18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Вольтер – Орлеанська діва (страница 105)

18
Він хрестячись, вона з плачем гірким, Аж зойки враз дійшли до вуха їм. Прекрасна жінка в муках безутішних Оружного благала вояка, До ніг йому склонившися, струнка, Щоб змилувався над її душею, — À він меча вже підіймав над нею. Хто б упізнав у варварі страшнім, — Ой леле! — Ля Трімуйля молодого, Що Доротеї всім життям своїм Пожертвував би скільки хвиль до того! Тепер йому здалось, що Тірконель, А не красуня перед ним ласкава, I ворога він кличе на дуель, Свойого добиваючися права. А що ж вона? Вона не пізнає Високого чеснотами героя, Вона питає: «Де життя моє, Де любий мій?.. Утратила його я! Молю вас — поможіть його найти!» А пуатвинець прагне крові, мсти, Її він чує, та не розуміє, Англійця бачить і в злобі шаліє, І панні, що від муки умліва, Такі говорить запальні слова: «Навчу тебе я тон свій одмінити, Зарозумілий, безсоромний бритте, Нахабо, пиворізе острівний! Я покажу, як рід ганьбити мій, Мене, мене погрозами страшити! Пуатевинців я нащадок тих, Що відсилали в темне царство тіней Англійських рицарів ще й не таких, Як ти, зухвалий Альбіону сине! Де ж меч твій, ратоборче на словах? Який тебе скував зненацька страх? В парламенті ти здатен говорити, Британський цапе, Англії Терсіте, А як до діла — то підкурчив хвіст! Ану-бо появи вояцький хист! Із піхов зброю! Чи тобі на лобі Встругну печать, аж і не писнеш пробі, І нагаїв усиплю сто підряд У твій широкий бабкуватий зад!» На мову ту, від жаху побіліла, Благає й стогне Доротея мила: «Я не англієць анітрохи, ні! За що ви зла бажаєте мені, За що цей гнів, оці клятьби без краю? Із Пуату я рицаря шукаю, Ох! Дівчина, заприсягнусь життям, Цілує ноги благородні вам». Шкода! Глухий він до її одчаю, Його рука під ту жахливу мить За горло панну рветься ухопить. Якраз тут сповідач довготелесий, Втікаючи наосліп від Агнеси, Спіткнувсь між ними. Рицар запальний Його за коси рветься ухопити, Та ба — нема! Він котиться, сердитий, Вдвох із абатом, мов клубок живий; Струнка Агнеса з криком і сльозами Летить, як м’яч, Трімуйлеві до ніг, І Доротея б’ється серед них У вигляді, негожому для дами.