Тесс Герритсен – Обери мене (страница 29)

—Ого! А ти, бачу, серйозно ставишся до магістратури.

— І ніщо мене не зупинить.

Вона перегорнула сторінку й пильно дивилася на ілюстрацію, що зображувала Агамемнона. Він тримає у руці ніж, яким збирається перерізати горло своїй прекрасній юній доньці Іфігенії. Це був ще один холодний амбітний чоловік, який обрав славу замість любові й пожертвував власною дитиною, щоб боги послали його кораблям попутний вітер і пришвидшили їхній шлях до Трої. Але він заплатить за цей жахливий учинок, коли повернеться з війни. Його дружина, Клітемнестра, убита горем через смерть доньки, помститься йому. Терин уявила собі чорну лють Клггемнестри, що загнала чоловіка в куту ванній. І ніж у її руці. І тріумф, який та відчувала, встромляючи лезо в груди Агамемнона...

-Я не розумію, Терин. Чому вступ до аспірантури раптом став таким важливим?

-Тому що все змінилося. У мене тепер є плани. Я збираюся отримати ступінь докторки філософії. Хочу викладати, писати книжки і...

- Це якось пов’язано з Ліамом?

-До біса Ліама. - Вона подивилася на Коді. — Він ніщо. Він не вартий мого часу. У моєму житті з’явилися кращі плани.

Коді кліпнув, приголомшений її лютою відповіддю.

-Що сталося? Що змінилося?

Вона на мить замовкла, постукуючи ручкою по столу. Згадала Джека Доріана, як він втішав її та хвалив. І як сказав, що будь-який чоловік вважав би себе щасливчиком, маючи таку жінку, як вона.

-Він усе змінив, - тихо промовила вона. - Професор Доріан.

-Яким чином?

- Він вірить у мене. Ніхто ніколи не вірив.

-Я вірю, Терин. Я завжди вірив у тебе, — проказав Коді.

Але Коді був просто другом, із тих хлопців, які сліпо віддані до кінця. Ні, єдина думка, яка для неї справді важлива, - це думка Джека Доріана. їй стало цікаво, чи думає він про неї так само, як вона про нього.

- Мені треба працювати над проектом, — відповіла вона Коді. - Побачимося завтра.

Вона почекала, поки він вийде з бібліотеки, а потім повернулася до ноутбука й надрукувала в пошуковому рядку браузера запит: «Професор Джек Доріан». Раптом їй страшенно захотілося побачити його обличчя, дізнатися про нього більше. Вона відкрила сторінку факультету з його профілем. На фото, яке явно не оновлювали багато років, він був одягнений у твідовий піджак і краватку та привітно, хоча і мляво, усміхався. Вона згадала його теперішнього: як спалахували його зелені очі, коли він сміявся, пронизане сріблом на скронях темне волосся. їй подобався Джек Доріан, якого вона знала зараз. Можливо, він був старшим, ніж на цій фотографії, і зморшки на його обличчі були трохи глибшими, але важливим був не вік, а його серце й душа.

І він відкрив їх їй.

Терин читала сторінку, закарбовуючи в пам’яті всі деталі. Здобув ступінь бакалавра у Бовдін-коледжі. Ступінь доктора філософії в Єльському університеті. Три роки пропрацював асистентом професора в Массачусетському університеті, чотири роки - асоційованим професором у Бостонському університеті. Останні вісім років - професор Університету Співдружності. Автор двох книжок про літературу й суспільство та понад двох десятків статей на різні теми: від універсальних тем у давніх міфах до сучасних тенденцій у феміністичній літературі. їй захотілося прочитати їх усі, зануритися у все, що він написав, щоб під час наступної зустрічі справити на нього враження. Вона прокрутила довгий список його публікацій і раптом затнулася. Її погляд зупинився на особистій інформації.

«Дружина: Маргарет Доріан».

Звісно, вона знала, що він одружений: вона бачила золоту обручку на його пальці, але чомусь викреслила цю деталь із пам’яті. Вона намагалася відкинути її, але уява вже малювала яскраві картини. Джек іде додому. Ось він заходить у вхідні двері. Дружина чекає, щоб обійняти його й поцілувати. А якщо створені її уявою образи помилкові? Вона згадала той день на семінарі, коли він мав стомлений і розбитий вигляд, ніби в родині щось пішло не так. Можливо, дружини не було вдома, щоб привітати його поцілунком. Можливо, ця жінка сварила та принижувала його.

Можливо, він відчайдушно прагнув знайти людину, яка зробила би його щасливим.

Терин набрала в пошуковику«Маргарет Доріан, Бостон». Ім'я було досить незвичне, тому знайти потрібну жінку виявилося легко. Перші три посилання були на Маргарет Доріан, докторку медицини. На сайті Rate Му Physician²⁹ вона отримала найвищий бал, а один із пацієнтів написав у відгуку про «співчуття та доброзичливе ставлення» до нього докторки Доріан. У онлайн-довіднику Whitepages була інформація про її медичну практику в лікарні Маунт-Оберн, Кембридж.

Терин зайшла на сайт Маунт-Оберн і натиснула на посилання «Маргарет Доріан, доктор медичних наук».

Зі світлини дивилася усміхнена жінка в білому лікарському халаті. Вона мала карі очі й руде волосся до плечей, і хоча досі була привабливою, Терин бачила ознаки середнього віку: зморшки на обличчі, навколо очей, рота. Хоча жінка вже немолода, проте успішна, і пацієнти її люблять. Терин подумала про довгий робочий день лікаря, ночі й вихідні з пацієнтами. Можливо, її чоловік відчував, що ним нехтують? Можливо, він проводив занадто багато ночей на самоті та прагнув компанії?

Терин знову повернулася до інтернету, щоб знайти їхню адресу. Це було нескладно: в мережі немає ніяких секретів. Google Maps привели її прямо до району Арлінгтон. Вона побачила їхній дім: двоповерховий білий колоніальний будинок із галявиною й акуратно підстриженими кущами попереду. У день, коли зробили фото, двері гаража залишилися відчиненими, і всередині було видно припаркований сріблястий седан. На супутниковому знімку дівчина не помітила жодних ознак наявності дітей - ні велосипедів, ні іграшок, ні дитячого майданчика на задньому дворі. Вони були бездітними, тож буде менше проблем, якщо вони коли-небудь розлучаться. Якщо він зустріне когось іншого, з ким захоче провести решту свого життя.

Терин повернулася до фотографії докторки Маргарет До-ріан. Безперечно, вона досі гарненька.

Але, можливо, Джек прагне більшого.

 

 

РОЗДІЛ 21

ДЖЕК

 

-Я б назвавТерин Мур безпрограшною кандидаткою, - промовив Рей Мак-Ґваєр. Він щойно вийшов із засідання випускної комісії і стояв у дверях, усміхаючись до Джека. - Її заявка настільки переконлива, що ми поступилися вимогами щодо кінцевого терміну подання.

-Чудово! Вона буде в захваті, коли це почує.

-Офіційні листи про зарахування з’являться лише за кілька тижнів, але голосування було одностайним. У неї середній бал понад три цілих, дев’ять десятих³⁰. А за рекомендаційними листами вона взагалі друга Глорія Стайнем³¹.

Джек не приховував гордості.

-Вона справді в захваті від програми.

-Сподіваюся, вона не подала документи до Гарварду.

-Ні. Тільки сюди. Це був її пріоритет.

-Дуже добре. Вона подала есе про «Енеїду» з твого семінару як зразок письмової роботи. Я не знавець класичних

дисциплін, але, як на мене, це готовий до публікації матеріал. Елегантне дослідження підтексту Вергілія, що може вказувати на іншу думку автора: замість того, щоб покінчити життя самогубством, цариця Дідона мала встромити меч Енею в серце. - Він засміявся. - Насправді доволі моторошний погляд на історію Енея та Дідони. - Він повернувся, щоб піти, але потім зупинився. - До речі, якщо вона приєднається до нашої програми, то підніме наш середній показник жіночої сексуальності з нинішніх мінус п’яти. Але, мабуть, сподіватися на таке з мого боку не дуже коректно, еге ж?

-Ти - легковажна сексистська свиня.

Рей усміхнувся.

-Так, і пишаюся цим.

* * *

Наступного дня Терин увійшла до офісу Джека, ледь не танцюючи.

-Дякую, дякую, дякую! - вигукнула вона й перехилилася через стіл; її волосся розсипалося по плечах, обличчя сяяло.

-Я так розумію, ви почули гарні новини? - сказав він, усміхаючись.

-Так! Професор Мак-Ґваєр щойно зупинив мене в коридорі й повідомив, що рішення щодо моєї магістратури фактично прийнято!

З радісним зітханням вона опустилася в крісло навпроти його столу, почуваючись із ним цілком вільно. Вони провели стільки часу разом, обговорюючи її заявку та дипломну роботу, що тепер їй не потрібне було запрошення, аби поводитися в його кабінеті як удома.

-І це все завдяки вам.

-Терин, ті роботи писав не я. І не я заробляв оцінки.

-Але ви показали мені можливості. Ви змусили мене повірити в себе.

Розчулений її похвалою, він не міг придумати, що відповісти. Якусь мить вони дивилися одне на одного, і він милувався прекрасним безладом її волосся, рожевим рум’янцем її щік. Вона була значно спокусливішою за будь-яку Елоїзу, і він почувався так само зачарованим, як і Абеляр.

Джек поглянув на свій стіл, щоб відволіктися, і побачив брошуру про конференцію, яку отримав кілька тижнів тому. Довгоочікувана зміна теми.

-Це може вас зацікавити, - промовив він, простягаючи їй брошуру.

-Конференція з порівняльного літературознавства?

- Вона відбуватиметься в кампусі Массачусетського університету в Амхерсті. Деякі з презентацій можуть вас зацікавити. Можливо, навіть додадуть вам ідей для майбутньої дисертації. Там будуть найкращі науковці, що досліджують вашу тему.

Вона звернула увагу на назви сесій, які він виділив текстовим маркером.

- «Вигадка чоловіків»?

-Про те, що класична література - це, зрештою, історія чоловіків.

Терин зачитала опис:

-«Починаючи з Гомера, письменники та історики-чоловіки зосереджувалися лише на чоловіках, залишаючи жінкам ролі тіней в історії». - Вона підвела на нього очі. - Це ж промова Максін Фоґель!