Тесс Герритсен – Обери мене (страница 47)

-Ви не думали, що цю деталь варто було розповісти?

- Ви щойно мені нагадали.

-Розкажіть нам про цей розрив.

Він знизує плечима.

-Тиждень вона не з’являлася на заняттях. Потім прийшла до мене в офіс і сказала, що хоче вступити до магістратури. Думаю, вона хотіла довести собі та йому, що вона чогось варта.

-Вам не здалося тоді, що вона схильна до суїциду?

-Ні, просто... рішуча.

- Вона не говорила про інших хлопців? Про когось нового, з ким вона зустрічалася?

Доріан знову повертається до вікна.

—Я не пригадую нічого такого.

-Ви впевнені?

—Я був її науковим керівником, а не психотерапевтом. Можливо, її мати відповість на це запитання.

— Вона не відповість. Батьки часто дізнаються про це останніми.

Мак запитує:

— Ви знаєте когось, хто міг ударити Терин?

Погляд Доріана повертається до Мака, і Френкі одразу помічає спалах тривоги в його очах.

-Ударити? Я думав, це було самогубство.

— Ми вивчаємо всі версії. Саме тому ми тут. Хочемо переконатися, що нічого не пропускаємо.

Доріан ковтає.

- Звісно. Хотів би я вам допомогти, але це все, що я знаю.

Коли щось згадаю, я вам зателефоную.

-Тоді на цьому й закінчимо.

Мак згортає блокнот і посміхається. І посмішка його геть недоброзичлива; на думку одразу спадають акулячі щелепи, що ось-ось стиснуться.

Такий самий вигляд і у Френкі.

Доріан уже підводиться на ноги, коли вона запитує його:

-Ви знайомі зі студентом, на ім’я Коді Етвуд?

Доріан повільно опускається на стілець.

-Так. Він відвідує мій семінар.

-Який семінар?

—«Закохані, яким не судилося бути разом». Про трагічні історії кохання в міфології та класичній літературі.

—Терин Мур теж ходила на той семінар?

—Ходила. А чому ви питаєте про Коді?

—Тому що він багато розповідав про Терин. І про вас, професоре.

Доріан нічого не каже.

Це й не треба; його блідість говорить Френкі те, що їй треба знати.

- Коді казав, що Терин була до нестями у вас закохана.

-Можливо, - визнає він.

-Ви знали про це?

-Хмм, можливо, вона фліртувала зі мною. Таке трапляється, тут немає нічого незвичайного.

-А втому, що ви разом зі студенткою поїхали за місто, ви теж не бачите нічого незвичайного?

Він заклякає.

-Ви говорите про Амхерст? Про щорічну конференцію з порівняльного літературознавства?

-Де ви зупинялися в одному готелі.

-Це був офіційний конференц-готель. Більшість учасників там зупинялася.

Його увага переключилася з Мака і тепер повністю прикута до Френкі. Лише тепер до нього доходить, хто насправді є головним.

«Так, професоре, я була тут увесь цей час, дивилася. Спостерігала. Але ви не звернули уваги на жінку середніх років у синьому брючному костюмі чотирнадцятого розміру».

-Коді Етвуд був настільки стурбований стосунками між вами й Терин, що зателефонував зі скаргою до університетського офісу Розділу IX, - каже Френкі.

-З мене зняли всі звинувачення.

-Так, ми розмовляли з докторкою Сакко. Вона сказала, що ви все заперечуєте.

—Так і є. На цьому все мало закінчитися.

—Проте ми мусимо запитати. Чи є щось, чого ви не розповіли нам про ваші стосунки з Терин?

Чотири секунди тиші. Він випрямляється і дивиться Френкі в очі.

— Мені більше нема чого вам розповісти.

Вона підводиться, щоб піти, але в дверях зупиняється.

— Мало не забула запитати. Терин коли-небудь згадувала, що загубила свій мобільний?

- Мобільний? Ні. А що?

— Ми обшукали її квартиру, але не знайшли його. Здається, він зник.

Він хитає головою.

- Мені дуже шкода. Я гадки не маю, де він може бути.

-І останнє запитання.

Вона помічає в його очах раптове роздратування. Він так прагне випровадити їх зі свого кабінету, що йому ледь вдається зобразити на обличчі натягнуту посмішку.

-Звісно.

-Де ви були в п’ятницю вночі?

-У п'ятницю? Ви хочете сказати...

-Тієї ночі, коли померла Терин.