Витольд Гомбрович – Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета (страница 37)
ГЕНРИК: Триклятий пияцюро свинський, ти мене споїти прагнеш... але я негайно доведу собі і вам, що я тверезий... так, що я тверезий.
Інтрига ця ідіотична! Але в цій ідіотичності теж підступ! Бо ця інтрига вкрай безглузда, вбога у штучності своїй. Як навіть відхилю ваші наївні пропозиції, це зробить з мене посміховисько незгірше, ще й осоромить унівець так само, якщо я їх прийму. Еге ж, цього ви прагнете? Отож засвідчую собі і вам: я не беру серйозно ані вас, ані цієї бесіди, ані цієї гідності, негаданої гідності пана посланника, який мить тому був звичайним пияком. Я з вас глузую! І якщо стою тут з вами і говорю замість накинутись на вас і доторкнутися, лишень тому, що хочу гарних звичаїв дотриматись і не довести до скандалу... А що? Бо я тверезий!
ПИЯК: Бургундське або й токайське!
ЗРАДНИК: Токайське або й портвейн!
ГЕНРИК: Так, звісно! Я тверезий! І я щомиті міг би пробудитись і винищити вас — але не багнеться псувати це чудове... таке п’янливе прийняття... і, зрештою, тоді вона теж зникне, випарується... Вам зрозуміло?
ПИЯК: Бургундське, бургундське!
ЗРАДНИК: Токайське, токайське!
ГЕНРИК: Я найтверезіша людина в цьому світі! Хай підлаштовуюсь під вас, та при своєму розумі, по-тве́резу, ха-ха... Я підлаштовуюся, бо, власне, все це... дарує мені втіху...
Слова лоскочуть, а думки голублять, і відчуття товпляться.
Все котиться... все грає і звучить... Ах, море світла й віял,
Слів океан. А я в ньому тону, тону...
Наче пияк.
(Ги, бачите, я геть тверезий!)
Наче пияк нетвердо я стою, а в голові моїй троїться.
Непевно чую і нечітко бачу.
І начебто я розумію, проте не розумію...
І галас. Галас. А між галасу цього
Єдина незборима думка: дотримайся умовностей. Не дай пізнати по собі, що ти набрався, ха-ха-ха (ви ж бачите, як чітко я все осягаю) й нехай ніхто не розпізнає по тобі, що ти пияк.
Отож якщо до мене хтось люб’язно заговорить, то я до нього теж з люб’язністю, ах, ах, так-так!
А як серйозно хтось до мене, я теж цілком серйозно, хо-хо-хо, еге ж, направду!
А як по-п’яному до мене хтось, я теж по-п’яному, бум-бум, гоц-гоц! (Ви ж бачите, як чітко я все осягаю...)
ПИЯК (
Сукуватавата!
ГЕНРИК:
Зараз-зараз,
Я ще певніше доведу мою тверезість.
От, припустімо,
Що ви всі теж надудлились — і всі
Ви тут ледь-ледь притомні... гм... Один надудлюється другим,
Одначе кожен прагне
Тверезого вдавати, як і я.
Ха-ха!
Але в такому разі все це фарс!
Один п’яничка, щоб тверезого вдавати, тут пристосовується до пияцтва другого п’янички, який, щоби тверезого вдавати, теж пристосовується до пияцтва третього п’янички, який...
Отож усе це брехні!
Бо кожен мовить тут не те, що хоче мовити, а те, що личить.
Слова по-зрадницьки змовляються за спинами.
І вимовляємо слова не ми, проте слова нас вимовляють
І нашу думку зраджують, яка теж зраджує наші зрадливі почуття, ах-ах, скрізь зрада! (
ПИЯК (
ЗРАДНИК: Зрада! Геть короля!
ЗРАДНИКИ (
ГЕНРИК: Ви зрадники! І я не це хотів сказати!
ПЕРШИЙ ЗРАДНИК (
Нехай живе новий король!
ЗРАДНИКИ: Нехай живе!
ПИЯК: На короля!
ГЕНРИК: Ні, я не це хотів сказати!
ДВІР:
БАТЬКО (
ГЕНРИК: Це закордонний дипломат чи навіть сам посол!
БАТЬКО: Посол, ага. Ну, хай би лиш не осоромитись... (
ПИЯК: Для мене це великі честь і шана. (
МАНЯ: Дякую.
БАТЬКО: Слухай сюди, посланнику: моє бажання, щоби стосунки поміж нашими імперіями згідно з гармонією і міжнародним співробітництвом до зміцнення й безпеки, а ще довічний мир, що передвік становить постулат, а також в інтересах усього людства. Якщо, свиня, ти зважишся мене штовхнути, то я тебе по писку і в кайдани.
ПИЯК: Безпека й зміцнення, а також людяність у дусі співробітництва і в інтересах миру становлять ключовий незламний постулат нашої мирної ініціативи, оживленої духом згоди. А я тебе штовхну й напхаюсь і, штурхнувши, ще й перепхну тебе, свиня.
БАТЬКО: А може, тістечок оцих?
ПИЯК: Дякую щонайпокірніше. (
ГЕНРИК: Батька?
ПИЯК: Сам будеш королем!