Тесс Герритсен – Обери мене (страница 45)
Якусь мить чоловік не міг поворухнутися, не міг навіть дихати. Його ноги раптом підкосилися, він опустився на стілець. Він ще не оговтався, коли Меґґі ввійшла до їдальні, несучи креманки з морозивом. Вона сіла навпроти, але Джек не наважувався поглянути їй у вічі. Натомість втупився у вітальню, намагаючись зосередитися на багатті, що потріскувало в каміні. Раптом йому захотілося стрибнути в це полум’я, дати йому поглинути себе. Він на це заслуговував.
-Ти не хочеш морозива? - запитала Меґґі.
—Я зараз повернуся. - Він схопив свій телефон і підвівся на ноги.
-З тобою все гаразд?
- Просто трохи болить живіт.
Він побіг нагору до ванної кімнати й раптом відчув таке запаморочення, що йому довелося притулитися до раковини. Він знову подивився на повідомлення:
Я вагітна.
Він видалив його.
Не може бути, що вона вагітна! Це має бути брехня, ще один спосіб катування. У нестямі він згадав ті два рази, коли вони займалися сексом. Жодного разу він не вдягав презерватив. Бісів ідіот! Він понадіявся, що Терин вживала протизаплідні таблетки, але якщо ні? Він порахував тижні й зрозумів, що минуло достатньо часу, щоб домашній тест на вагітність показав позитивний результат.
Боже, це було можливо! Цілком можливо.
Він упав на коліна, схилив голову над унітазом і виблював. Потім змив блювотиння, але так і залишився сидіти, чекаючи, поки пройде нудота. А от цей кошмар не пройде. Він живе в ньому, він у пастці. Джек Доріан мріяв про боягузливий вихід, про вчасний серцевий напад, який забрав би його раніше, ніж Меґґі дізнається правду.
«Я маю знайти вихід, - думав він. - Має бути вихід».
РОЗДІЛ 35
ТЕРИН
З обкладинки підручника на неї дивилося обличчя Медеї. Очі горять люттю, волосся увінчане полум’ям. Це було обличчя жінки, яку зрадив коханий чоловік, жінки, яка вимагала розплати за цю зраду. На відміну від жалюгідної цариці Дідони, Медея не зійшла на власне поховальне вогнище й не встромила собі в груди меч. Вона не дозволила розчавити й перемогти себе, коли її чоловік Ясон покинув її заради іншої жінки. Ні, Медея прийняла свій гнів. Вона насолоджувалася ним.
Вона діяла, керуючись гнівом.
Терин поклала підручник на кухонну стільницю. Хай лютий образ Медеї нагадує їй про необхідність залишатися сильною й боротися за те, що має належати їй. Сьогодні ввечері їй знадобиться ця сила. Утім, вона відчувала, що її рішучість похитнулася. На мить їй здалося, що кухня нахилилася, і дівчина обперлася на стільницю, щоб відновити рівновагу. Вона випила келих «Зінфанделя»38, і тепер її шлунок почувався неспокійно. Звісно, саме тому в неї паморочилося в голові: алкоголь потрапив у порожній шлунок. Терин знала, що взагалі не має пити, але сьогодні їй потрібно було заспокоїти нерви.
Дівчина відкрила морозильну камеру, дістала паковання макаронів із сиром і поклала його до мікрохвильовий. Поки їжа розігрівалася, вона розмірковувала, що скаже Джеку, коли той приїде. Вона нагадає йому про всі причини, через які вони мають належати одне одному, про всі причини, через які він назавжди пошкодує, якщо не обере її. У неї всередині росла йот дитина. Хай вона була ще надто маленькою, щоб можна було відчувати її рухи, та коли Терин притискала руку до живота, їй здавалося, що крихітна ручка також притискається до її долоні й тягнеться до неї. До своєї матері. Дівчина подумала про Меґґі Доріан. Тридцять вісім років, теж вагітна. У такому віці вагітність може піти не за планом. Наскільки простіше було б для всіх причетних, якби це сталося! Наприклад, дитина могла б померти. Могла б померти Меґґі. З іншими жінками таке ж траплялося, то чому це не могло статися з його дружиною? Терин не відчувала до неї ненависті, але ця жінка - єдина перепона, що стояла між Терин і її щастям. Єдина причина, що відштовхувала від неї Джека.
Сьогодні він мав зробити вибір. І Терин Мур була впевнена, що він обере її.
Дзенькнув таймер мікрохвильовий, але її все ще нудило від вина, і від однієї думки про їжу їй стало зле. Вона залишила макарони із сиром у мікрохвильовці й попрямувала до вітальні. Потім назад до кухні. Очікування було нестерпним. Здавалося, все своє життя вона на щось чекала. На кохання. На успіх. На те, що хтось, будь-хто, оцінить її. Замість того, щоб міряти кроками квартиру, хвилюватися, вона мала б працювати над своїм новим есе, яке треба здати за тиждень:
«У пеклі немає люті: насильство і зневажена жінка». Дівчина зупинилася біля свого столу й подивилася на роздрукований рукопис із власними правками на берегах. О, вона могла б написати томи про зневажених жінок! Про чоловіків та їхню недбалу жорстокість, про жінок, які їх кохали і яких зраджували чоловіки. Про жінок, які вирішили дати відсіч.
Про таких, як вона сама.
Раптом у кімнаті стало душно. Вона перетнула вггальню і відчинила балконні двері. Щойно вона ступила на балкон, щоб глянути, що коїться внизу, вологий вітер ударив їй в обличчя. О цій годині, у цю негоду, на вулиці не проїжджало жодної автівки, не видно було жодної душі. За балконним навісом падали смуги дощу, змішаного з мокрим снігом, але Терин не хотіла повертатися до кімнати. Чекала. Останнім часом вона погано почувалася в задушливих приміщеннях, і тільки зараз, стоячи на холоді, нарешті відчула, що може дихати.
Дивлячись на невблаганний бетон далеко внизу, вона раптом подумала: що, якби перелізти через ці перила й пірнути вниз? Пірнути в темряву, щоб вітер бив їй в обличчя, хапав за волосся. Кілька секунд жаху - і кінець усьому. Але якщо вона помре, то не так, щоб стати другою царицею Ді-доною, покірно віддавшись скорботі. Ні, вона зробить усе, щоб її смерть мала значення. Це буде не капітуляція, а початок повільного й невблаганного закручування гайок, які врешті-решт розчавлять Джека Доріана. Вона помре переможницею, знаючи, що покінчивши з власним життям, вона назавжди зруйнує його.
О, так. Вона подбає про це.
ПІСЛЯ
РОЗДІЛ 36
ДЖЕК
Електронний лист із підписом президента Університету Співдружності розіслали о 6:10 ранку понеділка. Лист загубився серед безлічі кореспонденції, яка щодня надходила до поштової скриньки Джека, і він, можливо, пропустив би його повз увагу, якби не ім’я, вказане в темі.
«Терин Мур».
Із жахом він відкрив лист, готуючись до найгіршого. Звинувачення, вимога піти у відставку чи ще гіршого. Натомість це була розсилка всій університетській спільноті. Жодної згадки про обставини смерті, жодних припущень про причини.
Він зайшов на сайт найбільшої міської газети Boston Globe і ввів ім’я в пошуковий рядок. З’явилася коротка стаття.
Бостонська поліція розслідує смерть студентки Університету Співдружності, яка була знайдена мертвою в Бостоні рано-вранці в суботу. Тіло 22-річної Терин Е. Мур з Гобарта, штат Мен, лежало на тротуарі біля її житлового будинку за адресою Ешфорд-стріт, 325. Поліція вважає, що вона померла після падіння з балкона одного з верхніх поверхів.
Квартира Терин розташовувалася на шостому поверсі.
Джек Доріан намагався не думати про те, якої шкоди може завдати тілу падіння з такої висоти на бетон. Тіло, колись таке тепле й живе, що звивалося під ним, тепер перетворилося на холодний труп.
Дякувати богу, Меґґі вже пішла на роботу, тож можна було сидіти й обдумувати цю інформацію на самоті. Він прокинувся годину тому з головою, усе ще затуманеною ативаном, із жахом очікуючи на прийдешній день. Чорною хмарою на нього стрімко насувалися наслідки його вчинків, і ще кілька хвилин тому він був упевнений, що саме цього дня звичне йому жипя закінчиться.
Але ця новина все змінювала.
Він перейшов на інші новинні сайти, але не знайшов жодної згадки про смерть Терин. Натомість у фейсбуці він побачив фотографію сяючої, усміхненої Терин, і підпис: «Моє серце розбите». Світлину запостив Коді Етвуд. Джек дивився на фото, охоплений водночас їдким почуттям провини і збоченим почуттям полегшення. І смутком. Як він міг не сумувати через втрату молодого, яскравого життя? Проте Джек не заперечував, що в глибині душі сподівався на якесь диво, і от воно сталося.
Ніхто не міг довести, що стрибок з балкона не був її одноосібним рішенням. Попри всю жахливість учинку дівчини, Джек за нього не відповідав, навіть якщо їхній роман і підштовхнув її до самогубства. Через інтрижку, про яку ніхто ніколи не мав би дізнатися.
Заціпенілий, він їхав до університету. Йому не хотілося сьогодні зустрічатися зі своїми студентами, але був останній тиждень семестру, і він не мав жодної поважної причини скасовувати заняття. Електронний лист розійшовся по всьому університету, тож група Джека вже знає про смерть Терин. Він мав приділити цьому увагу й дати їм можливість висловити свою скорботу. Хоча Терин і не користувалася тут особливою популярністю, вона була їхньою одногрупницею, і проігнорувати її смерть було б з його боку бездушністю.