Тесс Герритсен – Обери мене (страница 31)

Як він міг відмовити? Вона ледь не танцювала від радості, і він не міг не усміхнутися, спостерігаючи її тріумф. Вони дзенькнули келихами й випили.

— Вітаю, Терин, — сказав він. - Ви на правильному шляху!

Вона зробила ще один ковток вина.

-Усе завдяки вам.

- Не я зачарував Максін Фоґель.

-Ми проговорили кілька годин на коктейль-вечірці, висуваючи ідеї для нашої статті. Сиділи б іще, але бар зачинявся. На щастя, я зробила купу нотаток.

-Слушно, - зауважив він.

Від вина в голові наморочилося. Він майже не вечеряв і тепер поплатився за це - алкоголь швидко всмоктувався в кров.

Вона осушила свій келих, налила ще йому й собі.

-Нам доведеться співпрацювати електронною поштою. Знаєте, я надсилатиму їй готові сторінки, а вона мені - коментарі та пропозиції. Потім ми спільно відредагуємо остаточну версію, і вона віддасть її у друк. Вона знає редакторів усіх великих журналів. І подумати тільки, нічого б цього не сталося без вас, Джеку! — Її очі здавалися величезними, темними озерами. — Якби ви не заохочували мене, мене б тут не було.

Він раптом помітив, що вона назвала його Джеком, а не професором Доріаном. Коли це почалося? Коли їхні стосунки набули такої фамільярності? Він знав, що йому не варто більше пити, але все одно випив вино й поставив порожній келих.

Вона підійшла до нього так швидко, що Джек не встиг відреагувати. Волоссям відчув її дихання.

-Дякую, - прошепотіла вона.

Його мов паралізувало, коли вона поцілувала його. Нелегко, на знак подяки. Поцілунок був справжній, і тривав він довше за будь-яку подяку. Її язик прослизнув йому в рот, у нього всередині все обірвалося, й він відчув, як реагує його тіло.

«Не може бути, що все це відбувається насправді».

-Я хочу тебе, - прошепотіла вона й просунула руку йому в штани.

Інстинктивно його пеніс уже відреагував.

Джек застогнав і спробував відсторонитися.

-    Джеку, будь ласка, - благала вона. -Тільки на одну ніч. Тільки ти і я.

«Це так неправильно».

Але це відбувалося, і він не міг цьому протистояти. Не міг протистояти голоду, який наростав усі ці тижні. їхні роти з’єдналися, а тіла притискалися одне до одного. Він не пам’ятав, як вони роздягнулися. Її оголене тіло було витвором скульптурного мистецтва - підтягнуте й атлетичне, довге та пружне. Він не пам'ятав, хто кого привів до ліжка. Опинившись зверху, Джек ритмічно входив у неї, а дівчина тихенько зойкала від задоволення.

А потім усе закінчилося, і вони лежали пліч-о-пліч, не промовляючи жодного слова.

Вона повернулася, щоб поцілувати його, і він відчув вологу на її обличчі, тепло її щік. Вона взяла його руку й поцілувала в долоню.

-    Це було дивовижно, - прошепотіла вона. - Усе так, як я мріяла.

Джек Доріан не відповів. Він просто мовчки лежав поруч із нею і думав, що кілька хвилин тому втратив щось дорогоцінне. І це щось йому вже ніколи не повернути.

 

 

РОЗДІЛ 22

ТЕРИН

 

Він лежав поруч, мовчазний і нерухомий, але за його диханням вона розуміла, що він не спить. Терин хотіла, щоб він обійняв її. Вона хотіла, щоб цей чоловік сказав усе те, що мають казати закохані, отримавши таку насолоду одне від одного, але він не промовив жодного слова, і вона здогадувалася, чому.

Він думав про свою дружину. Про те, як усе змінилося, бо він щойно кохався з іншою.

Терин потягнулася до його руки. Він не висмикнув її, але й не стиснув. Його рука застигла в її долоні, і вона відчула, як одразу напружилося його тіло. Вона зрозуміла, що він ніколи раніше не зраджував своїй дружині, тож те, що сталося між ними щойно, набуло ще більшої ваги. Вона була його першою.

-Ти відчуваєш провину, так? - запитала вона.

-Так.

-Чому?

Він повернувся, щоб подивитися на неї.

- Як я можу не почуватися винним? Я не мав цього допустити. Повірити не можу, що я...

Вона ніжно погладила його по обличчю.

-Джеку, ти відчуваєш провину тільки тому, що ти порядний чоловік.

- Порядний чоловік? - Він похитав головою. - Порядний чоловік не піддався би спокусі.

-То я для тебе лише спокуса?

- Ні. Ні, Терин. - Він торкнувся її обличчя, провів рукою по щоці. - Я мав на увазі зовсім інше. Ти гарна, розумна і маєш усе, що може бажати будь-який чоловік. І ти маєш бути з кимось, хто краще підходить тобі, ніж я.

-Я хочу саме тебе.

—Я на двадцять років старший за тебе.

-І на двадцять років мудріший за будь-якого хлопця мого віку. Усі ці роки я жила лише Ліамом. Я думала, що він — найкраще, що є на світі, найкраще, що я коли-небудь знайду. Тепер я розумію, який він поверхневий. Як і більшість хлопців. Ти все змінив. Ти показав мені, що я втрачаю.

Джек зітхнув.

- Це була помилка.

-Моя? Чи твоя?

Вона не змогла приховати нотки гніву у своєму голосі, а коли він спохмурнів, зрозуміла, що зайшла надто далеко. Одразу ж усміхнулася і потягнулася до його руки. Притиснула її до свого обличчя.

-Навіть якщо це була помилка, я ніколи про неї не шкодуватиму. До кінця свого жипя. Бо я кохаю тебе.

-Терин...

- Нічого не кажи. Ти не мусиш казати, що кохаєш мене. Ти не мусиш прикидатися, що я та, хто тобі потрібна.

-Господи, ти - мрія кожного чоловіка.

-А хочу бути твоєю мрією.

Вони дивилися одне на одного й жадібно вбирали одне одного поглядами. Вона знала, що його мучить почуття провини. Для порядного чоловіка це нормально, і саме тому вона була готова набратися терпіння і дати йому час зрозуміти, як багато вона для нього значить, наскільки вона краща за його дружину. Вона дозволить йому повернутися додому, до неї. Дозволить лежати в ліжку поруч з тією дружиною і думати про неї — Терин, тужити за нею.

—Я не хочу жодного іншого чоловіка. Я знаю, що ти вважаєш мене замолодою для себе, але я достатньо доросла, щоб усвідомлювати, з ким хочу провести решту свого життя.

- Річ не лише про нас із тобою. Є ще...

-Твоя дружина.

На цих двох словах його рука заклякла, немов нежива.

-Так, - прошепотів він.

Вона відсунулася від нього й сіла на краєчок ліжка.

-Я розумію. Справді розумію. Але я хочу, щоб ти знав: для мене це не секс на одну ніч. Це набагато, набагато більше. Я можу зробити тебе неймовірно щасливим.

Він не відповідав. Мовчанка затягнулася, і їй спало на думку, що він боїться визнати правду навіть перед самим собою.

Боїться усвідомити, як сильно він її хотів, як вона була йому потрібна.