Витольд Гомбрович – Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета (страница 36)

ПЕРШИЙ ЗРАДНИК: Любий после!

ДРУГИЙ ЗРАДНИК: Дорогий наш после!

ТРЕТІЙ ЗРАДНИК: Шановний после!

ПИЯК (вишукано): О, я вітаю вас, вітаю, панове дорогі та любі!

ДАМА: О любий повноважний после!

ПИЯК: До ніжок стелюся вам, ясна пані!

ГЕНРИК: Гм... Уже із пияка у дипломати виліз. Торкнувся б я до нього, та не хочу осоромитися... Тут варто зберегти умовності.

ПИЯК: Даруйте, ясна пані, і ви, панове любі, проте я мушу ще два слівця сказати принцові, корони спадкоємцю. Службові справи невідкладні.

ЗРАДНИКИ: Не сміємо вам заважати. (Низькі уклони, віддаляються.)

ПИЯК (до Генрика): Яке чудове прийняття!

ГЕНРИК: Так, справді.

ДВІР:

Як мило у затишних кулуарах

Вести легенький флірт на файв-о-клок.

Ах, торси парубочі і пазухи дівочі,

І сам Його Величність робить дому честь!

На тлі вишуканого файф-о-клок посол прогулюється з принцом.

ПИЯК (дипломатичний тон): Бо це, Ви розумієте, мій принце, пов’язане із тим, що ми вже обговорювали...

Повірте, прошу: як посол заморської держави плекаю я зичливі почуття пошани та любові до величі Його Величності...

Одначе, власне, через ці любов і шану я, так би мовити, побоююся... я побоююся... або передчуваю радше... і навіть майже певен... чимало видатних вельмож останнім часом віддалилися від трону...

ГЕНРИК (дипломатично): Ах, справді?

ПИЯК: Я маю чи не за обов’язок доповісти про це конфіденційно Вам, мій любий принце, як щирий і покірливий слуга родини королівської.

ГЕНРИК: Я вам безмежно вдячний.

ПИЯК: Твій батько, принце, безсумнівно, так би мовити, є вельми величним монархом... однак, можливо... я побоююся... концепція його правління не вповні гармонізує з новітнім духом часу.

ЗРАДНИК: Ах, пане после, ви чудово це окреслили.

ПИЯК: Це є, без сумніву, монументальний муж... втім надто вже глибокий анахронізм його концепції, анахронізм, старим властивий людям. (Довірчо.) Щоб вірити в якийсь там кодекс честі та моралі, усталений навік? Якщо між нами, то людина новочасна гнучкішою повинна бути, людина новочасна знає: немає нічого сталого, нічого абсолютного, усе натомість безупинно твориться... все твориться поміж людей... все твориться...

ГЕНРИК: Не можу вам відмовити у гнучкості... і творенні невпинному...

ПИЯК: Якщо підходити тверезо... Ба, а може, ми щось вип’ємо?... Здоров’я Його Величності!

ЗРАДНИК: Здоров’я Його Величності!

ГЕНРИК: Здоров’я Його Величності!

ПИЯК: Про що ми говорили тут? Ага... З тієї-от причини чимало можновладців віддалилися... Ха-ха, втім найзапеклішим неприятелем Його Величності є ти, мій принце...

ГЕНРИК: Я?

ПИЯК: І знову ха-ха-ха! Бо захват до твоїх чеснот...

ГЕНРИК: Мені це лестить.

ПИЯК (довірчо): Чимало можновладців тут вважають, що влада мусить перейти до тебе... Одначе вип’ємо... Здоров’я Його Величності!

ЗРАДНИК: Здоров’я Його Величності! Незле винце! Чимало можновладців тільки й мріють, що — по якнайдовшому житті Його Величності — ти, принце, владу обіймеш...

ПИЯК: Ну а тоді ти міг би, принце, сам дати собі шлюб... чи навіть, ги-ги-ги, без шлюбу — бо пощо ті віджилі ритуали!

ЗРАДНИК: Іще по келиху! А це міцне вино... Людину вже вихитує... мов короля на цьому троні...

ПИЯК: Ги-ги! Мені здається, досить штурхнути!

ЗРАДНИК: При всьому дворі штурхнути!

ПИЯК: Якби отак хтось штурхнув короля...

ЗРАДНИК: Зненацька!

ПИЯК: Підштовхнув...

ЗРАДНИК: Отак би підштовхнув, при всіх! Щоб кожен бачив!

ПИЯК: І ха-ха-ха! Однак ніхто не штурхне, адже всі бояться принцового гніву й мудрості.

І це природна річ, що син боронить батька...

ЗРАДНИК: Іще по келиху! Ну а якби наш принц отак... сам... сам принц наблизився до нього... Я не кажу цього серйозно, проте кортить... зізнаюся, коли я бачу таку недоторканну...

таку особу недоторканну... то... квітки сучобривці, сам не відаю чому мене завжди бере охота... отак-от підійти і теє... підштовхнути, га? Пальцем. Гм-гм...

ПИЯК: І ха-ха-ха-ха-ха! А там, за спиною, у нього наречена і теж, курвалія й херань, уся така недоторканна... Недоторканна! Ох, бодай би одним пальцем, одним пальцем, ох-ох і ха-ха-ха! Ох-ох і ха-ха-ха!

ГЕНРИК: Палець!

(Спокійно.) І знову той ідіотичний палець! Свиня!

ПИЯК (понуро): Свиня!

ГЕНРИК: Свиня!

А може, тістечок оцих?

ДВІР:

Як мило у затишних кулуарах

Вести легенький флірт на файв-о-клок...

ГЕНРИК:

Ага, от що ви тут замислили.

Щоб я до короля торкнувся... пальцем...

Якщо я його штурхну,

Ви теж його штовхнете, чи не так?... До зради

Намовляєте мене...

ОБОЄ: О-о!

Та ми це так, при чарці... Міцне вино... Абищо язики клепають!