Витольд Гомбрович – Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета (страница 59)

КНЯЗЬ: Моди і дамської, і чоловічої. Саме він щогоку ствогює обов’язковий силует...

КНЯГИНЯ: Маестро Фіог, догогі пані й панове, згодився пгийняти запгошення мого чоловіка і пгибув до замку Гімалай, щоби влаштувати на висоті своє щогічне сенсаційне дефіле моди — і чоловічої, і дамської. Осанна! Алілуя на висоті!

КНЯЗЬ: Подія вкгай знаменна, цього газу з нашої гезиденції Гімалай пголунає голос диктатога євгопейської моди.

ПАНСЬКА ГРУПА:

Ах-ах, ах-ах-ах, маестро Фіор!

Ах-ах, ах-ах-ах, модне дефіле!

О, що за диво! О, що за диво, що за диво!

ФІОР (співає):

Бо я Фіор!

Я модельєр!

Маестро моди

І магістр костюма!

Ах-ах-ах, élégance, ах-ах-ах, distinction, ах-ах-ах, fashion!

Ах-ах, який шикарний стиль...

(Саркастично.) Рембрандт і Мікеланджело, ха-ха!

Данте і Гете, ха-ха-ха!

Бах і Бетговен, ха-ха-ха!

Бо я маестро, я магістр!

Я той, хто створить силует і змінить смак,

Месьє, мадам.

Той, хто накаже, щоби квітли бакенбарди і круглились декольте,

Щоб рожевіли всі панчішки, і всі туфельки блищали!

Бо я маестро,

Бо я Фіор!

ШАРМ (підходить):

Бо я ггаф Шагм!

Бо я ггаф Шагм!

Ах, я ггаф Шагм,

Я пещений, єдиний, незрівнянний...

Бо я сам Шагм!

А це циліндр мій,

А це ціпочок мій,

Бо я сам Шагм —

І це мій смак!

ФІОР і ШАРМ:

Бо я Фіор (граф Шарм),

І я маестро дамсько-чоловічий!

ФІОР: Справді, любий графе Шарме, до мене в Парижі дійшли вісті, що ніхто ліпше від вас не вміє носити шапокляк із сімома переливами.

ШАРМ: Ах, будь ласка, гляньте на мою жилетку.

ПАНСЬКА ГРУПА:

Кріселка лорда Блоттона,

кріселка лорда Блоттона...

КНЯЗЬ: Я не сумніваюся, що з допомогою Шагма маестго здійснить великі гечі. У наш час, у час, такий, як тепегішній, соціал-демокгатичний і атеїстично-соціалістичний, костюм став найпотужнішим бастіоном вищого класу. Бо щоб воно було, якби не всі ці нюанси, я сказав би, тонкощі, відтінки, отой містичний шифг, незгозумілий для невтаємничених, за допомогою якого вища сфега ізолюється від сфеги нижчої. Костюм і манеги — оце наш бастіон на висоті! Осанна! Нижчий клас, звісна гіч, робить усе можливе, щоби пгивласнити собі і нашу моду, і наші манеги, пготе саме тому тгеба постійно запговаджувати інновації, заплутувати сліди...

КНЯГИНЯ: Гготескно, немає миті спокою, це якесь пегеслідування! Ледве я спгавлю собі пеньюаг із комігцем а-ля Гебегбеге, як уже бачу такий самий коміг у моєї пегукагки. А найгігше зі служниками, уявіть лише, вчога я заскочила свою гагдегобницю, коли вона мігяла мої туалети...

КНЯЗЬ: Таж, будь ласка, Фегнандо,.. пгошу тебе... (обережно показує на Лакея вглибині сцени) пгошу тебе... служники...

КНЯГИНЯ: Служники!.. (Замовкає.)

ПАТРОН: Ет (стишено). А мій камердинер, уявіть, наслідує мій спосіб зав’язувати краватку!

ГЕНЕРАЛ: Тихше... Мій ординарець користується моєю пастою для черевиків.

КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ: Тихше... служники!

УСІ: Тихше-тихше... Служники!

КНЯЗЬ: Мабуть, вони нічого не чули... Тихше...

ГРУПА: Мабуть, не чули... Тихше...

КНЯЗЬ: А хоч би й чули!.. А хоч би й чули!.. (Гукає.) Константию! (Лакей прибігає.) Будьте такі ласкаві вичистити мені чегевики!

ГЕНЕРАЛ: Гарна думка, слово честі, бо така курява! Лютику! (Прибігає ординарець Лютик.) Наглянсуй мені носаки, як належить!

КНЯЗЬ: Люблю, коли кожна людина на своєму місці!

ПАТРОН: Нині парко, то й курява липне до взуття. Валеку! Берися теж до щітки, головне з боків. (Лакей заходиться вичищати.) Після Парижа наша околиця, мабуть, здається вам, маестро, дещо монотонною?

ФІОР: Та ні, чого б оце!

КНЯЗЬ: Маестго ласкавий до нас! Фганті́шеку! Пгошу й мені... (Маркізі.) Евлаліє, я бачу, що і в тебе туфлі запогошені. Фгантішеку, спочатку пані магкггафині.

МАРКІЗА: Сю-сю-сю!

ШАРМ: Владиславе! Спегшу маестго, потім панові пгофесогу й мені!

Лакеї чистять унизу, пані й панове розмовляють угорі.

ПРОФЕСОР (Шармові): Я буду вам безмежно зобов’язаний (буцімто блює на Фіора).

ФІОР: Пардон?!

КНЯГИНЯ (Фіорові): Наш бідолашний безцінний пгофесог хгонічно хвогий на неконтгольовану блювоту. Обцесійно-хгонічну пгофесогову блювоту лікували без жодних наслідків найбільші медичні світила. Щопгавда, пгофесог блював на найбільших світил, а ще на гозмаїтих асистентів, медсестег, que sais-je[16], а також на мого чоловіка й на мене, складно взагалі було б знайти таку меблю або людину, яку не обблював би наш догогий пгофесог. Улітку наш догогий пгофесог блює на клумби, квіточки, гослинки, хгобачків чи песиків, а ще, напгиклад, на комашок або на дегева, або на садові тачки.

КНЯЗЬ: Блювота нашого догогого пгофесога має хагактег спазматичний, конвульсійний і, безсумнівно, хгонічний. (Професор буцімто блює на Маркізу.) О, пгошу дуже!