Тесс Герритсен – Обери мене (страница 57)

-Його там немає. Ми спостерігаємо за вашим будинком.

-Тоді він в університеті.

-І там його немає.

-О боже, цього не може бути! - Схопившись за голову, Меґґі втупилася в стіл. - Я знаю свого чоловіка. Я знаю, що він за людина! Він навіть довбаного павука не здатен убити. Як він взагалі може... - Вона зупиняється, її погляд прикутий до роздруківки текстових повідомлень. — Можливо, це писав не він, - тихо каже вона.

-Та годі! Ви ж бачите, що повідомлення було відправлено з його телефону. П'ятниця, 18:37.

- П’ятниця, - бурмоче Меґґі. Мить вона сидить абсолютно нерухомо, втупившись в аркуш. - Того вечора йшов сильний дощ. Тоді ми повечеряли і... - Вона скидає голову. І підводиться зі стільця. - Здається, я знаю, де Джек.

-Докторко Доріан! Куди ви?

Меґґі прямує до дверей.

—Я іду рятувати свого чоловіка, — не озираючись, відповідає вона.

 

 

РОЗДІЛ 45

ДЖЕК

 

Була майже одинадцята, коли Джек під’їхав до будинку тестя. На під’їзній доріжці стояла єдина машина - Чарлі. Ніякого сріблястого «лексуса». І, дякувати богу, ніяких патрульних машин.

Блакитне світло у вікні вітальні підказало йому, що телевізор увімкнений, а це означало, що Чарлі вдома. Але де, чорт забирай, Меґґі?

Підійшовши до вхідних дверей, Джек дістав свій мобільний телефон і ледь не спокусився ввімкнути його й перевірити, чи немає есемески від Меґґі. Ні, погана ідея. Якщо він увімкне телефон, поліція зможе відстежити його місцеперебування. Ховаючи мобільник назад у кишеню, він раптом зупинився. Згадав вечір, коли він отримав повідомлення від Терин: «Я вагітна». Згадав, як спустився вниз, щоб скласти білизну Чарлі, поки Меґґі була нагорі на кухні, завантажувала посудомийну машину, молола каву, розставляла чашки та блюдця на таці. Як довго Чарлі залишався за столом сам? П’ять хвилин, десять?

Досить довго.

Якусь мить він стояв біля вхідних дверей Чарлі з відчуттям, наче земля втікає з-під його ніг. Він мав би негайно піти, але більше йому не було куди йти. Його переслідувала поліція, його життя руйнувалося. Він мав дізнатися правду.

Він скористався своїм ключем й увійшов до вітальні.

-Чарлі?

—Я тут, - відгукнувся тесть.

Джек пройшов на кухню. Одягнений у піжаму, Чарлі сидів зі склянкою віскі на барному стільці біля робочої зони, розташованої в центрі кімнати. Повітря було просякнуте запахом антисептика й кислим запахом невиліковно хворої на рак людини.

Чарлі підняв склянку.

—Хочеш скласти мені компанію?

-Ні, я в нормі.

Джек стояв з іншому боку кухонного острова й дивився на тестя. Цей чоловік, який помирав, ніяк не узгоджувався з картинами, що зараз проносилися в голові Джека.

-Усе гаразд? - запитав Чарлі.

-Так.

- Щось не схоже. Сядь, нехай ноги відпочинуть. - Чарлі кивнув на порожній барний стілець.

Побачивши подряпини на обличчі Чарлі та синець над його лівим оком, Джек насупив брови.

- Що з тобою трапилося?

Чарлі зневажливо знизав плечима.

- Послизнувся в душі.

-Не допомогли навіть ті поручні, що ми встановили?

-Я не встиг за них ухопитися.

-Мабуть, я все ж вип’ю.

Джек опустився на табурет.

Чарлі підхопився на ноги й пошкутильгав до шафки, де зберігалася випивка, а потім — до іншої шафки біля плити, щоб дістати склянку. Коли Чарлі відчинив дверцята шафи, Джек напружився. Там, на верхній полиці, тесть зберігав свій револьвер Smith & Wesson 45-го калібру. Але Чарлі дістав лише склянку.

-Льоду?

Джек видихнув.

-І так добре.

Чарлі налив віскі й поставив перед ним склянку.

-То що сталося?

—Ти бачив Меґґі? Її досі немає вдома.

-Ти пробував їй зателефонувати?

— Вона не відповідає.

Чарлі, шкутильгаючи, повернувся до стійки й наповнив свою склянку.

-Ти кульгаєш, - зауважив Джек.

- Я ж казав тобі. Послизнувся в душі.

-Угу.

Чарлі повернувся, щоб подивитися на Джека.

—Чого ти так на мене витріщився?

- Пам’ятаєш ту студентку з Університету Співдружності, яка загинула минулого тижня? Терин Мур?

-Так, про неї було в усіх новинах. Кажуть, покінчила життя самогубством.

— Поліція змінила свою думку. Вони припускають убивство.

—Справді? — Чарлі зробив ще один ковток віскі. — На підставі чого?

—На підставі повідомлення, яке було надіслано з мого мобільного.

— Повторні

—Поліція вважає, що я вбив Терин Мур. Вони мають текстове повідомлення, надіслане з мого телефона. Про те, що я зустрінуся з нею в її квартирі тієї ночі. Найсмішніше, що я не відправляв того повідомлення. Я не ходив до неї додому. І я точно не вбивав її.

Чарлі подивився на Джека незворушним поглядом.

-То й добре.

-Але ти вбив. Чи не так, Чарлі?

- Із чого ти в біса робиш цей висновок?

-Тієї п’ятниці ти приходив до нас на вечерю. Коли я спустився вниз, щоб випрати твою білизну, я залишив свій телефон на підвіконні в їдальні. Терин, мабуть, написала мені, поки ти сидів там, поруч із моїм телефоном. Ти побачив повідомлення. Ти знаєш, що мій пароль - дата народження Меґґі. Це ти відповів їй.