Витольд Гомбрович – Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета (страница 60)

МАРКІЗА: Сю-сю-сю!

КНЯЗЬ: А ось і наш догогий прелат!

Прелат вийшов із храму, підходить.

ПРЕЛАТ: Слава Ісусу Христу!

КНЯГИНЯ: Ах, яку ж ви пгоповідь нині виголосили, наш догогий пгелате, на честь нашого догогого Господа Бога! Пгошу, пгелате, оце маестго Фіог!

ПРЕЛАТ: Слава навіки Богу!

ФІОР: Я цілковито причарований!

МАРКІЗА: Сю-сю-сю.

КНЯЗЬ: Пго що це я?.. Ага, наш догогий пгофесог блює на листочки, тгавинки, канапи, тагілки й тагілочки, пагкани, огогожі, гувегнанток або капелюхи. Це, як ствегджують лікагі, стан хгонічно нудотний, блювотний, ригальний, я сказав би, органічно-гепульсивний. До гечі! А де ж, пгофесоге, ваш пгиятель, отой славетний коняг і спогтсмен ггаф Гуфнаґель, якого ви обіцяли нам пгедставити?

ПРОФЕСОР (буцімто блює): Пардон! Граф Гуфнаґель досі в храмі, його поглинула молитва, зараз він прийде.

ПРЕЛАТ: Валентова! То й мені тре троха сандалі почистити.

ПАНСЬКА ГРУПА: Кріселка лорда Блоттона... Кріселка лорда Блоттона... Кріселка лорда Блоттона... (Pianissimo[17].) Кріселка лорда Блоттона. (Завмирають.)

ЛАКЕЙ І: Гей, посунься, куди пхаєшся?

ЛАКЕЙ ІІ: Це моя нога!

ЛАКЕЙ ІІІ: Бач, які тепер носи в черевиків, гострі...

ОРДИНАРЕЦЬ: Геть, голото, не бачиш, що я пуцую пана генерала?

ЛАКЕЙ ІІІ: Теперка у всіх шкарпетки в смужечку.

ВЛАДИСЛАВ: Не пхайся, телепню!

ГОСПОДИНЯ ПРЕЛАТА: Кара Божа із тієї голотою!

ЛАКЕЙ ІІ: Мені забракло вакси. Язиком вилижу.

ЛАКЕЙ ІІІ: Я теж не маю глянцу, але в мене є язик.

ГОСПОДИНЯ: Кара Божа з тими хамидлами!

ЛАКЕЙ ІІІ: Валеку, отут вилижи, з-під підбора.

ЛАКЕЇ (вилизуючи):

Ой, ваксую я до глянцу!

І глянсую я до вакси!

Язиком!

Язиком!

Гей-га, гей-га, гей же га!

ПАНСЬКА ГРУПА (прокидається): Кріселка лорда Блоттона...

КНЯГИНЯ: Сподіваюся, ви всі, пані й панове, вже отгимали запгошення на бал, який, не сумніваюся, надасть блиску на висоті цьому неймовігному модному дефіле від нашого маестго на висоті, осанна, осанна, алілуя, алілуя!

КНЯЗЬ: Ми пгагнемо, щоби бал був гідний маестго, а маестго балу був на висоті, осанна, осанна!

ПРЕЛАТ: Нема нічого ліпшого, ніж благосні розваги!

ГЕНЕРАЛ (Ординарцеві): Вилижи отут підошву.

ПРЕЛАТ: А ось і пан граф Гуфнаґель! Гідний благословення християнського, прошу його в жертводавців моїх, останній із дому Божого виходить, похвально, похвально...

КНЯЗЬ: Конягі завжди побожні, цікава гіч, хоч скільки газів мені тгаплялося зустгіти коняга, він завжди був побожний.

ПРОФЕСОР:

Ве-е-е-е-е!

Ве-е-е-е-е!

Дозвольте, князю і княгине!

Дозвольте, любе товариство!

Граф Гуфнаґель —

Мій приятель і компаньйон, ве-е-е, ве-е-е, ве-е-е!

ЛАКЕЙ І (вилизуючи черевичок Княгині): Які ж то теперка ясні пані почали спідні сорочки носити, з рюшечками, тра Касьці моїй сказати.

ЛАКЕЙ ІІ: Лижи, а під спідницю не заглядай, хаме.

КНЯГИНЯ (співає):

О, ггафе, чемпіоне незгівнянний!

КНЯЗЬ (співає):

О Дегбі, о Лонгчемпс і Фікс Гганд Фікс!

ГУФНАҐЕЛЬ (співає):

Лише галоп, галоп, галоп,

Галоп у голові моїй...

Гей-гей, галоп, який там клус!

Галопом я завжди лечу,

Хлистом раз-два, хлистом два-три —

І знов галоп — на раз-два-три.

Гей-гей, галоп, о це мій сон!

Гей-гей, галоп — оце мій звичний стиль!

ПАНСЬКА ГРУПА (співають):

Гей-гей, галоп, галоп, галоп, гей у галоп, галоп, галоп.

Галопом ми мчимо учвал!

(Завмирають.)

ШАРМ (поволі відходить углиб сцени, Владислав слідом за ним): Нудьга. Печія. Нефагт, ледь не інфагкт. Владиславе, згоби-но мені ін’єкцію. (Владислав робить.) Чого ж вона так довго не виходить?

ВЛАДИСЛАВ: Теперка вже тре тилько виглядати!

ШАРМ: І вона завжди сідає на ту лавку?