Тесс Герритсен – Обери мене (страница 33)

Але під’їхавши до будинку, він побачив припаркований у гаражі «лексус» Меґґі, і його серце стиснулося. Чому вона повернулася додому так рано? Хтось повідомив їй електронною поштою, що він був на конференції з іншою жінкою? Чи хтось бачив, як Терин прослизнула в його номер перед північчю?

Коли він вийшов з машини, його телефон задзеленчав, сповіщаючи про отриману есемеску. Вона було від Терин.

Минулої ночі ми отримали насолоду, якої я ніколи не забуду. Я кохаю тебе.

Запанікувавши, він видалив повідомлення і вимкнув телефон, наче прагнув стерти з пам’яті останні двадцять чотири години. Кілька хвилин він сидів у гаражі, намагаючись опанувати себе, але серце не переставало калатати; йому здавалося, що воно вирветься з грудей, коли він увійде в будинок. Однак не можна було вічно сидіти в гаражі. Він вдихнув так, наче це був його останній ковток повітря перед стратою, виліз із автівки й попрямував на кухню.

Меґґі сиділа за столом і пила чай.

— Привіт. Рада, що ти не потрапив у завірюху, - промовила вона, усміхаючись. - Як минула конференція?

Він знизав плечима.

-Як завжди.

-Скільки студентів з тобою їздило?

-Що?

-Ти казав, що візьмеш із собою кількох студентів.

-А... їздило троє.

Коли це він навчився так легко брехати?

- Щасливчики. Мене ніколи професор не запрошував на жодну конференцію. Це чудова можливість виявити себе.

«Чудова можливість».

-Так.

Він уособлював «Алегорію Обману»³⁴. Чоловік, який зраджував своїй дружині. Який міг говорити брехню за командою. Викладач, який щойно переспав зі своєю студенткою.

-Сьогодні вночі обіцяють від десяти до дванадцяти дюймів снігу, — сказала вона. - То що скажеш, якщо ми замовимо піцу, розпалимо камін і пригорнемося?

«Пригорнутися» — її давнє кодове слово, що означає «зайнятися коханням». Трохи більше доби тому він пригортався до Терин.

-Звучить заманливо.

Поки Меґґі перевдягалася, він замовив піцу в «Андреа», розпалив вогонь і відкоркував пляшку «Мальбеку». Він наповнив два кришталеві келихи від старовинного ірландського бренду «Вотерфорд» і поставив їх на журнальний столик. Болісний спогад про те, як наповнювала келихи Терин. І про те, що сталося після цього.

Він пригасив світло, щоб приховати свій сором.

Меґґі спустилася вниз, одягнена в піжаму й халат, її обличчя сяяло.

-Сніг уже починається. Може, наступного року для розмаїття поїдемо в якесь тепле місце? На Арубу чи Сент-Джон³⁵.

Його нерви, здавалося, гуділи від напруження. Його вистачило лише на коротку відповідь:

- Непогана ідея.

На Сент-Джоні вони провели свій медовий місяць.

Меґґі насупила брови.

-З тобою все гаразд?

-Так, а чому ти запитуєш?

-Не знаю, ти якийсь відсторонений. Щось трапилося?

—Ні. Я просто трохи втомився. Ця поїздка, хуртовина, що насувається, - усе далося взнаки.

-Та й постійно на очах своїх студентів, - додала вона. -Що ж, ти зробив добру справу, і я впевнена, що їм це пішло на користь.

- Мабуть.

Голос Терин луною відгукувався у його голові: «Джеку, будь ласка. Тільки на одну ніч».

Вони піднялися нагору. Займалися коханням при вимкненому світлі, щоб вона не могла бачити його обличчя. Потім лежали поруч у темряві.

-Тобі було добре? — прошепотіла Меґґі.

-Авжеж.

- Іноді я забуваю сказати, але я кохаю тебе.

-Я теж тебе кохаю, - відповів він.

Він мусив покінчити з Терин. Він не міг жити подвійним життям і не збирався знову зраджувати дружину.

Поки Меґґі спала, він крутився і перекочувався з боку на бік, не в змозі придумати жодного способу виправити скоєне ним зло. Зневірившись, що зможе заснути, він нарешті потягнувся до пляшечки з лоразепамом і проковтнув дві таблетки. Лежачи й чекаючи на дію препарату, він подумав: «Добром це не закінчиться».

 

 

РОЗДІЛ 24

ТЕРИН

 

Протягом тижня весняних канікул вона здебільшого трималася подалі від Джека. Приносила додому книжки з бібліотеки й вечорами працювала над своєю дипломною роботою під назвою «Любов чи слава?». Обмінялася півдюжиною електронних листів із докторкою Максін Фоґель, щоб обговорити статтю про царицю Дідону, яку вони писали у співавторстві. Ні на що не відволікалася, повністю зосередившись на роботі, бо то було частиною її плану: потрапити до магістратури. Вразити кафедру. А насамперед - вразити Джека.

Терин не сумнівалася, що він думає про неї. Як інакше після того, що між ними сталося? Вона уявляла, як він не може заснути поруч із дружиною і тужить за нею, Терин. Чи розповів Джек про них дружині? Рано чи пізно йому доведеться це зробити, а коли все стане відомим, він відчує велике полегшення. Щоб почати нове життя, треба спалити мости.

У неділю, отримавши його повідомлення, вона була впевнена, що він нарешті готовий обрати її.

О п’ятій п’ятнадцять того ж дня загудів домофон.

Дівчина впустила його в будинок, і, поки Джек Доріан піднявся сходами й подзвонив у двері, вона вже встигла скинути блузку і джинси. Напівоголена, вона відчинила двері, і він увійшов до її квартири.

їм не потрібні були ані слова, ані прелюдія. Вона розірвала його сорочку, розстебнула блискавку на штанах і притиснулася до нього. Він схопив її за руки, намагаючись зупинити, але вона відчувала, що він уже зголоднів і готовий. Трохи пестощів — і він поступився. Зі стогоном штовхнув її на диван, розвернув і взяв її ззаду. Вона кричала від задоволення, а він входив у неї знову і знову. Не маючи сил терпіти, він не витрачав час на ніжності. Це був відчайдушний секс, саме те, чого вона хотіла, чого жадала. Тоді як він вважав, що бере її, вона тримала всю владу в своїх руках, і коли вона кінчила, у її крику чувся тріумф. Він був її. Він був її.

Вони впали, задихаючись, на диван, їхні оголені тіла сплелися. Вона притиснулася щокою до його грудей і слухала, як поступово уповільнюється ритм його серця. Його місце було тут, і він це знав. Не з дружиною, яка більше не хвилювала його, а з нею. Він був тут саме через неї, він не міг не прийти сюди. Терин не мала жодних сумнівів, що він з'явиться на порозі.

Крізь сон вона почула, як він підвівся з дивана. Лише коли він сів зав’язувати шнурки, вона остаточно прокинулася і побачила, що він уже одягнувся і збирається виходити.

- Чому ти йдеш? - запитала вона.

-Я мушу. У мене вечеря із тестем.

-Тільки з тестем? Чи з дружиною теж?

Винуватий вираз обличчя був красномовнішим за будь-яку його відповідь. їй було цього достатньо.

Він нахилився і погладив її по щоці, а потім відвернувся.

-Я кохаю тебе, Джеку.

Її освідчення паралізувало його. Якусь мить Джек Дорі-ан стояв, розриваючись між необхідністю іти і бажанням залишитися. Замість слів, які вона сподівалася почути, слів, які мають лунати від коханого, була сама тиша.

-Терин, - нарешті промовив він. - Ти знаєш, що я піклуюся про тебе. Але те, що сталося між нами, не мало статися.

- Чому ти так кажеш? Одразу після того, як ми кохалися?

- Бо це несправедливо по відношенню до тебе. Ти набагато молодша за мене, і в тебе все життя попереду. Я не хочу бути старим іржавим якорем, що не дає рухатися вперед.