Стивен Кинг – Сплячі красуні (страница 143)
— Агов там, вітаю! — гукнула життєрадісно Євка, проте не озираючись, майже всією своєю увагою прикута до телефону в її руках. — За хвильку я буду з вами, але саме зараз мушу закінчити одну маленьку важливу справу.
Її пальці на телефоні пурхали до розпливчастості.
— Джареде? — Це був Клінт. Голосом водночас здивованим і зляканим. — Що
18
Ведучи тепер перед (хоч як мало йому це подобалося), Дон Пітерз подолав половину коридору, який провадив до Бродвею, коли з пливучого диму з’явилися Норкросс і якийсь старий бородань у червоних шлейках. Норкросс підтримував свого компаньйона. Червоні Шлейки тюпав повільно, зсутулений. Дон здогадався, що той підстрелений, хоч крові ніде не було видно. «Вас обох буде застрелено за хвилину», — подумав Дон і підняв свою гвинтівку.
За тридцять футів позаду нього власну гвинтівку підняв Дрю Т. Баррі, хоча не знав, що там побачив Пітерз: надто густий тягнувся дим, і Пітерз затуляв видимість. Потім — коли Клінт з Віллі проминули Вартівню і рушили в той короткий коридор, що вів до м’якої камери — з лазарету простягнулася пара довгих білих рук і вхопила Дона за горло. Дрю Т. Баррі дивився, вражений, як, немов якимсь магічним фокусом, Дон раптом зник. Двері лазарету затріснулись. Баррі кинувся туди, де щойно стояв Пітерз, і посмикав клямку — двері виявилися замкнутими. Він придивився крізь армоване дротом скло і побачив якусь жінку, з вигляду добряче на наркоті, яка приставила до горла Пітерзу долото. Той ідіотський футбольний шолом вона з нього здерла; він лежав догори дном на підлозі поряд з пістолетом. Рідке волосся Пітерза липло до його черепа пітними шнурками.
Та жінка — ув’язнена, в коричневій тюремній формі — помітила, що Баррі дивиться. Вона задерла вгору долото і змахнула ним. Жест був прозорим: забирайся звідси. Дрю Т. Баррі подумав вистрелити крізь скло, але це привернуло б увагу всіх оборонців, які ще лишилися. Він також згадав обіцянку, яку сам собі дав перед тим, як стріляти в другу почварну примару в спортзалі:
Він послав цій божевільній на вигляд арештантці легенький салют, додавши для певності великого пальця. І рушив далі коридором. Але сторожко. Перед тим, як його вхопили, Пітерз устиг
19
— Ого, подивіться кого я знайшла, — промовила Ейнджел. — Це той, що любить хапати дівчат за цицьки і викручувати їм пипки, і тертися їм об задки, поки не стрелить собі в труси.
Коли вона підняла руку, щоб помахати страховику, Дон вислизнув, зробивши між ними невеликий проміжок.
— Покладіть долото, утримувана. Покладіть його зараз же, і мені не доведеться заносити вас до рапорту.
— Зара’ це в тебе не кінчина на штанях, — зауважила Ейнджел. — Забагато мокрого навіть для такого спермоток-сикозника, як ти. Ти обісцявся, авжеж? Мамуні це не сподобається, еге?
При цій згадці про його святу матір, Дон відкинув геть обережність і кинувся вперед. Ейнджел жахнула долотом та, мабуть, тоді б і закінчила справу, якби він не перечепився об свій футбольний шолом; замість розпанахати йому горло, долото прокреслило глибоку ритвину йому на лобі. Кров ринула Дону по обличчю, і він упав на коліна.
— Йо? Глянь, як це робиться, — сказала Ейнджел і вгатила його ногою в живіт.
Намагаючись зморгнути собі з очей кров, Дон вхопив Ейнджел за одну ногу і смикнув униз. Лікоть її вдарився об підлогу, і долото вискочило з руки. Дон вужем вивернувся поверх її тіла, тягнучись до горла.
— Я не їбатиму тебе мертву, — повідомив він. — Це огидно. Я просто придушу тебе до непритомності. Я не вбиватиму тебе, поки не кін…
Ейнджел вхопила футбольний шолом, майнула рукою по широкій дузі і гахнула ним Дона в закривавлений лоб. Він скотився з неї, затуливши собі обличчя.
«Удари шоломом караються великими штрафами в НФЛ, — подумала Ейнджел, — але, оскільки ніхто по телевізору цього не показує, я нічого не втрачу з пройденої дистанції».
Вона ще двічі вдарила Дона шоломом, мабуть, другим ударом зламавши йому носа. Той явно серйозно покривився. Дон спромігся перевернутись і звестись на коліна, задравши гузно. Він щось кричав, схоже на
— Не треба більше, — промовив Дон. — Прошу, не треба. Ви розбили мені
Вона відкинула шолом і підібрала долото.
— Ось тобі за циці-пиці, офіцере Пітерз!
Вона ввігнала долото йому між лопаток — цілком, аж до дерев’яного держака.
— Мамо! — скрикнув він.
— Гаразд, офіцере Пітерз: ось тобі за твою мамуню!
Вона вирвала долото, втопила його Дону в шию, і Дон повалився.
Ейнджел копнула його кілька разів, потім осідлала і почала знову штрикати долотом. Вона не зупинялася, аж поки їй несила стало вже підняти руку.
Розділ 16
1
Дрю Т. Баррі дійшов до Вартівні і побачив, що було зупинило Дона перед тим, як його вхопила та жінка, — двоє чоловіків, один з них, ймовірно, той зарозумілий сучий син Норкросс, який і збурив цю бучу. Він обіймав рукою іншого. Вже добре. Вони навіть не здогадуються, що він тут, і, мабуть, ідуть до тієї жінки. Боронити її. Це божевілля проти таких значних сил, які згромадив Ґірі, проте лишень поглянути, скільки шкоди вони встигли наробити. Загинули й поранені добропорядні містяни! Тільки за це вони вже заслуговують на смерть.
Аж ось із диму з’явилися ще двоє: якась жінка і юнак. Усі спинами до Дрю Т. Баррі.
Дедалі краще й краще.
2
— Господи Ісусе, — звернувся Клінт до свого сина. — Ти мусив сховатися. — Він докірливо поглянув на Мікейлу. — Ви мусили про це подбати.
Джаред відповів раніше за Мікейлу:
— Вона й зробила так, як ти їй сказав, але я не можу ховатися, просто не можу. Як можна, коли є шанс повернути маму. І Мері. І Моллі також.
Він показав на жінку в камері в кінці коридору:
— Тату, поглянь на неї! Вона висить
Перш ніж Клінт встиг відповісти, Гіксів телефон вибухнув музикою, а по тому — оголошенням мізерним електронним голоском:
— Вітаємо, гравчинє Євко! Ви вижили! «Бум Таун»
Євка приземлилася на койку, скинула ноги на підлогу і підійшла до ґрат. Клінт гадав, що на цім етапі він уже не піддатний здивуванню, але був шокований, побачивши, що лобкове волосся в неї майже все позеленіло. Та й не волосся там зовсім, як на те йшлося — то якась інша флора.
— Я перемогла! — гукнула вона радісно. — І якраз вчасно встигла. В батареї лишилося два відсотки заряду. Тепер я можу померти щасливою!
— Ви не помрете, — сказав Клінт.
Утім, сам він більше в це не вірив. Вона готова померти, і коли сюди дістануться залишки військ Ґірі — що ось-ось станеться — радше за все, вони тут усі загинуть разом з нею. Надто багатьох вони вбили. Люди Френка не зупиняться.
3
Дрю Т. Баррі прослизнув повз Вартівню, йому дедалі більше подобалося те, що він бачить. Якщо хтось з інших оборонців не ховається в камерах, всі, хто залишився від кліки Норкросса, зараз в кінці цього коридору — купкою, наче кеглі в боулінгу. Їм ніде ховатися і місця, куди тікати, теж нема. Просто прекрасно. Він підняв свою «Везербі»… і в горло йому, якраз під кутом нижньої щелепи, вперлося долото.
— Ні-ні-ні, — промовила Ейнджел голосом життєрадісної вчительки початкових класів. Її обличчя, сорочка, бахматі штани були поплямовані кров’ю.
— Ворухнися, і я розпакую тобі дзюремну вену. Я тримаю жало прямо на ній. Єдина причина, чому ти досі не мертвий, бо дав мені закінчити мою справу з офіцером Пітерзом. Кинь цю слонячу рушницю на підлогу. Не нахиляйся, просто кинь.
— Це дуже дорога гвинтівка, мем, — сказав Дрю Т. Баррі.
— Спитай мене, чи мені на те не насрати.
— Вона може сама вистрелити.
— Я беру цей ризик на себе.
Дрю Т. Баррі кинув гвинтівку.
— А тепер віддай мені ту, що висить у тебе на плечі. І не намагайся втнути чогось дивного.
З-позаду них:
— Пані, що ви там тримаєте в нього біля горла, відкиньте це. Ейнджел швидко зиркнула через плече і побачила чотирьох чи п’ятьох чоловіків з націленими гвинтівками. Вона їм посміхнулася.
— Ви можете мене застрелити, мною. Залізно обіцяю.
Френк застиг нерішуче. Дрю Т. Баррі, сподіваючись пожити дещо довше, передав їй Донову М4.
— Дякую, — сказала Ейнджел і повісила її собі за плече.
Вона відступила, впустила долото, підняла долоні собі до обличчя, показуючи Френкові й іншим, що руки в неї порожні. Потім вона повільно позадкувала коротким коридором туди, де стояв Клінт, так само обіймаючи та підтримуючи Віллі. Руки вона весь час тримала піднятими.
Дрю Т. Баррі, здивований тим, що він живий (але вдячний), підібрав свою «Везербі». Він відчував легке запаморочення. Він гадав, будь-хто відчував би запаморочення після того, як якась тюремна психопатка тримала долото в нього біля горла. Вона наказала йому кинути гвинтівку… потім дозволила її знову взяти. Чому? Щоб самій піти до своїх друзів у зону гарантованого розстрілу? Це здається єдиною відповіддю. Так, божевільною відповіддю, але ж