Тесс Герритсен – Обери мене (страница 37)
- Коді. Мене звати Коді Етвуд.
РОЗДІЛ 27
ФРЕНКІ
Хоча Коді Етвуду перед цією розмовою вдалося опанувати себе, помітно, що він плакав. Його очі припухли, щоки яскраво-рожеві, як у дитини, яку щойно вдарили по обличчю, а в кошику для сміття поруч лежить купа паперових серветок. Зсутулившись, цей незграба сидить на своєму дивані серед пухких подушок і мовчить, поки Мак переглядає повідомлення на його айфоні. Телефон він передав добровільно, ордеру не вимагав. Це змушує Френкі думати, що хлопець або невинний, або зовсім нічого не розуміє. Або, можливо, він просто занадто розгублений, щоб мислити тверезо. Звісно, він не дурний: йому стало розуму довчитися до останнього курсу в Університеті Співдружності. Френкі звертає увагу на підручники з літератури й математичного аналізу на його столі.
Його квартира більша і значно гарніша за квартиру Терин Мур. Новий холодильник із неіржавної сталі, свіжопофарбовані стіни, а на книжковій полиці лежить фотоапарат Canon з телеоб’єктивом розміром із ракету. Для сім’ї Коді Етвуда гроші, мабуть, не проблема. Попри очевидні атрибути привілеїв, сам хлопець буквально випромінює залежність від інших.
Коді обіймає себе, немов намагається зменшитись, але коли ти такий великий, усі спроби приховати свої розміри марні.
—Ви з Терин таки багато листувалися, - каже Мак.
Коді киває. Витирає рукою ніс.
- Ви були досить близькі, так?
-Так, - ледь чутно відповідає Коді.
-Як хлопець і дівчина?
Коді опускає голову.
-Ні.
-А які у вас були стосунки?
-Ми разом тусувалися.
-Що це означає?
-Ми навчалися разом. Відвідували ті самі заняття. Іноді я дещо для неї робив.
-Дещо?
-Наприклад, писав для неї конспекти, коли вона не могла прийти на лекції. Позичав гроші, коли їй бракувало. У неї був досить обмежений бюджет, і я хотів допомогти.
-До біса люб’язно з вашого боку. Небагато хлопців позичають гроші дівчині, з якою не мають стосунків. Ви очікували чогось у відповідь?
Коді підводить голову, і Френкі нарешті бачить його очі, які до того були напівприховані бейсболкою.
-НіІ Я б ніколи...
- Ви хотіли отримати щось натомість?
- Я просто хотів... хотів їй...
-Сподобатися?
Щоки Коді спалахують ще яскравішим рожевим рум’янцем.
—Ви говорите так, ніби я якийсь невдаха.
Насправді Мак саме це й робить, і Френкі стає шкода хлопця. Шкода, бо йому доводиться жити у світі, де домінують
Ліами Рейлі - «золоті хлопчики», які ніколи не знають відмови.
Перш ніж Мак встигає поставити своє наступне запитання, вона обережно втручається в розмову.
—Насправді ви піклувалися про Терин. Чи не так, Коді? -м’яко каже вона.
Ті доброта обеззброює його. Він витирає очі й відвертається.
—Так, - шепоче він.
—їй пощастило мати такого доброго друга.
—Я намагався ним бути. Я не міг бачити, як їй роблять боляче. І я шкодую, що піддався її вмовлянням і погодився шпигувати за ними.
-Шпигувати за ким?
—За Ліамом і його новою дівчиною. Я стежив за ними з камерою, а коли побачив їх разом у ресторані, повідомив Терин. Ось тоді вона й розлютилася. - Він витирає мокрого носа. -Вона могла б прийти до мене. Я б зробив для неї що завгодно.
-Так, я впевнена, ви б зробили.
-Але вона ніби не бачила мене. А я був поряд, готовий допомогти. Я б ніколи не скористався нею так, як він. Гадаю, саме це й розбило їй серце. Ось чому вона таке зробила. - Коді з огидою хитає головою. - Я не знаю, чому його не звільнили.
Френкі розгублена. Вона дивиться на Мака, потім знову на Коді.
—Ми все ще говоримо про Ліама?
-Ні. Про професора Доріана.
-Викладача?
-Так. Ми обоє ходили на його курс з літератури. Я бачив, що між ними щось відбувається. Як вона дивилася на нього. Як він дивився на неї. Я поскаржився до університету, але йому нічого не зробили. Він досі викладає, а Терин... Терин... - Коді повільно видихає й нахиляє голову. - Ніхто ніколи, трясця, не слухає мене.
Мак уже набирає текст у пошуковику на своєму смартфоні.
- Цей професор, як його звати?
-Хм... Джек.
-1 він працює на кафедрі літератури?
-Так.
- Коді, — звертається до хлопця Френкі. - Ви казали, що поскаржилися на нього до університету.
-Я розмовляв з леді в офісі Розділу IX. Вона сказала... вона пообіцяла... що вона розбереться.
- Що саме ви їй розповіли?
-Сказав, що між ними щось відбувається. Я вважав, що він використовує Терин. Усі на семінарах бачили, що він приділяє їй особливу увагу. Мене нудило від однієї думки про це. Що в неї зв’язок із чоловіком такого віку.
- Якого віку?
Мак підводить погляд від свого смартфона.
- З його біографії виходить, що йому сорок один. Справді, немолодий.
-Думаєте, у них був роман? - запитує Френкі в Коді.
-Я в цьому впевнений. Про це і сказав жінці з Розділу IX.
-У вас є якісь докази?
Коді вагається.
- Ні, - зізнається він. - Але достатньо було почути її голос, коли вона говорила про нього. Як завдяки йому зміниться її життя. Як вона мріяла про спільне майбутнє. Із чоловіком, удвічі старшим за неї.
«Я, напевно, здаюся йому зовсім старою», - думає Френкі. Але у свої сорок один рік Джек Доріан усе ще в розквіті