Тесс Герритсен – Обери мене (страница 27)

 

Старезний ліфт у будинку сьогодні ввечері здається ще повільнішим; він харчить, піднімаючи чотирьох пасажирів та їхні коробки з криміналістичним обладнанням на шостий поверх.

- Принаймні цього разу він працює, - зауважує одна зі спеціалісток з огляду місця злочину. - Минулого тижня нам із Брі довелося тягнути це обладнання хиткою драбиною, щоб дістатися до місця смерті. То було на даху.

-Що ж, леді, сьогодні, - каже Мак, - я вам допомагатиму.

Його галантна пропозиція, здається, не вражає ні Ембер, ні Брі, які відповідають ввічливими посмішками міленіалів. За винятком Мака, сьогодні на місці злочину працює суто жіноча команда, що є ознакою феміністичного прогресу, про який Френкі не могла й уявити, коли приєдналася до поліції Бостона понад тридцять років тому. Вона радіє, коли бачить, як багато таких молодих жінок, як ці двоє, патрулюють вулиці міста, ведуть суперечки в залі суду чи грайливо тягають важке обладнання на місця злочинів. Френкі знову і знову повторює своїм близнючкам, що дівчатка можуть робити все, що завгодно, якщо вони наполегливо працюють, зосереджуються і не дозволяють хлопцям відволікати їх від роботи.

Колись, можливо, близнючки дослухаються.

Піднявшись на шостий поверх, Ембер і Брі беруть дві найважчі коробки зі спорядженням і виносять їх із ліфту, а Маку залишають нести найлегшу.

Він зітхає.

— З кожним днем я почуваюся все непотрібнішим.

-    Ми загарбуємо свгг, - відказує Френкі.—Звикай до цього.

Вони зупиняються в коридорі, щоб натягнути латексні рукавички та бахіли, перш ніж зайти до квартири Терин Мур. Із часу попереднього візиту Френкі нічого не прибирали, і підручник «Медея» так само лежить на кухонному столі, де вона бачила його востаннє, і з обкладинки на неї дивиться гнівне обличчя жінки.

Брі ставить свій контейнер з хімікатами й оглядає кімнату.

-Почнімо звідси. Але перед тим, як я змішаю люмінол, перевірмо це місце за допомогою краймскопу. - Вона вказує на коробку, яку щойно поставив Мак. - Окуляри там. Можливо, ви захочете їх одягнути.

Поки Ембер і Брі встановлюють камеру і штатив, Френкі одягає окуляри, щоб захистити очі від шкідливих хвиль світла ліхтаря, яким користуватимуться для початкового огляду кімнати. Хоча він не виявить прихованих слідів крові, та вкаже на волокна і плями, які можуть потребувати детальнішого огляду.

-Вимкніть, будь ласка світло, детективе Мак-Клеллане, -просить Ембер, запнувши вікна шторами.

Мак клацає настінним вимикачем.

У раптовій темряві Френкі ледве розрізняє силуети двох молодих жінок, що стоять біля вікна. Вмикається синє світло ліхтаря, і Ембер проводить променем по підлозі, відкриваючи нову моторошну картину з освітлених волосинок і волокон.

-Схоже, що ваша жертва не була взірцевою господинею, - зауважує Ембер.

- Вона навчалася в університеті, - каже Мак.

-Тут давно не користувалися порохотягом. Багато пилу й пасма волосся. У неї було довге волосся?

—До плечей.

-Тоді це, ймовірно, її волосся.

Синій промінь стрибає на журнальний столик, висвітлюючи сміття, яке залишила покійна мешканка квартири. Ще довго після того, як речі Терин вивезуть, після того, як її тіло поховають у могилі, сліди її присутності все ще залишатимуться в цих кімнатах.

Промінь ультрафіолету рухається зиґзаґом по килимку й піднімається до спинки дивана, де різко зупиняється.

- Гей, - гукає Ембер. - Тут дещо цікаве.

— Що? - запитує Френкі.

-Щось флуоресціює на оббивці.

Френкі підходить ближче і вдивляється в пляму, що світиться, і здається, плаває в темряві.

- Це кров?

- Ні, але це може бути біологічна рідина. Ми перевіримо її на кислу фосфатазу і зробимо аналіз ДНК.

- Ви думаєте, що це сперма? Її вагінальні й ректальні мазки не показали жодних доказів недавньої сексуальної активності.

— Цій плямі можуть бути тижні, навіть місяці.

-Хммм. Сперма на спинці дивана? - недовірливо питає Мак.

— Мова про студентів, детективе, - каже Ембер. - Ми можемо надати вам довгий список усіх дивних місць, де ми знаходили плями сперми. І якби пара займалася цим стоячи, то пляма потрапила б на диван приблизно на цій висоті.

Френкі не хоче про це думати. Вона не хоче думати про те, що дівчата віку її доньок займаються сексом у будь-якій позі.

-Може, перейдемо до люмінолу? - пропонує вона. -Мене більше цікавлять сліди крові.

-Детективе Мак-Клеллане, увімкніть, будь ласка, світло.

Мак клацає вимикачем. Там, де колись сяяла пляма, Френкі бачить лише тьмяно-зелену оббивну тканину. Того, що флуоресціювало під криміналістичним приладом, більше не видно, але вона знає, що воно все ще там і чекає на розгадку свої таємниці.

Брі відкриває контейнер у формі куполу й дістає пляшечки з хімікатами, які вона змішує, щоб отримати люмінол. Оскільки люмінол швидко розкладається, його слід готувати на місці.

- Вам, мабуть, варто одягнути респіратори, - радить Брі, висипаючи компоненти в банку і збовтуючи її. - І коли ми вимкнемо світло, детективи, залишайтеся на місці, щоб я не наштовхнулася на вас у темряві. Гаразд, усі готові?

Френкі натягує респіратор, а Мак клацає настінним вимикачем, знову занурюючи кімнату в темряву. Френкі чує тихе шипіння пульверизатора, коли Брі розпилює речовину в кімнаті. Хемілюмінесценція завжди здавалася Френкі чорною магією, але вона знає, що це лише хімічна реакція люмінолу із залізом у гемоглобіні. Ще довго після пролиття крові, навіть якщо витерти чи зафарбувати сліди, її молекулярний слід залишиться і мовчки чекатиме, щоб розповісти про свою появу.

Коли люмінол осідає на підлогу, відкривається справжня історія смерті Терин Мур.

-Срань господня! - не стримується Мак.

Біля їхніх ніг, мов химерні залізничні колії, спалахують паралельні лінії, позначаючи місця, де кров просочилася в тріщини між потертими дошками підлоги і стала недосяжною для будь-якої швабри чи губки. Те, що було невидимим при яскравому світлі, тепер світиться примарним відлунням насильства.

«Ось і він. Доказ».

-Ти знімаєш, Ембер? - запитує Брі.

—Усе на відео. Бризкай далі.

Пляшка знову шипить. З’являється більше паралельних ліній на підлозі: залізничні колії тягнуться через чорну рівнину.

—Я бачутутсліди, — говорить Брі, - які вказують на те, що жертву тягнули в напрямку балкона.

- Я теж бачу, - каже Френкі. - Простежте їх у зворотному напрямку. Де вони починаються?

Пульверизатор знову шипить. Раптом спалахує куток журнального столика. Підлога навколо запалюється безладно розкиданими яскравими точками: здається, то вибухають зірки, і що далі від них, то світло тьмяніше, а край «неба» уже в чорній темряві.

-Тут. - тихо каже Брі. - Саме на цьому місці все сталося.

Мак вмикає світло в кімнаті, і Френкі дивиться вниз, туди, де кілька секунд тому зірками сяяли бризки крові. Зараз вона бачить лише підлогу і звичайнісінький журнальний столик, з якого змито всі видимі сліди насильства. Люмінол розкрив таємниці квартири, і тепер, коли Френкі оглядає кімнату, вона може уявити, як усе відбувалося. Вона бачить, як Терин Мур відчиняє двері своєму відвідувачу. Можливо, дівчина ще не відчуває небезпеки, коли дозволяє вбивці увійти. Можливо, вона навіть пропонує відвідувачу келих вина чи макарони із сиром, які розігріває в мікрохвильовій печі. Можливо, вона так і не помітила загрози нападу.

Але потім напад: поштовх або удар, від якого дівчина падає на гострий кут журнального столика. Від удару їй проламується череп, і кров розбризкується на підлогу. Тепер вбивця тягне оглушену дівчину до балкона. Там він відчиняє двері, впускаючи потоки холодного повітря і дрібного дощу. Чи жива ще Терин, коли він піднімає її через перила, коли скидає з балкона? Чи жива вона, коли її тіло падає в темряву?

Убивця береться до роботи, стираючи докази того, що сталося. Він витирає кров з підлоги та журнального столика. Забруднені ганчірки й паперові рушники запихає в чорний сміттєвий пакет. Залишає балконні двері навстіж відчиненими, а світло ввімкненим, виносить мішок з будинку і зникає в ночі. Він сподівається, що ніхто не зазирне далі того, що здається самогубством, ніхто не витратить час на пошуки мікроскопічних слідів крові, які йому не вдалося стерти.

Але вбивця припустився помилки: він також забрав мобільний телефон дівчини і, напевно, знищив його, щоб його не можна було відстежити. Це дрібна деталь, яку слідчі можуть легко проігнорувати. Зрештою, поліції набагато простіше закрити цю справу й рухатися далі. Саме на це й розраховує вбивця: на недбалого поліціянта. Або занадто перевантаженого роботою, щоб розглянути всі можливі версії та простежити за кожною зачіпкою.

«То він не знає мене», - думає Френкі.

 

ДО

 

 

РОЗДІЛ 19

ДЖЕК

 

Протягом тижня Терин не з’являлася на заняттях і не відповідала на електронні листи Джека. Захворіла? Повернулася додому в Мен? Навіть Коді Етвуд не міг - або не хотів - сказати йому, що з нею сталося, і Джек настільки розхвилювався, що навіть зайшов на її сторінку у фейсбуці, сподіваючись побачити оновлений статус, але за тиждень вона не додала жодного нового допису.