Тесс Герритсен – Обери мене (страница 36)

- Вона знала, що ви зустрічаєтеся з іншою? - запитує Френкі.

- Спочатку ні. Я не розповідав їй про Ліббі, бо знав, що вона лютуватиме. Терин, напевно, сподівалася ще повернути мене, і саме тому вона з’явилася. - Нарешті він зустрічається поглядом із Френкі. - Вона увійшла й одразу зняла блузку. Роздягнулася догола. Розстебнула ремінь на моїх штанях. Я не хотів цього робити, але їй це було конче потрібно.

Його посил очевидний: «Жертва тут я». Без сумніву, він і справді вважає, що Терин перемогла його.

Він був занадто слабовольним, щоб протистояти її домаганням.

Слабкість буває різною, і зараз Френкі бачить одну з її форм на обличчі юнака.

-Коли ви дізналися, що Терин вагітна? - запитує Мак.

Ліам різко підводить голову.

-Що?

- Коли вона вам повідомила?

- Вона була вагітна?

-Тобто ви не знали про це?

— Ні! Я і гадки не мав! — Хлопець озирається то на Френкі, то та Мака. - Ви це серйозно?

-Повторіть, коли ви востаннє займалися сексом із Терин, - каже Френкі. -І пам’ятайте, що брехати копу недобре. Коли ми отримаємо звіт патологоанатома, ми знатимемо правду.

-Я не брешу!

-Ви нам уже збрехали, відповідаючи на запитання про те, коли востаннє займалися з нею сексом.

-Тому що правда справляла не дуже добре враження. Я був із Ліббі, і...

-А вагітна колишня дівчина могла стати для вас справжньою проблемою, чи не так? - питає Мак. - Гадаю, що ваша гаряча нова подружка була б не в захваті від цього. Насправді Ліббі, напевно, так розлютилася б, що викинула б вас зі свого життя.

-Я не знав, - бурмоче Ліам. — Присягаюся, не знав.

-До того ж який облом бути батьком у вашому віці! Вам лише двадцять два, я не помиляюся? Як можна вступати до юридичної школи, коли маєш утримувати дитину? Це б зруйнувало всі ваші чудові кар’єрні плани.

Ліам мовчить, приголомшений кошмарним сценарієм, який малює Мак.

-Ви запропонували гроші на аборт? Так, напевно, вчинили б інші юнаки, які прагнуть успішного майбутнього. Тому ви прийшли до неї додому в п’ятницю ввечері? Умовити її позбутися дитини?

-Я не приходив.

- Гадаю, вона відмовилась від аборту. Гадаю, вона хотіла залишити дитину.

-Я не знав ні про яку дитину!

- Вона збиралася зруйнувати твоє життя, Ліаме, не кажучи вже про твій новий роман. Прощавай, Ліббі. Прощавай,

Стенфордська юридична школо, - невблаганно продовжує Мак, перейшовши на «ти». - Терин стояла між тобою і твоїм майбутнім. Вона й не збиралася іти. Вона вчепилася б у тебе кігтями, бо ти був її золотим квитком у життя. Я розумію, синку. Я добре розумію, чому ти це зробив. Будь-який хлопець тебе зрозуміє.

Ліам схоплюється на ноги.

-Я не зробив нічого поганого, а ви намагаєтеся виставити мене винним! Я телефоную батькові.

- Чому б тобі просто не сісти й не розповісти нам правду?

-Я знаю свої права. І я не зобов’язаний говорити більше ні слова.

Ліам заходить у спальню і грюкає дверима.

-Ти справді сподівався, що він зізнається? - запитує Френкі.

Мак знизує плечима.

-У копа завжди є надія.

Крізь зачинені двері спальні вони чують, як Ліам розмовляє з батьком.

— Це нісенітниця, тату. Ні, я не сказав нічого, щоб мене можна було звинуватити. Тому я і телефоную тобі. Я хочу знати, чи варто мені викликати адвоката.

Мак дивиться на Френкі.

- Ну все. Тепер він нам нічого не скаже.

«Звісно, не скаже», - думає вона.

З багатим татом і найкращими адвокатами, яких тільки можна купити, гарненький хлопчик може просто втекти.

Але не втече, вона цьому зарадить.

Ліам виходить зі спальні з розчервонілим обличчям і щільно стиснутими губами.

-Я попрошу вас піти, - каже він.

- Не ускладнюй собі життя, синку, - говорить Мак. - Просто розкажи нам, що сталося.

-Я заарештований?

Мак зітхає.

-Ні.

-Тоді я не зобов’язаний вам нічого розповідати. Я чекаю на дзвінок від адвоката. Будь ласка, йдіть.

У них немає вибору. Вони обоє встають і прямують до дверей. Але тут Мак зупиняється й обертається.

-Якщо це твоя дитина, Ліаме, ти знаєш, що ми повернемося.

-Вона не моя! Вона... вона не може бути моєю.

-Тоді чия вона?

-Я не знаю! - Він видихає, ледь не схлипуючи. - Може... може, той товстун знає, чия. Він завжди крутився біля неї.

-Скажи нам, як його звуть.

-Я не знаю його імені. Він, мабуть, є на її сторінці у фейс-буці чи ще десь.

- Ми вже переглянули її сторінку у фейсбуці, — каже Френкі. - У неї там десятки друзів. Допоможи нам звузити коло пошуку.

Ліам проводить рукою по волоссю.

-Може... зачекайте. - Він дістає телефон і прокручує журнал дзвінків. - Після того, як я заблокував її, Терин зателефонувала мені із чужого телефона. Номер все ще має бути в журналі. Ось. - Він передає телефон Френкі. - Це номер, із якого вона мені телефонувала. Це може бути телефон того хлопця.

Френкі дістає свій мобільний і набирає номер з екрана телефону Ліама.

Після трьох гудків відповідає чоловічий голос:

-Алло?

-Це детективна Френсіс Луміс, поліція Бостона. Можу я запитати, з ким розмовляю?

-М-м...Що-що?

- Мені потрібно знати ваше ім’я, сер.

Настає довга пауза, потім чутно, як хтось важко зітхає.