Тесс Герритсен – Обери мене (страница 20)

—У цих листах стільки пристрасті! Я волію вірити, що вони справжні.

—Або це просто еротичні фантазії, викладені на папері якимось збудженим монахом, - вставила Джессіка.

— Можливо, — відповіла Айверсон із натягнутою посмішкою.

—Хіба має значення, хто їх написав? - зауважила Терин. - Вони так гарно увічнюють приречене кохання. Гадаю, що саме вони надихали авторів інших трагічних історій про закоханих. Можливо, навіть про Ромео і Джульєтту.

- Блискуче спостереження, - відгукнулася на слова Терин міс Айверсон.

Коли вони рушили далі, Джек почув, як Джессіка прошепотіла Кейтлін:

- Підлабузлива маленька сучка.

Вони пройшли повз картину прерафаелітів із зображенням приреченої пари: золотоволоса Елоїза в блискучому шовку й Абеляр з обрамленним темними кучерями обличчям. На картині поруч була зовсім інша версія Абеляра: його змалювали в образі середньовічного вченого із капюшоном на голові. Цілуючи невинну Елоїзу, він швидше нагадував мага, ніж учителя.

— Він схожий на Волдеморта, який заграє з Герміоною, -увернув Джейсон під смішки.

— Може, вона зробила це заради «А+», - зауважила Джессіка.

Джек побачив, як Коді насупився на Терин. Що за плітки точилися в цій групі?

Невже вони справді думали, що між ним і Терин щось відбувається?

Він хотів, щоб екскурсія закінчилася, але, на його нещастя, вони переходили до більш відвертих зображень пари. Вони зупинилися перед написаною олією картиною дев’ятнадцятого століття, на якій Абеляр тримав руки Елоїзи на її оголених грудях. Позаду них у тіні дверного отвору причаївся її грізний дядько Фулберт. Але погляд Джека прикувало рожеве сяйво грудей Елоїзи, не затьмарених ні віком, ні невблаганним тяжінням гравітації. Він гостро відчув присутність Терин, яка стояла поруч і теж роздивлялася картину. Вона була досить близько, щоб він міг вловити запах її волосся, відчути, як її светр торкається його руки.

Джек різко розвернувся і відійшов далі.

Вони наблизилися до останньої групи ілюстрацій, на яких було зображено покарання Абеляра.

-Як ви вже знаєте, оскільки читали листи, — промовила пані Айверсон, - дядько дівчини, Фулберт, наказав каструвати Абеляра в покарання за роман з Елоїзою. Тому деякі з цих зображень є досить важкими для сприйняття.

Це виявилося справді так. На одній чорно-білій гравюрі вісімнадцятого століття було зображено Абеляра на шлюбному ліжку з балдахіном і двох чоловіків, які тримають його за ноги, поки Фулберт проводить кастрацію. Елоїза кричить від жаху, спостерігаючи за цією сценою. На іншій гравюрі голову Абеляра з накинутим капюшоном нахиляли вниз, а священик у чорній сутані тримав у нього між ногами ніж.

Останнє полотно, «Прощання Абеляра й Елоїзи» Анґеліки Кауфман, зображувало черниць, які забирають заплакану Елоїзу від Абеляра. Розлучаючись назавжди, закохані тримають одне одного за руки.

—Вона йде до монастиря. Йому відрізають яйця, - промовив Коді. — Гадаю, цілком зрозуміло, кому не пощастило найбільше.

- Не Абеляру, - відказала Терин. - Він отримав те, чого прагнув, навіть якщо решту життя і провів у монастирі, не відчуваючи сексуального потягу.

* * *

-Дякую, що зустрілися зі мною, - сказала Терин за годину, сидячи з Джеком за столиком у ресторані музею. - Напевно, мені варто було домовитися про зустріч у робочий час.

-Нам обом не завадить пообідати. Заразом можна й поговорити.

Повз Терин промайнув офіціант із чотирма келихами вина на таці. Вона обвела поглядом зал.

-Так, але... можна було б зустрітися і в кав’ярні.

-Тут їжа значно смачніша.

З напускною безтурботністю він струсив серветку. Професори часто обідали зі своїми студентами, але, сидячи тут із Терин, він відчував провину: у цьому ресторані вони з Меґґі святкували свої заручини, щойно він освідчився їй на очах у танцюристів Ренуара.

Офіціант приніс їхні замовлення: чай із льодом для Терин і «Піно нуар» для нього. Він зробив ковток, щоб зосередитися.

- Чесно кажучи, - зізнався він, - у цьому ресторані я сподівався на більшу приватність. Тому що хотів подякувати вам за те, що ви стали на мій захист у справі про скаргу на мене до Розділу IX.

-Звідки ви знаєте, що це я вас захищала?

- Елізабет Сакко сказала мені, що одна зі студенток групи за мене заступилася. Я зрозумів, що це мали бути ви.

-Та розмова мала бути конфіденційною, — зауважила Терин, і на її губах з'явилася усмішка. — У будь-якому разі, скарга абсолютно безглузда. Я не повірю, що ваші слова могли когось зачепити.

-Я теж, - погодився з нею Джек.

- Ви ж про стосунки між викладачем і студенткою?

-Я говорив про книжку. Я не заохочував до такої поведінки.

-А ви б не проти?

-Що?

-Коли-небудь завести роман зі студенткою?

Він відчув, як закалатало серце.

-Я - одружений чоловік. І це суворо заборонено університетськими правилами. До того ж я вдвічі старший за своїх студенток.

-Ви говорите так, ніби ви старий дідуган.

-Порівняно з вами так і є.

Вона усміхнулася.

-Але не настільки, щоб я не могла з вами зустрічатися.

Кокетливість відповіді дівчини схвилювала Джека, але він пропустив її слова повз вуха.

Він зробив ще один ковток вина.

-Забудьмо про правила. Я так ніколи не вчинив би, бо це неправильно.

Вона кивнула.

-Саме це відрізняє вас від інших. Вам не байдуже, правильно ви робите чи ні. Для вас вірність — не порожній звук. Багатьом у цьому світі на таке начхати. — Вона витягла фірмовий пакет із музейної крамнички. - Хочете подивитися, що я купила?

-Звісно.

Джек був радий змінити тему.

Терин витягла коробку, з якої дістала білу керамічну статуетку жінки з кинджалом у руці. На основі статуетки було вирізьблене ім’я: «Медея».

- Ви не купили чогось, пов’язаного з Абеляром і Елоїзою?

- Ні, тому що мій тип жінки радше вона.

-Медея?

Терин зачитала напис на коробці:

-«У грецькій міфології Медея покарала свого невірного чоловіка, вбивши двох їхніх дітей. Зранена невірністю, засліплена ревнощами і гнівом, Медея обмірковує свій майбутній злочин». Вона набагато цікавіший персонаж, ніж Елоїза, вам не здається? — запитала дівчина, дивлячись на Джека.

—Чому?

-Тому що Медея не пасивна. Вона активна. Вона спрямовує свій гнів на те, щоб узяти ситуацію під контроль.

-Убиваючи власних дітей?

-Згодна, те, що вона робить, жахливо. Але вона не скиглить решту свого життя: «Горе мені!».

-І ви вважаєте це гідним захоплення?

-Я вважаю це гідним поваги. - Дівчина поклала статуетку назад у коробку й запхала пакунок у рюкзак. - Навіть якщо чоловікам ця ідея може здатися жахливою.

-Яка ідея?

- Про жіночу лють. - Вона подивилася просто на нього, і гнів у очах дівчини його збентежив. - Це те, про що я хотіла б написати. Середньовічна література робить наголос на жіночій пасивності. Вона обтяжує жінок усіма тими «не можна». Нам не можна бути нескромними, грайливими, бунтівними. А грецька міфологія оспівує нашу силу. Згадайте