Тесс Герритсен – Обери мене (страница 10)

-Я знаю, що вона була засмучена, коли я порвав з нею. Так, іноді вона могла здаватися трохи божевільною. Але вбити себе? Це зовсім не схоже на Терин.

- Що ви маєте на увазі під «трохи божевільною»? - запитує Мак.

- Вона переслідувала мене, - пояснює хлопець і помічає, як Мак здивовано підводить брову. - Серйозно, переслідувала. Почалося з того, що вона цілодобово телефонувала мені й писала повідомлення. Потім вона почала прокрадатися в мою квартиру, коли мене не було вдома.

-Ви застали її тут?

- Ні, але одна з дівчат, що живуть по сусідству, бачила, як одного ранку вона виходила з будинку. Терин так і не повернула мені ключ, тож вона могла зайти в будь-який час, коли хотіла. А потім я помітив, що зникли деякі речі.

-Які речі?

-Безглузді дрібниці, як-от мої футболки. Спочатку я подумав, що просто кудись запроторив їх, але потім зрозумів, що то вона забрала. Досить моторошно. А потім стало ще гірше.

- Ви згадали, що вона продовжувала телефонувати й писати вам, - каже Френкі.

—Я зрештою заблокував її. Але потім вона просто скористалася мобільним телефоном іншого студента, щоб зателефонувати мені.

-Отже, у неї таки був мобільний.

Ліам кидає на Френкі здивований погляд, ніби її зауваження звучить абсурдно.

-Авжеж.

- Просто ми так і не знайшли її телефон.

- Він у неї точно був. Вона завжди скаржилася, що її мама може купити їй лише андроїд.

-Якщо ми знайдемо цей телефон, ви зможете його розблокувати? - запитує Мак.

—Зможу. Якщо тільки вона не змінила код доступу.

-Який у неї код?

-Це... — Хлопець відвертається. - Наша річниця. День, коли ми вперше поцілувалися. Вона була дуже сентиментальною і все вмовляла мене святкувати річницю разом із нею, навіть після...

Його голос обривається.

- Ви казали, що вона продовжувала надсилати вам текстові повідомлення, - зауважує Френкі. - Ми можемо їх побачити?

Він робить паузу, без сумніву, розмірковуючи, чи є щось на його телефоні, що він не має показувати копам. Потім неохоче дістає свій айфон, розблоковує екран і передає Френкі.

Вона прокручує список розмов, поки не знаходить повідомлення від Терин Мур.

Вони двомісячної давнини.

Де ти?

Чому ти не з’явився? Я чекала понад дві години.

Чому ти мене уникаєш?

Зателефонуй мені, БУДЬ ЛАСКА. Це важливо!!!!!!

У цих повідомленнях відчувається, як зростає відчай дівчини, але Ліам не відповів на жодне з них. Мовчання - вихід для

боягуза, і Ліам обрав саме його. Не відповівши, він залишив дівчину кричати в порожнечу.

—Гадаю, ви вже розмовляли з її матір’ю, - каже Ліам. -Сподіваюся, з Брендою все гаразд.

-То була важка розмова.

Насправді від тієї розмови краялося серце, хоча повідомляти матері саму новину Френкі не довелося. Цей тягар ліг на плечі офіцера поліції в Гобарті, штат Мен. Поліціят постукав у двері місіс Мур і повідомив їй про смерть дочки особисто. Коли Френкі зателефонувала за кілька годин, жінка здавалася спустошеною плачем і ледве промовляла слова.

-Бренда завжди була до мене добра, - каже Ліам. -Мені шкода її.

-Чому?

-Її чоловік утік з іншою жінкою, коли Терин було десять років. Думаю, що Терин так і не оговталася після того, як пішов батько.

-Може, тому вона й божеволіла, коли ви її полишили.

Він здригається від такої паралелі.

—Ми ж не були заручені чи щось таке. Звичайне шкільне захоплення. Крім того, що ми виросли в одному місті, у нас було мало спільного. Я планую вступити до юридичної школи, а Терин не мала жодних планів. Правда. За винятком, можливо, заміжжя.

Френкі знову опускає очі на айфон Ліама.

-Це останні повідомлення, які вона вам відправила?

-Так.

- Вони були надіслані ще в лютому. І з того часу нічого?

-Ні. Усе припинилося після того, як ми посварилися в ресторані. Я вечеряв зі своєю новою дівчиною, Ліббі.

Якимось чином Терин дізналася, що ми там; і увірвалася просто в зал. На очах у всіх почала кричати на мене. Мені довелося витягнути її на вулицю і сказати раз і назавжди, що між нами все скінчено. Думаю, саме тоді вона нарешті зрозуміла, що це справді так — усе скінчено. Після цього повідомлення від неї не надходили. Я подумав, що вона залишила минуле, можливо, знайшла нового хлопця.

-Її мати нічого не сказала про те, що у доньки з'явився новий хлопець.

Ліам знизує плечима.

—Бренда могла й не знати. Терин не все їй розповідала.

Френкі пригадує секрети, які її власні доньки приховували від неї. Протизаплідні таблетки, які вона знайшла в шухляді з білизною Ґаббі. Хлопець, який прокрадався до спальні Сібіл, аж доки однієї ночі Френкі не наставила на нього табельну зброю.

Так, дівчата дуже добре вміли зберігати секрети від своїх матерів.

—То інший хлопець був? — запитує Мак.

-Я не знаю, - відповідає Ліам.

— Ви коли-небудь бачили її з кимось іншим?

—Лише з її одногрупником. Він постійно крутився біля неї. Не знаю його імені.

- Гадаєте, у неї з ним щось було?

- Ви маєте на увазі, чи був він її хлопцем? - Ліам сміється. - Оце вже ні.

-Чому ні?

- Якби ви його бачили, то зрозуміли би. Він здоровезний, як дирижабль. Терин, напевно, дозволяла йому крутитися біля себе із жалю. Іншої причини я не бачу.

— Може, дружба? Може, він яскрава особистість?

-Аякже! - пирхає юнак, бо не може уявити, що його витіснить товстун.

Ліаму властива сліпа самовпевненість людини, яка добре знає, що вона гарна, й має завищену самооцінку. Френкі відчуває, що цей хлопець їй не до вподоби.

-Як ви думаєте, Ліаме, чому вона наклала на себе руки? Він хитає головою.

-Як я вже казав, ми давно не спілкувалися. Я не знаю.

- Вона була вашою дівчиною. Ви були разом зі старшої школи. Ви мусите мати якісь думки щодо цього.

Він на мить замислюється, але лише на мить. Ніби запитання не настільки важливе, щоб ламати над ним голову.

-Я справді не знаю. - Він опускає погляд на свій Apple Watch. - У мене за двадцять хвилин зустріч. Ми закінчили?