Тесс Герритсен – Обери мене (страница 48)

- Ви питаєте мене? Серйозно?

- Це рутинне запитання. Ми ставимо його всім, хто її знав.

-Я був удома всю ніч, - каже він. - Із дружиною.

* * *

Френкі та Мак сидять у її машині на парковці. Сніг б’є по лобовому склу. Вони дивляться, як повз них проходить довгонога дівчина в мініспідниці, обхопивши себе руками від холоду.

— Що в біса відбувається зараз із дівчатами? - дивується Мак. — Поглянь на її вбрання. Вона там усе собі обморозить.

Френкі думає про своїх близнючок і їхній часом безрозсудний вибір гардеробу. Прозорі блузки, мінісукні в морозні ночі, спідниці з розрізами до стегон. Як батьки можуть захистити їх, коли діти біологічно запрограмовані на ризик? Вона не знає. «Повертайтеся живими й неушкодженими», -молиться кожна мати, і така сама молитва лунає у її власній голові пізно вночі, коли її близнючки їдуть у місто розважитися. «Повертайтеся живими й неушкодженими».

Молитва, яка не допомогла матері Терин Мур.

-То що ти думаєш про професора? - запитує Мак.

- Він щось приховує.

-Це факт.

-Можливо, вбивство. А може, просто інтрижку.

-Вона була повнолітньою. Навіть якщо він і трахав її, це не є злочином.

-Але це мотив. Роман зі студенткою зруйнував би його кар'єру, не кажучи вже про шлюб. - Вона дивиться на Мака. -Ти бачив фото його дружини на столі? Вона вродлива жінка, але гаряча молода студентка - то спокуса.

-Гаразд, у нього був мотив. Але це зовсім не доводить, що він її вбив.

Френкі заводить машину.

-Ми тільки починаємо.

 

 

 

РОЗДІЛ 38

ДЖЕК

 

«Чи є щось, чого ви не розповіли нам про ваші стосунки з Терин?»

Поки він лежав у ліжку, слова Луміс, як на стрічці Мебіуса, безперервно прокручувалися в мозку Джека Доріана. Поліція допитувала його єдиний раз - коли йому було дванадцять років і він поцупив дешевий браслет у торговому центрі на подарунок до Дня матері. Після суворого попередження поліціянт відпустив його. Та зустріч його добряче налякала, й він більше ніколи не крав у крамницях.

Тепер він був на тридцять років старший, але поліції боявся так само.

Завдяки Коді Етвуду вони знали, що Терин була в нього закохана. Вони знали про конференцію в Амхерсті. Його налякали не запитання, які вони ставили, а проклята порожнеча виразу їхніх обличь. Такий самий погляд він помітив у Чарлі - невблаганне обличчя гравця в покер, яке змусило б здригнутися будь-якого підозрюваного. Погляд мертвих очей, який, здавалося, проникав просто в душу. Очі детективки Луміс теж страхали й проймали до самої глибини.

«Чи є щось, чого ви не розповіли нам про ваші стосунки з Терин?»

Луміс сказала, що вони «вивчають усі версії», зокрема вбивство. Тому вони були в нього в офісі. Вони прийшли, щоб залякати його та змусити зізнатися у злочині, якого він не скоїв.

Чи скоїв?

Це жахливе припущення вразило його, наче грім. Що, як він це зробив? Тієї ночі, коли померла Терин, він пив вино, а потім, щоб заснути, вжив ативан. Джек уникав змішувати ці два препарати ще з Різдва, коли, поєднавши алкоголь і снодійне, сів опівночі за кермо, а на ранок геть нічого не пам’ятав. Але тієї ночі, після того як Терин написала йому про свою вагітність, його відчайдушно хилило на сон. Чи не вирушив він знов у нічну подорож, від якої не залишилось жодних спогадів? Чи був він, десь глибоко в рептильній частині свого мозку, здатний на вбивство?

Щойно Меґґі спустилася вниз, щоб приготувати каву, Джек схопив з тумбочки свій айпад. Він швидко пробіг очима по місцевих сайтах у пошуках будь-яких новин про розслідування.

Заголовки досі висвітлювали смерть Терин як імовірне самогубство, підкріплюючи історію статтями про щораз більшу кількість молодих людей, які вкоротили собі віку, і про те, що через надмірний стрес кожен п'ятий студент університету думав проте, щоб покінчити із життям. В одному з матеріалів перераховували можливі причини: академічний тиск, проблеми з фізичним і психічним здоров'ям, невдалі стосунки, самотність.

Вони забули вказати ще одну причину: вагітність від професора, який тебе покинув.

Чоловік із полегшенням прочитав, що телефон Терин не знайшли. Утім, це було лише питанням часу: поліція надішле запит мобільному оператору й отримає доступ до її і до його текстових повідомлень.

Він глянув на нічний столик, де все ще стояла пляшечка з ативаном. Скільки він вжив тієї ночі? Він не міг згадати.

Він загуглив «Ативан» і перейшов на сайт з порадами щодо прийому ліків.

«Ативан (лоразепам) — це анксіолітичний засіб (препарат бензодіазепінового ряду, транквілізатор), що застосовується для зняття тривоги, збудження і дратівливості, усунення порушень сну, а також як заспокійливе для хворих на манію, шизофренією, обсесивно-компульсивний розлад...

Побічні реакції. Ативан може спричинити такі реакції: незграбність, запаморочення, сонливість, нестійкість, збудження, дезорієнтацію, депресію, парасомнію, амнезію...»

Парасомнія. Лунатизм. Нічні мандрівки без усвідомлення власних дій, що не залишають спогадів.

У ніч смерті Терин він сидів на самоті в темній вітальні, потягуючи «Піно Гріджіо», щоб заспокоїти нерви. Коли він нарешті підвівся і рушив сходами до спальні, пляшка вже була порожня. Попри це йому ніяк не вдавалося заснути, і він узяв ативан, щоб вирубитися. Наступного ранку він прокинувся на самоті, з важким похміллям. Меґґі вже пішла на роботу.

Він прокрутив сторінку вниз і натиснув на інше посилання про ативан. Це був сайт, на якому розповідалося про реальні злочини, і те, що він там прочитав, пронизало його серце крижаним холодом.

«...підсудний не пам’ятав, що відбувалося за кілька годин до вбивства. Він згадав, що вжив десять міліграмів ативану, не зміг заснути і проковтнув іще одну пігулку. “Наступне, що я пам’ятаю, — свідчив він, — це те, що я прокинувся з наручниками на зап’ястях’’. Він завдав дружині більше двадцяти ножових поранень».

* * *

Коли чоловік спустився вниз, Меґґі сиділа за кухонним столом і дивилася телевізор. Вона підвела очі й насупилася.

-Ти маєш виснажений вигляд.

-У мене була погана ніч - не міг заснути.

Він налив чашку кави й судомно зробив маленький ковток. -Що дивишся?

-Новини. Про твою студентку, Терин Мур. Про ту, що приходила до мене на медогляд.

Занепокоєний, Джек відпив ще кави.

-Що кажуть? - запитав він якнайспокійнішим голосом.

- Вони досі не знають, чому дівчина наклала на себе руки. Сказали, що її прийняли в магістратуру, на яку вона з нетерпінням чекала. Ти, напевно, допомагав їй із поданням документів. Я хочу сказати, ти був її консультантом, так?

-Так.

-Тож ти мав би знати її досить добре.

У нього стиснулося серце.

- Що ти маєш на увазі?

—Ти помічав якісь дзвіночки? Вона, мабуть, щось розповідала про своє особисте життя. Говорили, що вона

нещодавно розлучилася з хлопцем. Ти не помічав, щоб вона була надто засмучена?

- Вона наче згадувала про той розрив. Але мені здавалося, що вона продовжує жити далі. Вступала до магістратури й усе таке.

- Вона була абсолютно здорова. Розумна, гарна, все життя попереду. Не можу зрозуміти, - промовила Меґґі.

Він недбало підійшов до кавника, щоб наповнити свою чашку.

- Що говорить поліція?

-Репортер сказав, що вони не виключають насильницької смерті.

- Насильницької смерті? Так і сказав?

Меґґі почала перемикати канали й зупинилася на NECN, де саме виходив сюжет. Він відчув легкий шок, побачивши фотографію радісної, усміхненої Терин: її очі випромінювали зухвалість, волосся було осяяне сонцем. Потім у кадрі з'явилася детективна Френсіс Луміс. Репортер запитав її: