Витольд Гомбрович – Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета (страница 41)
ГЕНРИК: І пияка того... але у путах, тямиш? Я хочу дати собі шлюб при них усіх, нікого не боюся, і ніхто мені не зважиться завадити, сам вирішую, як мені чинити — і баста, я маю владу й буде так, як я запрагну, бо я паную, я паную над ситуацією. Якби хтось заколоти снував або саботував, узяти за горлянку всіх... Чи шеф поліції привів тих харцизяк? Поклич їх.
ГЕНРИК: О, саме те, що треба! Які розкішні горлорізи! Ба, ті горлорізи всіх візьмуть за горло! Так! Якби поводився хтось підозріло або щось ускладнював і заважав, вхопити за горлянку і придушити на очах у всіх... нехай усі це бачать...
КАНЦЛЕР: Боюся, Ваша Величносте... що це я хотів...
ГЕНРИК:
Тверезо мислю я.
Ти вислухай мої розумування. Будь ласка, вислухай мої розумування.
Я вже згубив невинність і давним-давно у мене відібрали цноту. Я так багато останнім часом міркував. І цілу ніч не спав! Святість, вельможність, влада, закон, мораль, кохання, глупота, мудрість і кумедність — усе це твориться з людей, мов алкоголь з картоплі. Мов алкоголь, ти втямив? Я ситуацію опанував і змушу всіх тих скотиняк творити все, що мені багнеться, а щойно вони вдосталь напомпують мене могуттю й величчю, дам собі шлюб. А раптом буде це кумедно, то я кумедність теж візьму за горло. Якщо це буде глупо, то я глупоту теж візьму за горло. І мудрість за горлянку я вхоплю! Ну а якби отой ваш Бог, прострочений, старезний щось проти цього мав, йому я теж на горло наступлю!..
КАНЦЛЕР і ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Так точно, Ваша Величносте!
ХАРЦИЗЯКИ: Так точно, Ваша Величносте!
ГЕНРИК: Так точно, Ваша Величносте!
УСІ: Так точно, Ваша Величносте!
ПАНДУЛЬФ: Ні!
ГЕНРИК: Ні?
ПАНДУЛЬФ: Ні!
ГЕНРИК: Слово честі! Це єпископ!
ПАНДУЛЬФ:
Це я, Пандульф, я Кардинал Католицької Церкви і це засвідчую
Тобі в лице, нікчемний узурпаторе: Бог є,
А шлюб, якого не Костел дає,
Не шлюбом є, а прогріхом непрощеним!
ГЕНРИК: Ха-ха, Пандульфе, ех, Пандульфе!
(
Любий Пандульфе, Ти ж Пандульф,
Еге ж?
ПАНДУЛЬФ: Так, я Пандульф.
ГЕНРИК: Ага... ще й кардинал, це все про тебе, га?
ПАНДУЛЬФ:
Я є Пандульфом, слугою Божим...
Господній я слуга, Пандульф.
ГЕНРИК: Любий мій Падульфе, ти ненароком не...
Надудлився,
Надудлився,
Надудлився
Своїм Пандульфом? Га? Мій любий
кардинале, чи не залив ти очі?
Залив.
Залив
Тим кардиналом? Тобі, мій кардинале, ударив у довбешку
Шнапс.
Шнапс.
Шнапс.
Таж мій Пандульфе любий, ти налигавсь як чіп Господом Богом і святою Католицькою Церквою. Ти пияцюра соромітний. Ех, ганьба! Я знаю, як воно! Одна чарчина, друга, а далі вже на повну й гайда! Ти ненормальний тип. Пияк!
ПАНДУЛЬФ: Я проклинаю Тебе!
ГЕНРИК: Що? Знову дудлиш? Прокляттям власним обпиваєшся у мене на очах. Ги, це занадто вже. Торкнусь-но я до тебе. (
ПАНДУЛЬФ: Боже...
ГЕНРИК:
Гей, під арешт цього
П’яницю хрестонутого.
Вхопіть його за горло,
Харцизяки!!
Який понурий день!
КАНЦЛЕР: Так, день понурий...
ГЕНРИК: Я паную...
КАНЦЛЕР: Так, Ваша Величносте...
ГЕНРИК: Я опаную...
КАНЦЛЕР: Так, Ваша Величносте...
ГЕНРИК: Я до всіх торкнуся!
КАНЦЛЕР: Так, Ваша Величносте!
ГЕНРИК: Мене ніхто і пальцем не діткнеться, ні... До речі, любий канцлере!
Скажи, будь ласка, а чи люди з мене часом не глузують трохи?..
КАНЦЛЕР: О-о-о!
ШЕФ ПОЛІЦІЇ: О-о-о!