Тесс Герритсен – Обери мене (страница 40)

-Але цим чоловіком будеш не ти.

- Це неможливо.

-Хіба я не... - Вона придушила ридання. — Хіба я не зробила тебе щасливим?

-Зараз ідеться не про щастя, а про те, як необхідно вчинити. Те, що я зробив, було неправильним.

- Я теж цього хотіла!

-Але я одружений. І я твій викладач, що подвоює мою провину. Мені потрібно покінчити із цим, поки все не ускладнилося ще більше.

-Ускладнилося для тебе, ти маєш на увазі.

-Для нас обох.

-Тобі начхати на мене. Ти використав мене, Джеку. Ти такий самий, як ті так звані герої, про яких ти розповідаєш на семінарі. Ясон, Абеляр і той довбаний Еней.

- Будь ласка, Терин. Не треба, щоб наші стосунки закінчились отак.

-Як?

-Ти обурена. Будьмо розсудливими.

- Що ж, я можу бути розсудливою.

Терин підвелася на ноги, але він не встав.

Джек Доріан сидів на крижаній лавці й дивився на неї.

Вона побачила в його очах страх і в ту мить зрозуміла, хто насправді контролює ситуацію.

У чиїх руках вся влада.

І коли вона заговорила, в її голосі чувся крижаний спокій.

-Ти незабаром дізнаєшся, якою я можу бути розсудливою.

Коли вона пішла, він не гукнув її, не пішов слідом.

Терин відчувала його погляд на своїй спині, коли переходила дорогу, повертаючись до кампуса.

Вона не хотіла, щоб він отримав задоволення, побачивши, як вона кидає на нього останній погляд. Вона взагалі твердо вирішила більше ніколи не озиратися, а йти лише вперед.

Увійшовши до університетської бібліотеки, Терин уже вирішила, що робитиме.

Вона не повторюватиме трагічну долю цариці Дідони, яка кинулася на меч, або Елоїзи, яка марніла й гнила в монастирі. Терин сіла за один з бібліотечних комп'ютерів і відкрила сайт, на який заходила лише кілька тижнів тому: «Лікарня Маунт-Оберн, Кембридж».

Терин дістала свій мобільний і набрала номер.

 

РОЗДІЛ 30

ТЕРИН

 

Зал очікування клініки був заповнений літніми людьми. Ліворуч від неї сидів сивоволосий чоловік із сильним кашлем, праворуч - жінка з руками, настільки понівеченими артритом, що вона ледве змогла застебнути блискавку на сумочці. Терин була наймолодшою в кімнаті, і коли вона старанно заповнювала форму про стан здоров’я, відповідаючи «ні» на кожне запитання, то помічала на собі погляди інших пацієнтів, які, без сумніву, дивувалися, навіщо явно здорова особа прийшла до лікарні.

Вона підписала заповнену анкету, віддала її в реєстратуру й сіла чекати.

Першим зайшов старий із кашлем, потім чоловік із палицею, потім жінка з кістлявими руками.

На той час, як медсестра нарешті вийшла й покликала її на ім’я, у залі очікування більше нікого не залишилося - вона була останньою пацієнткою. Медсестра провела її коротким коридором до оглядового кабінету й вручила їй паперовий халат.

-Знімайте все, за винятком нижньої білизни, - сказала вона.

Терин не хотілося зустрічатися із суперницею напівоголеною, але вона роздяглася, як ій наказали, і знову сіла чекати. На стіні вона побачила диплом медичного факультету Бостонського університету в рамці, а під ним — сертифікат Американської ради лікарів-терапевтів.

Доказ того, що Маргарет Доріан була жінкою, з якою треба рахуватися.

Але її чоловік жадав саме Терин.

У двері постукали, і увійшла докторка Доріан, тримаючи в руках планшет із анкетою пацієнтки Терин. Попри те, що була майже п’ята година дня і вона, напевно, приймала пацієнтів увесь день, жінка видавалася розслабленою і неквапливою, волосся акуратно зібране у хвіст, на шиї недбало висить стетоскоп.

Пацієнтку вона зустріла з усмішкою.

- Вітаю, Терин. Я - докторка Доріан. Ви прийшли на медогляд?

-Так, мем.

Докторка Доріан повернулася до раковини й помила руки.

- Це для роботи?

-Для університету. Сподіваюся цієї осені вступити до магістратури. Спеціальність - література.

- Рада за вас. - Лікарка витерла руки й глянула на планшет з анкетою. - 3 огляду на дані анкети, я бачу, ви цілком здорові. Турбують якісь проблеми зі здоров’ям? Скарги є?

Терин знизала плечима.

-Хіба що незначний стрес. Знаєте, випускний рік.

Жінка всміхнулася.

-Знаходьте час, щоб насолоджуватися життям. Повірте, коли ви подорослішаєте, будете згадувати цей рік із ностальгією.

Докторка Доріан нахилилася ближче, зазирнула в очі, подивилася вуха, помацала шию пацієнтки. Тим часом Терин пильно її розглядала. Вона помітила сріблясті смужки в її рудому волоссі й зморшки від сміху в куточках очей. У свої майже сорок років жінка все ще залишалася вродливою. Коли їй було двадцять, вона, напевно, мала приголомшливий вигляд. Якщо вона й справді була вагітна, як стверджував Джек, то це ще не було помітно. Чи він збрехав? Вигадав відмовку, щоб розірвати стосунки?

Докторка Доріан приклала стетоскоп до грудей Терин.

-Зробіть глибокий вдих.

Терин вдихнула запах мила та дезінфікуючого засобу, якими користувалася жінка. Звісно, це не той аромат, який надихає на пристрасть.

Отже, щовечора Джек повертався додому, щоб відчути запах стерильності й оглядових кабінетів. До жінки, яка проводила свій день, натискаючи на стару плоть і заглядаючи в отвори на людському тілі. Чому він обрав це, а не те, що могла запропонувати йому Терин?

Дівчина лягла на стіл, щоб лікарка могла оглянути її живіт. Відчуваючи, як її теплі руки притискаються до живота, Терин подумала про дитину, яка зараз росте в животі Маргарет Доріан. Дитина Джека. І Джек, і його дружина були немолодими, і для Терин було дивно, що вони досі не мали дітей. Тому що не могли чи тому що вирішили не мати? Через цю дитину Джек покинув її, і хоча зараз це був лише клубок клітин, мабуть, не більший за її великий палець, вона ненавиділа його. Поки докторка Доріан обмацувала її печінку й селезінку, Терин дивилася на живіт жінки, бажаючи, щоб дитина всередині неї зморщилася й померла. Якби не ця вагітність, Джек досі був би з нею.

-Усе ніби нормально, — сказала Маргарет Доріан, випроставшись. - Ви абсолютно здорова двадцятидвохрічна дівчина. Тепер від вас залежить, чи залишитеся ви такою. Ви курите, вживаєте наркотики? Алкоголь?

- Випиваю час від часу.

- Незахищений секс?

«Якби ж то ти знала!»

-Я намагаюся бути обережною, - відповіла Терин. - Але знаєте, як це іноді трапляється, коли захопишся.

-Можу дати тест на вагітність. Якщо ви вважаєте, що він вам потрібен.

Про вагітність Терин якось навіть не думала.

-Ні, - нарешті сказала вона. - Мені він не потрібен.

-Гаразд, просто будьте обережні, - сказала докторка Доріан і легенько стиснула плече Терин. Вона ще не була матір’ю, але материнські жести вже здавалися їй природними. -То я маю заповнити якісь форми для університету?

-Я надішлю вам їх поштою.