Тесс Герритсен – Обери мене (страница 32)

-Послухай, просто поміркуй про те, кого ти хочеш бачити у своєму ліжку й у своєму житті, - промовила вона. - Я можу почекати, Джеку. Я можу чекати стільки, скільки треба, доки ти не приймеш рішення.

Терин неквапливо застібнула блузку, потім штани. Поки вона одягалася, він мовчки спостерігав за нею. Навіть коли Дівчина вийшла за двері, він нічого не сказав. Так було краще. Не говорити всіх тих слів, які він мав би їй сказати. Краще вже шкодувати про те, чого не зробив.

Тієї ночі, у своєму готельному номері, Терин спала так міцно, як ніколи за останні кілька тижнів.

Наступного ранку, коли вона спустилася до сніданку, то побачила, що Джек Доріан самотньо сидить у кабінці, а перед ним стоїть тарілка з яєчнею та шинкою, до яких він майже не торкнувся. Він мав жахливий вигляд: червоні очі, посіріла шкіра. Тим часом як чоловік здавався геть виснаженим, вона почувалася надзвичайно свіжою і випромінювала радість, як ніколи. Коли вона опустилася на стілець навпроти, він подивився на неї такими зголоднілими очима, що вона ледве стрималася, щоб не всміхнутися.

-Доброго ранку, - тихо промовила вона.

Він кивнув.

-Доброго ранку.

-Усе, про що я казала минулої ночі, залишається в силі.

Він опустив очі на чашку з кавою.

-Не будемо про це.

-Гаразд.

Вона може бути невимушеною. І безтурботною.

Нехай він побачить, що вона сприймає їхні стосунки як доросла жінка.

Підійшла офіціантка з кавником, і Терин усміхнулася до неї. - Окату яєчню з двох яєць і картопляні оладки, будь ласка.

-Зараз принесу.

Поки Терин чекала на своє замовлення, Джек недбало колупав на своїй тарілці їжу, що вже встигла охолонути. Дівчина подумала про довгу дорогу додому в автівці з цим мовчазним чоловіком і твердо вирішила не дозволити йому асоціювати її з відчаєм. Ні, вона має бути світлом у його житті. Жінкою, яка потрібна йому не лише для сексу, а яку він кохатиме, з якою разом сміятиметеся і радітиме.

—Я не можу дочекатися, коли повернуся до роботи над проектом, - промовила вона. - Ця конференція так надихає!

- Справді?

— Вона відкрила для мене новий світ, у мене в голові крутиться з десяток різних ідей для інших робіт на майбутнє.

Він не міг не посміхнутися її ентузіазму.

-Я почувався так само, коли вступив до магістратури.

- Наче тобі замало цілого життя, щоб викласти всі свої ідеї на папері?

—Так.

-Ти й досі так само почуваєшся?

Він знизав плечима. Мовою жестів це означало, що професор Доріан виснажений і визнає поразку.

-Життя стає складнішим. З’являється відповідальність. Нові зобов’язання.

Дівчина нахилилася до нього і накрила долонею його руку.

- Це не має позбавляти тебе задоволення від роботи. Я не дозволю, щоб таке сталося зі мною.

-Сподіваюся, що не станеться. Сподіваюся, ти залишишся такою ж пристрасною, як зараз. Хотів би я поцупити в тебе бодай трохи твого запалу.

-Тобі не потрібен мій запал, Джеку. Тобі просто треба віднайти свій. І я можу допомогти тобі...

-Джек Доріан! Як приємно знову вас бачити! Здається, минула вічність від нашої останньої конференції.

Терин підвела очі й побачила жінку з чорним волоссям, пронизаним сріблястими нитками сивини. Вона впізнала в ній одну з доповідачок на конференції. На бейджику було написано: «Докгорка Ґрінвальд, Університет Коннектикуту».

Жінка глянула на стіл, де долоня Терин все ще торкалася руки Джека, і усмішка на її обличчі поступилася збентеженню.

Терин відсмикнула руку.

Джек зблід, але все ж спромігся привітатися з колежанкою.

-Привіт, Ганно. Здається, ми востаннє зустрічалися у Філі³³.

-Точно. На конференції у Філі.

Вона подивилася на Терин так пильно, ніби та була темою її наступної етапі.

-Познайомся. Терин Мур, - промовив Джек. — Я її консультант із дипломного проекту.

-Отже... вона твоя студентка.

-Так, - жваво втрутилася Терин. - Професор Доріан дає мені чудові поради, як і всім своїм студентам.

-А що за проект? - запитала докторка Ґрінвальд.

-Я досліджую тему романтичної зради в класичному епосі. Професор Доріан познайомив мене з науковцями й допоміг із пошуком відповідних джерел.

-Розумію.

Але що вона насправді зрозуміла? Що обличчя Джека застигло, наче кам’яна маска? Що він зупинився в одному готелі зі студенткою, удвічі молодшою за нього? Терин хотілося знати відповідь.

-Було б цікаво почитати ту роботу, - сказала докторка Ґрінвальд. Вона жваво кивнула Джеку. - Сподіваюся побачити тебе на наступній конференції. Передавай вітання Меґґі.

Щойно докторка Ґрінвальд пішла, як Терин уважно подивилася на Джека. Одна лише згадка про дружину змусила його губи міцно стиснутися. Він розумів двозначність ситуації. Вона теж розуміла.

Чоловік раптово вислизнув з кабінки, кинувши на стіл кілька купюр.

- Цього має вистачити за нас обох. Мені треба йти збиратися, і тобі теж. Щойно повідомили, що на нас насувається хуртовина, і нам треба виїжджати, доки дороги не засніжило.

-Ти не хочеш доїсти свій сніданок?

—Я не голодний. Побачимось у вестибюлі за годину.

Вона подивилася на п’ятдесят доларів, які він залишив на столі. Значно більше, ніж потрібно, щоб піти. Сума свідчила про те, що він відчайдушно прагнув утекти. Офіціантка принесла яєчню і картопляні оладки. На відміну від Джека, Терин не втратила апетиту. Вона з’їла все.

* * *

Дорогою назад до Бостона вони не обмінялися жодним словом, а коли нарешті зупинилися перед будинком Терин, він не вийшов із авто, не запропонував допомогти із сумкою чи провести нагору до квартири. Похнюпившись, він мовчки сидів за кермом.

- Може, зайдеш на філіжанку кави? - запропонувала дівчина.

-Мені потрібно повернутися до кампуса. Маю закінчити деякі справи.

-Гаразд. Тепер ти знаєш, де мене знайти. Я мешкаю на шостому поверсі, квартира 510. - Вона вилізла з машини. -Приходь у будь-який час дня чи ночі.

Коли Терин увійшла до будинку, то знала, що він спостерігає за нею, але не озирнулася. Жодного разу.

 

 

РОЗДІЛ 23

ДЖЕК

 

Джек Доріан ніколи не думав, що почуття провини може бути таким нищівним.

Він висадив Терин, і замість того, щоб поїхати до кампуса, вирушив додому. Йому потрібно було побути на самоті, щоб зібратися з думками і, можливо, перехилити чарку-другу. Меґґі, напевно, досі вдома у Чарлі, тож йому принаймні не доведеться з нею зустрічатися. У нього буде кілька годин, щоб повернутися до ролі щасливого чоловіка й доброчесного професора літератури.