Тесс Герритсен – Обери мене (страница 25)

-Куди?

-На розтин Терин Мур.

Френкі дивиться на свої сердиті каракулі. Згадує вишкірене обличчя Едді й подушку, забризкану кров'ю його дружини. Вона згортає блокнот.

-Узагалі-то ми не мусимо їхати, - зауважує Мак. - Це звичайне самогубство.

-Ти в цьому абсолютно впевнений?

Мак покірно зітхає.

-Я сяду за кермо.

 

РОЗДІЛ 16

ФРЕНКІ

 

З досвіду Френкі, розтини рідко закінчуються якимось значущими сюрпризами. Іноді судмедексперт може виявити додаткове кульове поранення чи приховану пухлину, чи, яку випадку з одним божевільним пенсіонером, який розстріляв своїх сусідів, неймовірний випадок атрофії мозку, відомий як хвороба Піка. Але здебільшого Френкі вже знає причину й спосіб настання смерті ще до того, як патологоанатом робить перший розріз. Здебільшого розтин — це проста формальність, і Френкі не зобов’язана бути присутньою на ньому.

Цей розтин вона воліла би пропустити.

Коли вона бачить тіло Терин Мур, що лежить на столі, їй надто легко уявити, що воно належить одній з її власних доньок. Доньок, яких вона годувала й купала, яким міняла підгузки; які на її очах перетворювалися з пухких немовлят на струнких дівчат-підлітків і зрештою на вродливих молодих жінок. А тепер перед нею колись теж вродлива донька іншої матері. Думка про жінку, яка втратила свою дитину, настільки болюча, що їй хочеться піти. Натомість вона стоїчно зав’язує паперову маску і приєднується до Мака за столом для розтину.

-Я не очікував, що ви прийдете, тому почав без вас, -каже доктор Флір, патологоанатом.

Якби Френкі не знала, що він фанатично піклується про своє здоров’я, є веганом і бігає марафон, то подумала б, що він серйозно хворий, бо він худий, як скелет, а його блакитні очі пильно дивляться з обтягнутого шкірою черепа.

-Я зараз відкрию грудну клітку.

Поки Флір секатором розрізає оголені ребра, Френкі змушує себе зосередитися на тулубі. Стоячи поруч із нею, Мак гучно чхає за паперовою маскою, але здригнутися її змушує саме хрускіт кісток, що ламаються.

-Схоже, вам краще піти додому, детективе Мак-Клеллане, - зауважує Флір. - До того, як ви встигнете заразити нас своїм вірусом.

-Чому вас так хвилює якийсь нікчемний вірус? - пирхає Мак. - Я думав, що ви, вегани, нездоланні.

—Вам теж не зашкодить хоча б раз спробувати стати веганом. Мине кілька місяців — і ви не сумуватимете за тваринними жирами.

-Можливо, і спробую, коли броколі зроблять схожою за смаком на стейк.

-У вас же немає температури? А болю в м'язах?

-Це звичайна застуда. Волога погода - катастрофа для моїх носових пазух. У будь-якому разі, я ж у масці!

-Паперові маски не герметичні, і ви вже чхали, щойно зайшли. Зараз ваш вірусний аерозоль розлетівся по всьому приміщенню.

- Перепрошую, що дихаю.

Флір розрізає останнє ребро й піднімає грудину, відкриваючи серце й легені. І заглядає в грудну порожнину.

- Цікаво.

- Що цікаво? — запитує Френкі.

-Аорта на вигляд неушкоджена.

- Це для вас несподіванка?

- Падіння із шостого поверху на бетон зазвичай призводить до значно більших внутрішньогрудних травм, ніж я тут бачу. Коли тіло падає на землю з такою швидкістю, серце смикається на зв'язках, і це може призвести до розриву магістральних судин, але тут я не бачу жодного розриву. Можливо, тому, що їй було лише двадцять два роки. У таких молодих людей сполучна тканина набагато еластичніша. Стінки судин пружинять і повертаються до норми.

Френкі дивиться на блискуче серце Терин Мур і думає про травми, після яких молоді дівчата іноді не оговтуються. Коли йде з родини батько. Коли полишає хлопець.

-Отже, вона загинула від травми голови? - запитує Мак.

-Майже напевно. - Флір розвертається і кличе через кімнату свою асистентку, яка встановлює лоток з інструментами для наступного розтину. — Лізо, можеш дістати рентгенівські знімки черепа Терин Мур, щоб вони могли подивитися?

-І що ми там маємо побачити? - цікавиться Мак.

-Я вам покажу. Щоб проломити череп, потрібно лише п’ять футофунтів сили. Таку силу можна задіяти, навіть упавши з висоти трьох футів на голову, а це було падіння з шостого поверху. - Флір переходить до монітора комп’ютера, куди Ліза завантажила знімки черепа. - За знімками у прямій і бічній проекціях можна було б припустити, що дівчина вдарилася об землю, відскочила і вдарилася вдруге. Перший удар спричинив цей компресійний перелом лускової частини скроневої кістки. Другий удар спричинив перелом лобової кістки і призвів до травми обличчя. На основі правила Пуппе ми можемо з'ясувати послідовність ударів.

- Правило Пуппе? - перепитує Мак. — Це якось пов’язано із собаками?²⁶

Флір зітхає.

-Це правило має назву Пуппе на честь доктора Ґеорґа Пуппе, лікаря, який уперше описав цей принцип. Згідно з цим правилом, лінія наступного перелому зупиняється лінією попередньою перелому. Ви бачите на цьому рентгенівському знімку, де прогнулася кістка? З огляду на розташування пошкодження - біля скроневої ямки, - гадаю, швидше за все, стався розрив середньої мозкової артерії. Коли ми відкриємо череп, то майже напевно знайдемо субарахноїдальну кровотечу. Але дозвольте мені продовжити з грудною кліткою.

Флір повертається до столу для розтину й бере скальпель. Він вирізає серце й легені, кладе їх у миску й переходить до черевної порожнини. Він швидко та вправно вирізає шлунок і кишківник, печінку й селезінку. Коли він розрізає шлунок і виливає вміст у миску, повітря наповнюється кислим смородом шлункового соку. Френкі нудить, і вона відвертається.

-Підчас останнього прийому їжі вона споживала... червоне вино, напевно, - каже він. - Ніякої їжі я не бачу.

-У неї в мікрохвильовці були макарони із сиром, - зауважує Френкі.

-Але вона їх так і не з’їла. У шлунку немає твердої їжі. - Флір відкладає розрізаний шлунок і звертає увагу на оголену черевну порожнину.

Нутрощі, які він тимчасово видалив, не хворі — це органи здорової молодої жінки, яка мала б пережити всіх, хто стоїть навколо цього стола. Утім усі вони — Флір, Мак і Френкі - усе ще живі й дихають, а Терин Мур - ні.

-Щойно я закінчу з тазом, ми відкриємо череп, і ви побачите, яку шкоду може завдати падіння із шостого поверху... - Він замовкає, зануривши руки глибоко в порожнину тазу. Різко повертається до Лізи. - Необхідно зробити аналіз крові на ХГЛ²⁷. І покладіть матку в розчин формальдегіду.

-ХГЛ? - Ліза підходить до столу. - Думаєте, вона...

- Нехай доктор Сіу подивиться на зрізи матки. - Він тягнеться по шприц. - І нам потрібно буде взяти ДНК із цих тканин.

-ДНК? Що відбувається? - запитує Мак.

Френкі й без розпитувань уже розуміє причину збору ДНК. Вона дивиться на тазову порожнину Терин Мур і запитує:

- На якому вона була терміні?

- Я не хочу висувати здогадки. Я можу лише сказати, що її матка аномально велика, і, як на мене, на дотик вона м’яка, набрякла. Ми збережемо її у формаліні, а зрізи дослідить дитячий патологоанатом.

- Вона була вагітна? — Мак дивиться на Френні. - Але її хлопець сказав, що вони розійшлися кілька місяців тому. Гадаєш, це його дитина?

-Якщо не його, то ми щойно відкрили нову скриньку Пандори.

Флір знімає ковпачок зі шприца.

-ДНК дає відповіді на всі таємниці життя.

-Отже, тепер нам відома причина її самогубства, - каже Мак. - Вона дізналася, що вагітна. Розповіла про це колишньому хлопцю, а той відмовився з нею одружуватися. Він сказав, що це її проблема, а не його. Вона впадає у важку депресію та зрештою стрибає з балкона. Тоді все має сенс.

-Такий сценарій здається цілком логічним, — погоджується Флір.

Мак дивиться на Френкі.

-Отже, ми нарешті маємо переконливий доказ, що то було самогубство?

-Не знаю, - відповідає вона.

-Усе через той клятий мобільний телефон, так? Він досі не дає тобі спокою.

-Який телефон? - запитує Флір.

-Мобільний телефон дівчини зник, - пояснює Френкі.

-Думаєте, його вкрали?