Хоч голод і пече його незмірний.
Та як побачив рицар, що вухань
Пустив на волю рій своїх бажань,
То й сам уже був стриматись не годен:
Мудрець би тут не видержав ні один.
Безумна річ — нема чого й казать —
Отчизну на кохання промінять;
Але гнітила дівчину сувору
З ослом розмова, як тяжка вина,
Палка любов над нею брала гору —
І кволо опиралася вона.
От-от була б настала мить жадана,
Аж тут Денис, ласкавець наш святий,
На землю шле той промінь золотий,
Що верхи їздив ним до Орлеана,
Повитий у Господню благодать,
Невинності дівочої шукать.
Ударив промінь просто в груди Діву,
І геть жагу розвіяв нечестиву.
«Бастарде любий! — скрикнула вона. —
Не час іще! На Бога, зупиніться!
Прийдешність нам судилася ясна, —
Тепер її псувати не годиться.
Клянусь, — лиш ви зірвете мій вінок,
Але для того визначено строк:
Тоді це буде, як нахабні бритти
Покинуть Францію на вічний час.
Ідіть же, дивні подвиги явіте!
На ложі з лаврів обійму я вас».
Це Дюнуа прохолодило скоро,
Він передчасний пал угамував —
І поцілунок не один дістав
У нагороду за таку покору.
Під гнів того, читачу, не бери:
То поцілунки брату від сестри.
Свій пал вони обоє вгамували
І певні пакти на майбутнє склали;
Те бачивши, утішився Денис —
І мудрий план тоді у нього зріс.
Ми знаємо: був задум у Тальбота
Добутися до Орлеана потай,
Хитруючи й лукавлячи, як тать,
Хоч бритти й мало здатні хитрувать.
О любощі! О сило! О неславо!
Лихий Амуре, таж намислив ти
Віддать англійцям Францію лукаво.
Чого не пощастило досягти
Їх ватажкам — Тальботові й Бедфорду,
Те взяв на себе ти одважно й гордо.
Ой хлопчику! Ти розсіваєш гріх
На горе людям, а собі на сміх.
Прошивши серце Жаннине стрілою,
Пустун, не відаючи супокою,
Послав із другого сагайдака
Стрілу у президентші груди повні —
І в них чуття заграли невгамовні,
Любов, до божевільності палка.
Ви бачили шалену ту облогу,
Кров і пожежу нападу страшного,
Атаки, штурми, боротьбу і жах
Під мурами, на мурах, на валах,
Коли в повітря орлеанські брами
Жбурнув Тальбот із вірними полками,
І падали з покрівель городських
Вогонь, залізо, пекло, смерть на них.
