Вольтер – Орлеанська діва (страница 135)

Пісня дванадцята

1 Треба визнати, що пістолети вигадано в Пістоні аж багато пізніше. Ми не сміємо запевняти, щоб ото можна дозволить так перехоплювати час; але чого не пробачиш в епічній поемі! Епопея має великі права.

2 Справедливо буде відзначити на цім місці дивовижну повчальність цієї поеми. Порок у ній завжди зазнає кари: спокуситель-духівник умирає без покаяння, Грібурдона засуджено, Шандоса переможено і т. ін. Це саме й радить мудрий Горацій Флакк in Arte poetica.

3 Карл забуває про сімсот жінок, а разом це виносить тисячу. Але тут ми можемо тільки вітати стриманість і розсудливість автора.

4 «Надир» по-арабськи значить найнижчий, а «зеніт» — найвищий. Віз (фр. «La Grande Ourse», рос. «Большая Медведица». — М. Р.) — це «Арктос» греків, що дав свою назву арктичному полюсові.

5 За тої доби королів титуловано «високість».

6 Отців-капуцинів ще не було; це помилка щодо побуту.

7 Неуки в попередніх, геть спотворених виданнях надрукували Лікомед замість Нікомед; це був Віфінський цар.

«Caesar is Bithiniam missus», — каже Светоній, — «desedit apud Nicomedem, non sine rumore prostratae régi pudicitiae».

8 «Alexander paedicator Hephaestionis, Adrianus Antinoi». Імператор Адріан не тільки поставив статую Антіноя в Пантеоні, але й спорудив йому храм; і Тертулліан визнає, що Антіной творив чудеса.

Пісня тринадцята

1 Автор ясно визначає час — кінець червня. Пам’ять святого Івана Хрестителя святкують 24 червня.

2 Те, що говорить тут автор, — натяк на тридцять четверту пісню «Orlando Furioso»:

Quando scoprendo il nome suo gli disse

Esser colui che l’Evangelio scrisse.

Дивіться в нашій передмові й, особливо, згадайте, що Аріосто приміщує святого Івана на Місяці разом з трьома Парками.

3 Приклади кидання жеребка раз у раз бачимо в Гомера. За допомогою жеребка ворожили у євреїв. Сказано, що Юдине місце заступлене було по жеребку; і тепер деякі посади у Венеції, Генуї та інших державах обіймають люди по жеребку.

4 Одинадцять тисяч дів та мучениць, похованих у Кельні.

5 Щит, що впав у Римі з неба; його пильно берегли, як запоруку безпеки міста.

6 Наш автор, видимо, має на оці хитрощі Якова, до яких він удався, щоб на нього подумали, що то Ісав. (У франц. тексті до Якова приточено епітет patte-pelu, буквально — «волохата лапа», переносне значення — хитрун, лукавець; до цього автор додає примітку: «patte-pelu — натяк на рукавиці з шкури та вовни, що їх він надів тоді собі на руки». — М. P.)

7 Анна де-Пісселе, герцогиня Етампська.

8 Діана де-Пуатьє, герцогиня Валанська.

9 Генріх III і його улюбленці.

10 Папа Олександр VI мав троє дітей від Ваноцці. Його дочка Лукреція була, казали люди, його коханкою і коханкою свого брата: «Alexandri filia, sponsa, nurus».

11 Славнозвісна Габріель д’Естре, герцогиня Бофорська.

12 Та, що була потім за конетаблем Колонна.

13 Колись носили штани на зав’язці; і про чоловіка, що не виконав свого обов’язку, говорили, що в нього зав’язана зав’язка. Завжди чаклунам накидувано владу перешкоджати шлюбові; це звалось «зав’язати зав’язку». Мода на зав’язки минула за Людовіка XIV, коли стали прикріпляти до гульфіків ґудзики.

Пісня чотирнадцята

1 Цей вступ, як видно, наслідування першої пісні чудової поеми Лукреція:

Aeneadum genitrix, hominum divumque voluptas,

Alma Venus, coeli subterlabentia signa, etc, etc.

2 Комос — бог бенкетування.

3 Rostbeef, вимовляйте — «ростбіф»; це улюблена страва англійців; це те, що ми звемо «aloyau» — хребтова частина яловичини. Пудинги — це тісто; бувають плум-пудинги, бред-пудинги і кілька інших ґатунків пудингів. «Notandi sunt tibi mores».

4 Він і був ним справді.

5 Алкід, Діоніс (Вакх у Вольтера. — М. P.), Персей — сини Юпітера, Ромул — Марса і т. ін.

6 Вільгельм Завойовник, нешлюбний син нормандського герцога, син повії, як те сумлінно свідчить автор, за лордом Ч...дом.

7 Тут маємо знову наслідування Гомера, але ті, хто вдає, що читав його по-грецьки, скажуть, що по-французьки завжди виходить воно гірше.

Пісня п’ятнадцята

1 Ми вже казали, що абат Трітем ніколи нічого не говорив про Діву та про вродливу Агнесу; автор поеми тільки задля скромності накидає іншому всі гарні прикмети цієї повчальної повісті.

2 Архієпископ Турпін, якому накидають «Життєпис Карла Великого і Роланда», був реймським архієпископом у кінці VIII сторіччя; книга ця належить ченцеві на ймення Турпін, що жив у VIII ст. З цього роману Аріосто й узяв деякі зі своїх оповідань. Розсудливий автор удає тут, ніби позичив свою поему в абата Трітема.

3 Односпів (у Вольтера faux-bourdon — одноголосний, унісонний церковний спів. — М. Р.) — розмірений церковний спів. Парафіальний серпент (інструмент музичний. — М. Р.) дає тон, а всі партії достроюються до нього, як уміють. Це чудесна музика для тих, у кого немає ушей.

4 Стентор був вістуном у Гомера. Цей прехороший хист зробив його безсмертним, і цілком заслужено.

Пісня шістнадцята

1 Признаюсь, у Трітема я її не читав; але можливо, що я не прочитав усіх писань цього великого мужа.

2 «Верни меча свого на його місце; усі-бо, хто взяв меч, від меча загинуть». Св. Петро тут, побожно хитруючи, радить англійцям не воювати.

3 Лямотт-Гудар, поет трохи сухий, що написав, проте, непогані речі, складав на лихо в 1730 році оди в прозі; новий доказ, що ця божественна поема написана була саме за цього часу.

4 Фортунат, єпископ Пуатьє, поет. Накидувана Фортунатові поема «Pange lingua» належить не йому.

5 Святий Проспер, автор дуже сухої поеми про благодать, V ст.

6 Григорій Турський, перший, хто написав історію Франції, де повно чудес.

7 Св. Бернард, бургундець, родився 1091 p., був ченцем у Сіто, потім абатом у Клерво; він втручався у всі тогочасні громадські справи і стільки само діяв, як і писав. Не можна сказати, щоб він написав багато віршів. Щодо антитези, за яку вихваляє його автор, то він справді був великий аматор цього засобу. Він каже про Абеляра: «Leonem invasimus, incidimus in draconem». Коли його мати ходила ним важка, їй ніби приснилось, що вона вродила білого собаку, і їй провістили, що син її стане ченцем і гавкатиме на мирян.

8 Св. Аустін, чи то Августін, чернець, уважаний за фундатора єпископства Кентерберійського; чи то Кентербюрійського.

9 Як відомо, євреї позичили у єгиптян сосуди і втекли.

10 Левіти, що зарізали двадцять тисяч своїх братів.

11 Фінеес, який звелів знищити двадцять чотири тисячі своїх братів за те, що один із них розділив ложе з мадіанітянкою.

12 Аод, чи Ауд, убив царя Еглона, але лівою рукою.

13 Самуїл розтяв на шматки царя Агага, що з нього Саул узяв викуп.

14 Відома всім Юдіта.

15 Вааса, цар Ізраїля, убив Надада, чи Надава, і став після нього царем.

16 Ахав узяв великий викуп з Венадада, царя сирійського, як Саул з Агага, і був убитий за те, що простив.

17 Йоас, що його вбив Єгозавад.

18 Натяк на епіграму Расіна:

Je pleure, hélasl pour ce pauvre Holopherne,

Si méchamment mis à mort par Judith[16].

19 Василіск — дуже відома тварина, якої, проте, ніколи не було на світі.

20 Левіафан — теж вельми знана тварина. Одні кажуть, що це кит, інші — що крокодил.