання книга «Нового завіту», яка пророкує про долю світу до його кінця.
Сенна-Херіб — цар Ассірії з 712 до 707 р. до н. е. Порівняй у Гомера:
Зевс терези золоті простягнув, промислитель; на них він
Кинув два жереби смерті, що сном огортає одвічним,
Й жереб троян конеборних і мідянозбройних данаів
Вгору підняв, посередині взявши...
(«Іліада», XII розд.)
Порівняй у Мільтона:
Всевладний не звів терезів злотих в небі,
Що межи Астреєю та Скорпіоном,
Насамперед зважив на них сотворитель
Все досі ним створене: землю й повітря,
Повітря, що держить її в рівновазі.
А нині звіряє на цих терезах він
Боїв кроволитних і царств усіх долю,
Він в шалі терез цих два жереби кинув.
(«Утрачений рай», IV розд.)
Кенігсмарк Марія-Аврора (Kônigsmark М.-А., 1668—1728) — коханка польського короля Августа II (1670—1733); мала від нього сина Моріца Саксонського (1696—1750). З доручення Августа клопоталася перед Карлом XII про повернення конфіскованих Швецією маєтків і про мир, але без успіху. У примітках Вольтера помилково зазначений Август І, що царював у Польщі в середині XVI ст. і більше відомий під іменем Сігізмудда II Августа. В «Історії Карла XII» Вольтер висловлювався про Кенігсмарк з великою похвалою.
Салічний закон, що каже: «Земля ж в ніякому разі не переходить до жінки, а повинна йти до чоловічих рук», — один з основних у пам’ятнику права «Салічне право» (Lex Sal ica).
Буріньйон Антуанетта (Bourignon Antoinette, 1616—1680) — автор ряду містичних книжок, не раз зазнавала переслідування за свої релігійні погляди, мала велике коло послідовників, що носили назву «буріньйоністів».
Аббаді (Abbadie Jacques, 1658—1727) — автор богословських книжок, що користалися пошаною протестантів і були внесені католицькою церквою до списку заборонених.
Клеопатра (60—30 до н. е.) — єгипетська цариця. Дочка єгипетського царя Птоломея Авлета. Була відома своєю красою, якою принадила до себе Цезаря, а після його смерті — Антонія.
Ганімед — син троянського царя Троса, був украдений на небо Зевсом, який набув вигляду орла; став улюбленцем Зевса і його виночерпієм.
Іаків — біблійний патріарх, за легендами, домігся хитрощами визнання первородності, став родоначальником єврейського народу. Після таємничої боротьби з Богом дістав ім’я Ізраїля (борець із Богом), звідки і назва «ізраїльтяни».
Зороастр — легендарний східний мудрець і чарівник. Його вчення, згодом викладене у священних книгах, що частково збереглися («Зендавеста»), стало релігією мідян і персів. Відповідно до цього вчення, всі явища пройняті боротьбою двох начал: бога добра та світла — Ормузда, і бога зла та тьми — Арімана.
Альберт Великий, граф фон Больштедт (Albertus Magnus, 1193(?) — 1280) — учений і богослов, відомий своїми знаннями, особливо з природничих наук, що давало привід сучасникам підозрювати його в чаклунстві.
Рожер Бекон (Roger Bacon, 1214—1294) — англійський мислитель, природознавець, філолог, займався також алхімією, зазнавав неласки і переслідувань за свої погляди, що розбігалися з церковною схоластикою.
