Стивен Кинг – Сплячі красуні (страница 144)
Дрю Т. Баррі подумав: нехай Френк Ґірі вирішує, якою буде наступна дія. Він бучно започаткував це колосальне лайно-шоу, от тепер нехай сам вимірковує, як його упоряд-але цей помре разом зі кувати. І так було б найкраще, бо для зовнішнього світу те, що вони наробили тут за останніх півгодини, виглядатиме вельми схожим на заколотне самоуправство. І ще ж тут є певні деталі: ті ходячі трупи в спортзалі чи ота гола зелена жінка, яку він прикмітив, що стоїть біля ґрат камери за кілька кроків подалі від Клінта, — в які зовнішній світ просто не повірить, хоч Аврора зараз, хоч не Аврора. Дрю Т. Баррі почувався щасливим, що він живий, і волів би щасливо відійти у тінь. Якщо пощастить, світ ніколи не дізнається, що він узагалі тут був.
— Що за хуйня? — промовив Карсон Стразерс, який уздрів зелену жінку в кінці коридору. — Це неправильно й ненормально. Що ти хочеш з нею зробити, Ґірі?
— Узяти її, і взяти живою, — сказав Френк. Він ще ніколи в житті не почувався таким стомленим, але він це переживе. — Якщо вона справді ключ до Аврори, нехай учені це з’ясують. Ми відвеземо її до Атланти і передамо там, кому слід.
Віллі почав піднімати свою гвинтівку, але повільно, так, ніби вона важила тисячу фунтів. У Крилі А не було спекотно, але його кругле обличчя було мокрим від поту. Той зробив темною його бороду. Гвинтівку в нього вихопив Клінт. У кінці коридору свої рушниці підняли Карсон Стразерс, Тримач, Ордвей і Берровз.
— Те, що треба! — гукнула Євка. — Бійня в О. К. Корралі! Бонні і Клайд!
Але раніше, ніж короткому коридору Крила А судилося перетворитися на зону бойових дій, Клінт кинув гвинтівку Віллі і зірвав з плеча Ейнджел М4. Він підняв цю гвинтівку над головою, щоб побачив гурт Френка. Спроквола, ніби з певною нехіттю, чоловіки, які були націлили зброю, поопускали її.
— Ні, ні, — заперечила Євка. — Люди не платитимуть грошей за таку жалюгідну кульмінацію. Треба переписати сценарій.
Клінт не звертав уваги, він зосередився на Френку.
— Я не дозволю вам забрати її, містере Ґірі.
Аж лячно, як добре імітуючи Джона Вейна, Євка процідила:
— Я’що ти, дряпіжнику, образиш цю малень’у пані, ти відповіда’имеш пере’і мною.
Френк також проігнорував її.
— Я поважаю вашу відданість, Норкроссе, але, щоб мені згинути, якщо я її розумію.
— Можливо, ви просто цього не хочете, — сказав Клінт. — О, гадаю, я тут все розкумекав, — сказав Френк. — Це ви не бачите ясно картини.
— Забагато мозко-сраного лайна в його голові, — докинув Стразерс, чим викликав кілька напружених смішків.
Френк заговорив терпляче, наче пояснюючи щось загальмованому учню:
— Наскільки нам відомо, вона єдина жінка на землі, яка може засинати і знову прокидатися. Будьте розсудливим. Я лише хочу передати її лікарям, які дослідять її і, можливо, вирахують, як дати задній хід тому, що трапилося. Ці чоловіки хочуть повернути назад своїх дружин і дочок.
На це зайди відповіли схвальним бурмотінням.
— Тож відступись, мазунчику, — промовила Євка, все ще вдаючи з себе Герцога. — Йа порахуюся…
— Ох, заткнися вже, — гукнула Мікейла.
Очі Євки широко розчахнулись, неначе хтось несподівано зацідив їй ляпаса. Мікейла виступила наперед, вчепившись у Френка палючим поглядом.
— Чи здаюсь я вам сонною, містере Ґірі?
— Мені не цікаво, яка ви, — сказав Френк. — Ми тут не заради вас.
Це здійняло чергове схвальне ґелґання.
— А мусило б зацікавити. Я абсолютно не сонна. Так само й Ейнджел. Вона розбудила нас. Своїм подихом нас розбудила.
— Чого ми й прагнемо для всіх жінок, — сказав Френк, і це викликало гучніші схвальні вигуки. Нетерпіння, яке Мікейла читала на обличчях чоловіків, що скупчилися перед нею, було близьким до ненависті.
— Якщо ви дійсно не сонна, ясно, що дістали це від неї. Це не якась космічна наука, щоб уторопати.
—
Тиша. Нарешті вона отримала їхню увагу, і Клінт дозволив собі надію. Карсон Стразерс промовив одне гниле слово:
— Брехня.
Мікейла похитала головою.
— Ви дурна, вперта людина. Всі ви тут дурні й уперті. Євка Блек зовсім не жінка, вона якась надприродна істота. Ви цього досі не розумієте? Після всього, що трапилося? Ви гадаєте, лікарі можуть взяти ДНК у надприродної істоти? Покласти її в трубу МРТ і вирахувати, що і як у ній
Піт Ордвей націлив гвинтівку «Ґаранд».
— Я можу ввігнати кулю в вас, мем, і заткнути вам рота. Аж свербить це зробити.
— Опусти зброю, Піте.
Френк відчував, що ситуація танцює на краєчку контролю.
Як здається, чоловіки зі зброєю наткнулись на нерозв’язну проблему. Для них найлегший спосіб її розв’язати — розстріляти її на шмаття. Він розумів це, бо сам відчував те саме.
— Норкроссе? Скажи своїм, щоб відійшли. Я хочу добре на неї роздивитися.
Норкросс відступив, одною рукою підтримуючи Віллі, а пальці іншої переплівши з пальцями Джареда. Мікейла стояла по інший бік Джареда. Ейнджел на якусь мить затрималася на сторожі перед м’якою камерою, прикриваючи Євку власним тілом, але коли Мікейла взяла її за руку і делікатно потягнула, Ейнджел піддалася і стала поруч неї.
— Краще не ображайте її, — промовила Ейнджел. Голос у неї тремтів; в очах стояли сльози. — Краще не робіть цього, ви, виблядки. Вона ж богиня, курва буду.
Френк зробив три кроки вперед, байдужий або не думаючи, чи рештки його загону рушать слідом за ним. Він дивився на Євку так довго й пильно, що Клінт обернувся, аби й самому подивитись.
Та зелень, яка перевивала в неї волосся, зникла. Її голе тіло було гарним, але аж ніяк не екстраординарним. Лобкове волосся було темним трикутником понад з’єднанням її стегон.
— Що за хуйня, — промовив Карсон Стразерс. — Хіба вона не була… щойно… зелена?
— Егм… приємно познайомитися з вами особисто, мем, — сказав Френк.
— Дякую, — відповіла Євка.
Попри її цілковиту, нестерпиму голизну, голос у неї звучав сором’язливо, як у школярочки. І очі опущені.
— Вам це подобається — саджати звірят у клітки, Френку? — Я в клітки саджаю тільки тих, які потребують кліток, — відповів Френк, і вперше за кілька останніх днів щиро усміхнувся.
Якщо він на чомусь знався, то якраз на тому, що дикість має два види — небезпека, яку дика тварина несе для інших, та інші, які несуть небезпеку для дикої тварини. Загалом він більше дбав про те, щоб тримати диких тварин у безпеці від людей.
— А сюди я прийшов, щоби звільнити вас із вашої. Я хочу відвезти вас до лікарів, які зможуть вас оглянути. Ви дозволите мені це зробити?
— Думаю, ні, — сказала Євка. — Вони нічого не знайдуть і нічого не змінять. Пам’ятаєте казку про золотого гусака? Коли люди його випатрали, всередині вони не знайшли нічого, окрім тельбухів.
Френк зітхнув і похитав головою.
«Він їй не вірить, тому що не бажає їй повірити, — подумав Клінт. — Тому що він не може
— Мем…
— Чому б вам не називати мене Євкою, — перебила вона. — Не люблю я цієї формальності. Я думала, ми дійшли гарненького взаєморозуміння, коли балакали тоді по телефону, Френку.
Проте очі в неї так само лишались опущеними. Клінт загадався, що в них такого, що вона мусить приховувати. Сумнів щодо її місії тут? Найімовірніше, це безпідставні ілюзії, але раптом… хіба сам Ісус Христос не благав, щоб прибрали від його вуст ту чашу? Як, припускав він, і Френк Ґірі бажав би, щоб науковці в ЦКЗ прибрали від його вуст цю чашу. Щоб вони передивилися Євчині скани, аналізи крові та ДНК і сказали: «ага».
– Євка — це таке ім’я… — почав Френк. — Ця утримувана… — він кивнув головою в бік Ейнджел, яка люто дивилася на нього. — Вона каже, що ви богиня. Це правда?
— Ні, — сказала Євка.
Поруч з Клінтом почав кашляти і терти собі ліву половину грудей Віллі.
— Ця жінка, — Френк кивнув у бік Мікейли. — Вона каже, що ви надприродна істота. І… — Френкові не хотілося промовляти цього вголос, наближатись до гніву, до якого це могло б довести, але він мусив. — Ви знали про мене таке, чого ніяк не могли знати.
— Плюс вона вміє спливати в повітря, — зненацька бовкнув Джаред. — Може, ви це помітили? Вона левітувала! Я сам це бачив! Ми всі це бачили!
Євка подивилася на Мікейлу.
— Ви помиляєтеся щодо мене, знаєте. Я просто жінка, і здебільшого така сама, як будь-яка інша. Така ж, як ті, що їх кохають ці чоловіки. Хоча кохання — небезпечне слово, коли його промовляють чоловіки. Доволі часто вони мають на увазі не те, що мають на увазі ті жінки, які його промовляють. Інколи вони мають на увазі, що вб’ють за кохання. Інколи, коли його промовляють, вони взагалі нічого не мають на увазі. Про що, звичайно, більшість жінок згодом дізнається. Дехто покірно, чимало з сумом.
— Коли чоловік каже, що він тебе кохає, це означа, що він хоче свого цюцюрка засунути тобі в труси, — виступила на допомогу Ейнджел.
Євка повернула свою увагу до Френка і чоловіків, які стояли за ним.
— Ті жінки, яких ви хочете врятувати, у цю саму мить живуть своїм життям в іншому місці. Щасливим життям, за великим рахунком, хоча більшість, звичайно, сумує за своїми маленькими хлопчиками, а дехто сумує за своїми чоловіками й батьками. Я не скажу, що вони ніколи не поводяться погано, вони далебі не святі, але в більшості випадків між ними панує гармонія. В тому світі, Френку, ніхто ніколи не тягне вашу дочку за її улюблену майку, не кричить їй в обличчя, бентежачи її, не лякає її, пробиваючи кулаком стіну.