Уже англієць пружною ходою
У місто входив по людських тілах,
Гукаючи: «Гей, друзі, всі за мною!
Ворожі сили, падайте у прах!»
В ту хвилю був неначе бог війни він,
Що землю й небо потрясає, гнівен,
Кому Беллона, Фатум, сотні чвар
Послали зброю смертоносну в дар.
У мурі президентської будови
Лишався вилом, ніби випадковий, —
І пані видивлялась відтіля
На мрій своїх ясного короля,
На меч його, шолом його пернатий,
Очей палання, золото й шарлати,
На постать, що позаздрив би півбог.
Тоді, солодких сповнена тривог,
Вона вся мліла в пристрасті шаленій.
Так іноді у ложі золоченій
Очима стерегла мадам Оду2
Найменший жест безсмертного Барона,
Його одіння, погляди, ходу
І зачіску, достойну Аполлона,
Слова шептала тихо вслід за ним,
Усім єством раюючи своїм.
До президентші, як уже відомо,
Полинув чорт, щоб сколихнути дно
Душі її. Чорт і Амур — одно.
Тож гадка і наклюнулась лихому —
Сюзанни вигляд і подобу взять.
Сюзон-служниця вміла завивать,
Причісувати, красно зодягати,
Цидулки крадькома передавати
І, про хазяйки дбаючи діла,
Сама також не без гріха була.
Диявол, у її вселившись тіло,
Товстій красуні так промовив сміло:
«Мій хист і серце добре знані вам,
Тож я пораду найщирішу дам,
Бо ваших мук не можу більше знести:
Кузен мій, пані, уночі стоїть
Біля ворітець, до яких провести
Вас можна. Там, без риску проти честі,
Вождя Тальбота ви могли б зустріть.
Записку дайте, — мій кузен уміло
Це потаємне виконає діло».
До серця пані план такий припав;
Листа вона палкого написала,
Де пристрасть і жага вогнем палала, —
Не дурно ж сам диявол диктував.
Герой, так само ніжний, як і спритний,
Дав слово в час прибути заповітний,
Але присягся і на слави путь
Тієї ночі сміливо стрибнуть,
Утіх любовних залишивши ложе.
Він певен був, що галлів переможе.
Ченця Лурді святий послав Денис
До бриттів, як відомо вам, панове,
Щоб розлад він у їхні лави вніс.
Той правив меси, був на все готовий,
І навіть сповідав та причащав.
Герой Тальбот в думках не покладав,
Щоб той пузань, оте брудне мурмило,
Той дурень, вишкребок монастирів,
Кого різками парить він велів,
Міг підкопатись під вождеву силу.
